Мистецька палітра · с. 14сторінка оригіналу ↗
ЯКЕ Ж ВОНО — «ТЕПЕР»?
Слово Просвіти, №43 за 2005 рік
щоразу щось нове у нашому старому й досі незбагненному світі. Ав ньому, любі мої, таки щось змінилося... Художники народжують твори, в яких тепер виразно відчутний гуманістичний, отой людський і людяний, струмінь, який робить красу одухотвореною. Коли дух, думка, талант, емоція “співпрацюють”, тоді вражає уміння мислити кольором чи, навпаки, кольорами, захоплює володіння майстерністю щодо побудови композиції, дивує особливий спосіб класти фарбу на полотно і, разом із цим, дар бачити по-особливому. Для “тепер” характерне прагнення писати чи малювати як робили кращі до тебе (у плані технічної досконалості), але відкривати нові й нові світи. Як писав Платон: “Роби свою справу і пізнавай самого себе...” А коли пізнання базується на прагненні, сподіванні, дослідженні позитиву як вітального начала, тоді “сильна уява народжує подію”. Ще Плутарх піклувався про те, аби його праці були напутливі для нащадків, немов факел, що осяває шлях до чеснот. Дуже тішить прослідкована тенденція — представлено твори митців різних поколінь: для прикладу — від 1921 до 1982 р. н. До того ж ті приклади, коли старші вже варті через людський і мистецький особистісний досвід, а молодші вже варті через уміння висловлюватися в творчості щиро, культурно й зі смаком. Звісно, не всі достойники потрапили на виставку. Зрозуміло, що представлені автори дуже різні — за стилістикою, художньою мовою, кольоромисленням, пріоритетним — у межах творчості одного митця — жанром тощо. Але всім їм притаманна якісна мистецька напруга, висока естетична і духовна планка самовимогливості, що уможливлює реалізацію потужного і невичерпного потенціалу української образотворчості.
Серед розмаїття творів Вашу увагу приверне мистецтво Слобожанщини чи Вінниччини, Ви зупинитеся біля робіт львів’ян чи киян, поміркуєте над живописом митця з Чернігова чи з Сум, замислитеся біля картин кримчан... І кожен — як окрема земля, сповнена плодів, із високим небом над нею. Коли “перенесемося” до майстерень Харкова, з радістю знайдемо твір В. Гонтарова “Ворожка”. Харизматична особистість митця з особливою міфопоетикою бентежить якоюсь глибинною чистою печаллю не лише у видивах-фантазіях, а й у композиціях бурлескного характеру та кітчі. Самоіронія, далека від постмодерністського “голковколювання”. Глибоке самопізнання себе як представника народу слобожанського, надпровінційний погляд на провінційні духовні явища. Твори чисті і... сумні, що виявляють естетику первня в сенсі ментальних ознак. “Корова Зорька і хуторяни” М. Попова. Його естетика ближча до постмодерну. Об’єднує двох митців любов до тих трохи затурканих, бо дали себе затуркати, хуторян. Навіть не скажеш марґіналів, — людей у певних обставинах і зі своєю долею, і таки своїм хрестом. “Славних прадідів великих правнуки...” Хто винен? Славне колись поняття хутора, як чимало що, перекрутилось і понівечилось, надавшись на хуторянство... А ще В. Гонтарова єднає з М. Поповим іще з одним харків’янином — О. Судаковим — якась містична любов до зображення кіз, корів, ворон. Отакі алегорії в творчості трьох різних, потужних мистецьких особистостей. Зачарована Слобожанщина. Молоді слобожанці віддали перевагу чистому краєвиду, подавши його зразки високого рівня виконання та осмислення — О. Сердюк “Навесні” (Харків), Р. Мотузок “Березень” (Чугуїв). А Ю. Вінтаєв
П. Шумов. Осінній день
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
