Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Абетка відомих імен · с. 11сторінка оригіналу ↗

ОЛЕКСАНДРА КОВАЛЬ:

Слово Просвіти, №43 за 2005 рік

— Пані Олександро, як Ви не раз наголошували у своїх виступах та інтерв’ю, метою проведення Форуму є зустріч тих, хто робить, і тих, хто продає книжку, із тими, хто її читає. На перших Форумах ішлося про те, щоби люди перезнайомилися, і почався процес співпраці. Нині це завдання, по суті, виконано: український книжковий ринок, хоч і з великими потугами, але працює, і його подальший розвиток — то вже справа техніки. І тепер на черзі питання про вихід української книжки на європейський обшир. Як це впливає на концептуальне бачення наступних форумів? — Нинішній Форум — це, безперечно, не лише роздрібна й оптова торгівля книжками, це — простір, де простежуються і зароджуються нові тенденції, розробляється нова ідеологія книжкової справи. Тому я впевнена, що ми рухаємося у тому ж напрямку, який планувався з самого початку, від перших форумів. Зараз прийшов час виходу на європейський книжковий ринок. Оскільки самі видавців цьому не дуже активні, я вирішила простимулювати цей процес. Власне, для цього я й запросила до Львова організаторів Варшавського, Лейпцизького і Франкфуртського книжкових ярмарків. Вони спілкувалися з українськими видавцями, і я сподіваюся, що просування української книжки до Європи буде успішним, але від Форуму це вже залежить значно менше, ніж від самих видавців і авторів, котрі мають бути значно активнішими в цій діяльності. — Перед початком цьогорічного Форуму Ви говорили про те, що існують перманентні труднощі у порозумінні з міською владою (хоча таке ставлення керівництва міста, м’яко кажучи, дивує, бо ж Форум для Львова є, без перебільшення, найяскравішою подією року, він створює не лише позитивний імідж, а й надає неповторного шарму місту Лева). А яким Вам бачиться оптимальний формат взаємодії з муніципалітетом, чиє надія на позитивні зміни після відставки вже колишнього мера Любомира Буняка? — Мені пригадується 1995 рік, коли ми розпочали підготовку до другого Форуму видавців. Уже тоді мені здавалося, що це для Львова справді велика подія (а врахуйте, що тоді на ярмарок приїжджало близько шістдесяти видавництв). Я звернулася у Львівську міську раду з проханням, щоби нас підтримали й допомогли. Мені відповіли, що, мовляв, до нас звертається багато людей із різними ідеями, і всім допомогти неможливо. Тоді я попросила посприяти хоча б розклеюванню афіш — хотілося дати інформацію по всьому місту, і мені тоді здавалося, що це можна було б зробити через ЖЕКи, які мали дошки оголошень чи не на кожній вулиці. У міськраді мені відповіли, що, звичайно, таку дрібницю вони зробити можуть. Однак коли під час проведення наступного Форуму жодної афіші у місті не з’явилося, мені розповіли, що весь наклад знайшовся на смітнику в тій же міськраді. Знаєте, я виїхала зі Львова вже досить давно, власне, через те, що мені не подобався психологічний клімат і ставлення львівської влади до тих людей, які намагаються щось зробити. Зі Львова виїхало досить багато особистостей, які були окрасою нашого міста. Відтоді вже кілька разів змінювалося керівництво міста, але це мало позначалося на ставленні до творчих ініціатив. Протягом останніх двох років щось, правда, почало рухатися, з’явилося хоча б розуміння того, що Форум справді потрібен Львову, але це розуміння має якісь конкретні прояви лише з боку 2—3 осіб, серед яких заступник голови міста пані Ірина Романів. Однак відчуття справжнього сприяння, доброзичливості, радості чиновників від того, що вони можуть допомогти Форумові, — немає. Досить часто я отримую “добро” та обіцянки вирішити всі питання від одного відділу, а другий у цей час блокує процес їх реалізації. І в чому тут річ, — я досі не можу зрозуміти. Очевидно, це наслідок недосконалої організації роботи міськради, коли один департамент не знає, що діється в іншому. Але головна причина, мабуть, у тому, що українська книжка і все, пов’язане з підвищенням її авторитету в суспільстві, й надалі залишається чимось дуже далеким від чиновницької свідомості. — А рівень мислення людей, відповідальних за прийняття рішень, у свою чергу, позначається на так званій “реальній політиці” — від загальнонаціонального до локального рівнів. Чиновник, який мислить і відчуває примітивно, на свій копил оцінює і якість міського середовища. Щодо Львова, то в останній приїзд сюди мене прикро вразило украй некомфортне звукове тло у центрі міста, зокрема на проспекті Свободи. Наскільки я знаю, низькопробна гучна музика від численних генделиків до певної міри зашкодила проведенню фестивалю російської книги й іншим заходам Форуму на сцені, встановленій біля пам’ятника Шевченку. Чи намагалися Ви якось врегулювати це питання? — Очевидно, санстанція визнає, що звук у тих розважальних закладах “у межах допустимої санітарної норми”. Я не впевнена, що це питання можна врегулювати, не знаю, чи існує інституція, яка відповідає за такі речі. А щодо мистецьких акцій на проспекті Свободи, я не хочу, щоб Ви повторювали помилку, яка зустрічається у багатьох публікаціях про Форум: біля пам’ятника Шевченкові відбувався не лише фестиваль російської книжки, а саме літературний фестиваль Форуму, у рамках якого відбувалися виступи не лише російських, а й українських авторів, звучала жива музика, відбувалося розігрування подарованих видавництвами книжок. Незважаючи на жахливу погоду, там весь час було досить людно. Хоча преса чомусь найбільше акцентувала увагу саме на російських читаннях у центрі міста… — Окремі публікації були настільки полемічно загостреними, що від них повіяло духом холодної війни. Але ж і спаринги між українськими і російськими поетами, і українсько-австрійський літературний фестиваль “Скрипти” — це явища, що виводять Форум на якісно вищий рівень. дуть проти, хоча проблема фінансування завжди залишається актуальною. Адже власне книжковий ярмарок уже давно самоокупний і дає прибуток, що й дозволяє мені фінансувати всі інші акції Форуму. Оплатити ж будь-які театралізовані дійства я не маю змоги, проте якщо знайдуться кошти і з’явиться бажання львівських режисерів поєднати книгу з театром, чому б ні? — Конкурс дитячого читання — це теж новація 12-го Форуму. Чи плануєте наступного року продовжити цю акцію? Якщо так, то які труднощі Ви передбачаєте в реалізації цієї ідеї? — Так, мені дуже хочеться продовжити дитячий конкурс, він дає позитивний заряд усьому Форуму. Та й діти, які взяли участь у конкурсі, надзвичайно ним зацікавилися і навіть обіцяли нам не лише продовжувати активно читати, а й заохотити до цього своїх друзів. Так воно й повинно бути: спочатку певну ідею сприймають десятки людей, потім сотні, тисячі, і далі вона шириться і доходить до найвіддаленіших куточків. А щодо труднощів, то вони доволі стандартні й однакові для всієї країни: у першу чергу — організаційні, у другу — фінансові. Для того, аби розгорнути діяльність, потрібна певна база. Ми вибрали бібліотеки, але в цьому вже закладено певний нонсенс, бо ж до бібліотек переважно приходять діти, які вже читають. Можливо, краще це робити через шко- Національна виставка-ярмарок “Форум видавців” у Львові — найбільша і найцікавіша книжкова подія України. За своїми масштабами вона наближається до такого авторитетного ярмарку, як Варшавський, а змістовністю програми вже нині випереджає Празький книжковий ярмарок. Утім, для України Форум — не лише активна книжкова торгівля, налагодження ділових контактів, презентації, читання, зустріч видавців, авторів, журналістів, читачів, а й, головним чином, — індикатор історичних трансформацій, які переживає наше суспільство. Отже, наша розмова з президентом “Форуму видавців” у Львові пані Олександрою КОВАЛЬ торкається не лише підсумків цьогорічного Форуму, а й перспектив розвитку української книжки як однієї з наймісткіших метафор культури.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин