Пряма мова · “Маємо чинити за Шевченковим заповітом, коли свої люди, “у своїй хаті” шукають свою Правду! Бо лише там знайдемо нашу “І силу, і волю”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Олег Тягнибок: “Перемогою України буде розвал московії”
Слово Просвіти, №42 за 2022 рік
Очільник ВО “Свобода”, майор Збройних Сил України Олег Тягнибок з нагоди 31-річчя політичного об’єднання (13 жовтня 2022 року) дав інтерв’ю, в якому окреслив нинішній статус організації та розповів про службу у війську і боротьбу тисяч свободівців за свободу рідної землі.
– Як “Свобода” зустріла 24 лютого? Чи вірили ви, що путін все#таки наважиться на повномасштабне вторгнення? І чим сьогодні займається партія? – Московія була, є і буде найбільшим ворогом для нашої державності. “Свобода” завжди на цьому наголошувала, ще з часу відновлення незалежності України у 1991 році. Тому ні початок війни у 2014-му, ні повномасштабне вторгнення цьогоріч не стали для нас несподіванкою. 24 лютого ми мали готовий план дій. Мали зібрану інформацію про сім’ї партійців і прихильників, яких у разі ескалації на фронті потрібно буде оперативно евакуювати з прикордонних областей. Знали про кожного свободівця, який зможе стати до боротьби. Відповідно відразу, щойно було запроваджено воєнний стан, як і належить за законом, “Свобода” призупинила свою політичну діяльність. Ми не вважали, що правильною є політична гризня, яка зазвичай притаманна українській політиці. Це недостойно і не по-державницьки займатися політичними інтригами, а у воєнний час – злочинно. Тому ми спрямували всі сили й ресурси на оборону держави та продовжили координувати роботу організації через громадську організацію “Легіон Свободи”. – Розкажіть детальніше про “Легіон Свободи”. Як організована його робота, який основний напрямок діяльності? – “Легіон Свободи” створено у 2015 році як комбатантське об’єднання усіх свободівців, які беруть участь у московсько-українській війні. Тоді у нас виникла ідея організувати всіх партійців, які воюють за Україну, в одне об’єднання, щоби зручніше було підтримувати їх у цій війні, допомагати їхнім сім’ям, реабілітувати після поранень, надавати психологічну допомогу. Однак сьогодні “Легіон Свободи” – це не тільки свободівці, які зі зброєю захищають Україну. Це і волонтери, які займаються забезпеченням бійців (Волонтерська служба “Свободи”, об’єднання українок “Яворина” та інші). Це і наші голови обласних рад, міські голови та інші представники місцевого самоврядування, які підтримують фронт у тилу та приймають українців, змушених тікати від окупації. Це й ті свободівці, які з різних причин не змогли покинути тимчасово окуповані території і сьогодні чинять опір ворогу в його тилу.
– Чи можете ви сказати, скільки свободівців беруть участь у бойових діях? – Близько двох тисяч. Перший свободівський батальйон – “Січ” – було сформовано ще в червні 2014 року. Відтоді його бійці пройшли фактично всі гарячі точки. З часом “Січ” було інтегровано в структуру МВС як батальйон особливого призначення. У 2016 році січовики під командуванням майора МВС Максима Морозова (Лютого) зайняли позиції в Авдіївці і дотепер героїчно не поступилися жодним метром української землі. Зараз значна частина свободівців служить у добровольчому батальйоні “Свобода”, який було сформовано 24 лютого при територіальній обороні Києва. Кістяком батальйону стала Київська міська “Свобода”, а його командиром – голова організації, ексдепутат Київської міської ради, сьогодні майор НГУ Петро Кузик. Батальйон брав участь у боях за столицю, знищував ворога у Гостомелі, Бучі, Ірпені, Рубіжному, Сіверськодонецьку. Тут служать заступник голови ВО “Свобода”, екснардеп, молодший лейтенант НГУ Андрій Іллєнко, голова Чернігівської “Свободи” Денис Попов та інші. Також велика кількість свободівців служить у “Карпатській Січі”, яка ще у 2014 році була заснована головою Закарпатської “Свободи”, командиром “Легіону Свободи” Олегом Куциним. За 8 років війни бійці “Карпатської Січі” брали участь у боях за Піски, Донецький аеропорт, шахту Бутівка, Водяне, Опитне, Первомайськ. Цьогоріч також обороняли Київ, тримали позиції в Ірпені, Романівці, Стоянці та на Броварському напрямку. Після деокупації Київщини підрозділ виконує бойові завдання на Ізюмському напрямку, затискає ворога у кільце під Лиманом – вже як 49-й окремий стрілецький батальйон Сухопутних військ ЗСУ. Саме там, під Ізюмом, у червні цього року Олег Куцин героїчно загинув у бою з окупантами. Сьогодні у “Карпатській Січі” серед інших служать голова Київської обласної “Свободи” Ігор Сабій та голова свободівської молодіжки Руслан Андрійко. Створено ще близько десяти добровольчих формувань територіальної оборони, зокрема – добробат “Феміда” (Чорнобаївка) під керівництвом голови Кримської “Свободи”, народного депутата України 7-го скликання Едуарда Леоніва. Загалом свободівці служать фактично в усіх існуючих підрозділах. Багато побратимів – у 5-му окремому штурмовому полку ЗСУ, який стоїть під Бахмутом, зокрема це екснардеп Юрій Сиротюк та голова Львівської обласної “Свободи” Микола Зінько. Голова Миколаївської обласної “Свободи” Юрій Шестириченко служить у 36-й бригаді морських піхотинців, мобілізований також голова Черкаської “Свободи” Сергій Воронов. Серед свободівців є і артилеристи: екснардепи Олексій Кайда та Маркіян Лопачак – у 45-й окремій артилерійській бригаді, ексвіцеспікер, голова Секретаріату ВО “Свобода” Руслан Кошулинський – у 356- му артилерійському полку. Воюють також екснардепи-свободівці Андрій Тягнибок (103 бригада, Донеччина) та Олег Осуховський. Так і я ще в лютому був мобілізований у лави Збройних Сил України. – Чи є у “Свободи” втрати на фронті за ці 8 років? – 108 загиблих, близько 150 поранених. Це були і молоді хлопці, і досвідчені чоловіки, і дівчата… Шалена втрата для організації та великий біль для родин. Але впав один, а на його місце, щоби помститися, стали двоє. Іншого шляху у нас немає. – Що у вашому розумінні буде україн# ською перемогою? – Перемогою України буде не підписання якось договору про повернення у кордони до 24 лютого чи навіть 1991 року. Перемогою України буде розвал московії. Інакше за рік або два імперія нападе знову. Місія нашого покоління – зробити все, щоб наші діти і внуки більше не мусили боротися за Україну, а щасливо жили на своїй, Богом даній землі. москва впаде!
Прес/служба ВО “Свобода”
30 жовтня. Ранок. Страшна звістка з лікарні: її чоловік помер. “Моє щастя! Моє сонечко! Мій найкращий у світі! Як мені тепер жити?” – розпачливо запитує дружина. А жити мусить! Тепер за двох. За себе іза Іллю, якому йшов 31-й рік…
Михайло КЕМКІН, студент факультету журналістики Київського національного університету культури і мистецтв
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
