Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

НЕЗАБУТНЯ ЛЕ-

Слово Просвіти, №43 за 2005 рік

нічної лікарні швидкої медичної допомоги докладали зусиль, рятуючи життя Лесі, але тяжка хвороба перемогла. Треба було знати Лесю, щоб зрозуміти, чому вона працювала з величезною наполегливістю і натхненням. Це було її спасіння! Виконання циклу енкаустичних композицій на теми Апокаліпсиса підходило до завершення. Це були її замисли, її мрія. Розпис був для неї способом існування, вона не уявляла себе без нього. Леся мріяла залишити художній розпис для майбутніх поколінь і нашої рідної Неньки України, котру безмежно любила. Людини немає з нами, але є її художня творчість, безцінні історичні ескізи художнього мистецтва. Леся надзвичайно тонко відчувала і розуміла, що її праця потрібна. Адже вона була надзвичайно багатогранною, зберігаючи цінність і цілеспрямованість натури, зайнятість і вірність своєму покликанню. Мистецтво було для неї способом життя. Ось чому вона з нетерпінням мріяла, коли буде повністю оцінена її закінчена праця з розпису об’єкта. Леся жила і росла особливою — за натурою, зовнішністю і внутрішніми поглядами, — це у ній проявилося з дитячих років і збереглося назавжди. Я викладач і вихователь її до 10-ти років, нині уже літня людина, все життя стежила за її зростанням у мистецтві. Дивлячись на неї, я в її особі бачила Ангела і завжди була безмірно рада після зустрічі. О, як хочеться прокричати про це до Бога! Але звертаюся до всього мистецького середовища України і сподіваюся дожити до тієї години, коли професійні, провідні постаті звернуть увагу на Лесині художні витвори і оцінять їх по заслузі. Безмірний жаль, що мисткиня не дожила до справжнього визнання, але я сподіваюся, з вдячністю звертаючись до викладачів Київської Республіканської художньої школи, Дніпропетровського художнього училища і Харків-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин