Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Історія «Просвіти» · с. 4сторінка оригіналу ↗

ГОЛОС ОДЕСЬКОГО ПРОСВІТЯНИНА ЛУНАВ У ГАЛИЧИНІ

Слово Просвіти, №43 за 2005 рік

майже всі українські інтелігенти другої половини ХІХ ст. тою чи іншою мірою перенесли свою публіцистичну та науково-літературну діяльність на терени Західної України, переважно в Східну Галичину. М. Комаров розпочав літературну та публіцистичну працю ще у 1860-х роках і, як справедливо зауважував В. Дорошенко, по 1876 році “був одним із найдіяльніших, хто не клався на славетну українську піч, а пішов, хоч по одинцю, за свій страх і риск у Галичину”. Найпомітнішим проявом зв’язків М. Комарова із Галичиною у 1880— 1890 роках стали його публікації на сторінках львівських часописів “Діло”, “Зоря” та “Правда”. Декілька заміток надрукував М. Комаров у “Літературно-науковому віснику” — спадкоємці “Діла”. Усі часописи видавалися народовцями. “Діло” виходило протягом 1880—1939 років, було найстаршим і багато років єдиним українським щоденником. Співпрацювали з “Ділом” майже всі визначні діячі та письменники західноукраїнських земель і багато хто з Центральних і Східних земель. Воно формувало національнодемократичну думку та більше, ніж будь-яка інша газета, віддзеркалювало події на всіх українських землях. “Зоря” була двотижневим часописом, що виходив у Львові в 1880—1897 рр. Із 1885 р. він перейшов у власність Наукового товариства імені Т. Шевченка і став усеукраїнським виданням, що об’єднало співробітників і передплатників з усіх українських земель. “Правда” була літературно-науковим і політичним часописом, виходила у Львові у 1867—1879 рр. (із перервою в 1871 році) як декадник, тижневик, півмісячник і місячник, за 1880 р. — як літературно-науковий збірник, у 1888—1896 рр. — як місячник і півмісячник. Після заборони українського друку в Російській імперії ці видання були всеукраїнськими трибунами українського слова. За нашими підрахунками, згідно з єдиним на сьогодні й достатньо повним покажчиком праць М. Комарова, у названих виданнях він надрукував 62 статті (45 — у “Зорі”, 11 — у “Правді”, 4 — у “Ділі”, 2 — у “Літературно-науковому віснику”), що складає більшу частину його літературно-наукової спадщини. У свою чергу галицькі вчені та літератори часто рецензували роботи М. Комарова. Слід зазначити, що до 1890-х років галицькі видання досить вільно надходили до решти українських земель. Таким чином публікації М. Комарова безпосередньо впливали на розвиток суспільно-політичної думки в Україні у складі Російської імперії. Є. Чикаленко згадував, що із “Зорею” він уперше ознайомився у М. Комарова. Саме від останнього одеські громадівці отримували відомості про боротьбу між українцями і поляками в Галичині, про що неможливо було дізнатися з російських газет. З огляду на цензуру, усі свої публікації М. Комаров підписував псевдонімами М. Комар, М. Уманець, М. Неїжмак, Хуторянин. В основному його статті належали до жанру рецензій, перекладів та некрологів. А. Кримський згадував, що видатні діячі Галичини знали одеського дописувача перш за все як неупередженого рецензента. У своїх рецензіях одеський діяч знайомив передусім західних українців із новими творами П. Куліша, С. Руданського та інших. У рецензіях М. Комаров чітко викладав свій погляд на розвиток української культури, який найповніше відбився у незгоді з автором комедії, де український патріот зображувався як людина, у якої на язиці разом із Шевченком — галушка. Серед перекладів М. Комарова слід згадати твір Д. Мордовця “Професор Ратмиров”, присвячений біографії М. Костомарова. Постать М. Костомарова його особливо цікави-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин