Політика · с. 2сторінка оригіналу ↗
ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ МІЛЬЯРДИ ГРИВЕНЬ — І КРАПКА?
Слово Просвіти, №43 за 2005 рік
ПРИВАТИЗАЦІЯ
“Криворіжсталь” нарешті знову продано. З аукціону, який транслювався на всю країну двома каналами телебачення. Продано за 24 мільярди 200 мільйонів гривень. Напрочуд гарна ціна, незважаючи на те, що прогнозувався різкий спад пропозицій від потенціальних покупців через останні події у Верховній Раді щодо майбутньої приватизації “Криворіжсталі”. Нагадаємо, що минулого тижня парламент, ні сіло, ні впало, заборонив приватизацію цього скандально відомого підприємства, незважаючи на вже оголошений не тільки конкурс, а й день аукціону, і грошові застави від учасників. Експерти — і політики, й економісти — не дуже вагалися з визначенням таких незрозумілих дій депутатів, кваліфікувавши це як активність колишніх власників “Криворіжсталі”, яким конче потрібно було не просто відлякати можливих інвесторів і знизити ціну підприємства, а й створити умови задля повернення підприємства у власність чи то через судові позови, чи то через систему доплат, на яку дуже розраховували. Старання консорціуму Пінчука—Ахметова впали у Верховній Раді на добряче підготовлений ґрунт, оскільки необхідна більшість депутатів, настроєна взагалі проти приватизації такого підприємства, як “Криворіжсталь”, у сесійній залі завжди була присутня. Інша справа, що залишене в держвласності підприємство через негативну економічну ситуацію і відсутність інших інвесторів можна було б потім спокійно знову прибрати до рук. Адже лобіюючи передачу “Криворіжсталі” у власність держави за тиждень до оголошеного конкурсу, замовники такого рішення прекрасно розуміли, що будьяка постанова з цього приводу підпаде під неминуче вето Президента. Бо, по-перше, дірку в бюджеті, який побудовано і на очікуваних прибутках від приватизації, латати вже більше буде нічим, і втягнення в борги, через повернення учасникам аукціону застави у 3 мільярди, ніхто не допустить. А по-друге, прозоре вирішення ситуації з “Криворіжсталлю” — одна з передвиборчих обіцянок Віктор Ющенка. Тож створити прецедент із можливим майбутнім виголошенням нелеґітимності проведеного аукціону його противники відмовилися. Та все ж таки продаж було проведено в обіцяний термін. І ціна, яку заплачено за підприємство, майже в шість разів перевищує ту ціну, за яку в червні 2004 року з ласки екс-президента Леоніда Кучми підприємство було “подароване” Пінчуку й Ахметову. Отже, що там не кажи, а двадцять мільярдів гривень залишається в бюджеті країни, і соціальні програми, на які планувалося направити прибуток із приватизації, буде виконано повністю. Можна радіти? Крапку, яку обіцяв Президент, нарешті поставлено? На жаль, ні… Можливість судових позовів ніхто не відміняє… Щоправда, заступник голови Фонду держмайна Дмитро Парфененко на запитання щодо цього заявив, що Фонд держмайна разом із новими власниками підприємства відстоюватиме леґітимність проведеного аукціону… Але приємного мало. Отже, тепер залишається прискіпливо слідкувати за виконанням новим власником усіх інвестиційних обов’язків. А вони не з легких: покупець повинен забезпечити розвиток підприємства за напрямками його виробничої діяльності, забезпечивши нарощування випуску кінцевої продукції високого ступеня переробки; за умовами соціальної діяльності інвестор протягом п’яти років повинен зберігати штатну кількість персоналу, фінансувати всі соціальні об’єкти, індексувати рівень заробітної платні й не допускати заборгованості. Також власник повинен виконувати численні природоохоронні заходи й демонструвати поліпшення екологічних умов. А за період 2006—2015 років виконати велику інвестиційно-інноваційну програму, яка передбачає повну модернізацію підприємства. І це ще далеко не все… Чи під силу буде виконання таких умов “Mittal Steel” — покаже час… А поки що, задоволені результатом аукціону, представники влади вже планують приватизацію нового об’єкта — Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. А ще, кажуть, наступного року Україна приватизовуватиме “Укртелеком”. Буде не менш цікаво…
Радміла КОРЖ
z
У понеділок Україна нарешті дізналася, що таке справжня приватизація. Що думають із цього приводу наші громадяни?
Юрій, студент: — Те, що аукціон відбувся, уже позитивно. Думаю, господарі швидко наведуть лад на комбінаті. А гроші, які отримала держава, можна буде витратити на підвищення стипендій і пенсій. Валентин, службо% вець: — Приватизація комбінату Пінчуком і Ахметовим була незаконною. Вони заплатили ушестеро менше від його реальної вартості! Президент виконав свою обіцянку, і тепер нашим олігархам доведеться розпрощатися з рожевими мріями про “Криворіжсталь”. Сподіваюся, отримані кошти підуть на поліпшення умов життя соціально незахищених українців. Василь Андрійович, пенсіонер: — Такий гігант, як “Криворіжсталь”, повинен був залишатися в державній власності! Якщо ми розпродамо наші багатства, що ж залишиться Україні? Західні підприємці дбатимуть лише про власний прибуток. Марина, перукар: — Особисто я нічого не
VOX POPULI
маю проти приватизації. Але навіщо залучати іноземців? Упевнена, що українці не гірше дали б раду “Криворіжсталі”, не забуваючи при цьому і про національні інтереси нашої держави. Олександр, підприє% мець: — Отримати за комбінат 24 мільярди — це безперечна перемога України. Це означає, що іноземні інвестори не бояться ризику і високо оцінюють можливості наших стратегічних об’єктів. Компанія “Mittal Steel” буде зацікавлена в ефективній роботі комбінату і платитиме податки до нашої скарбниці! Ольга Петрівна, вик% ладач: — Не розумію людей, які виступали проти приватизації комбінату. Як собака на сіні: і самі не можемо дати раду, і в хазяйські руки не віддаємо. Новий власник звільнить значну частину чиновників, а прості трудівники “Криворіжсталі” від цього лише виграють. Тепер вони отримуватимуть зарплату, гідну їхньої тяжкої праці. А Україна одержала значне надходження до бюджету.
Розпитувала Катерина ГРЕБІНЬ
z
ПОСТФАКТУМ пересуватися”, щоправда, досить невдало. Бо громадяни від самого початку ніяк не хотіли пересуватись у різних напрямках, а міліція втручалася тільки тоді, коли вже спалахувала бійка. Щой було зафіксовано на відео... Тож хоч звинувачення у силових методах проти опозиції Луценко й звів нанівець, зате на питання щодо дієвості та професіоналізму внутрішніх військ так відповісти і не зміг. Голова Служби безпеки України Ігор Дрижчаний із висоти всеобізнаності СБУ у своїй доповіді зауважив, що вони, мовляв, попереджали про можливість конфлікту. Але питання від депутатів: чому цим попередженням усе й завершилося — так і повисло в повітрі. Зате голова СБУ попередив усіх присутніх, що нас іще очікує 7 листопада і 21 листопада — річниці двох революцій, які можуть викликати ще й не такі суто ідеологічні конфлікти. А враховуючи передвиборчу атмосферу, сумніватися в цьому не доводиться. Заступника ж головного прокурора В. Присяжнюка над усе турбувало питання потреби термінового прийняття закону щодо профілактики злочинності. Про що він декілька разів просив депутатів. Стосовно ж подій 15 жовтня обмежився фразою: “Розслідування триває...” Узагалі, звіти “силовиків” оптимізму не додали. Може, наші правоохоронні органи і забезпечать право громадянина вільно пересуватися, куди він хоче, але явно не забезпечать право не отримати від іншого громадянина якимось плакатом чи держаком від прапора по голові...
Радміла КОРЖ
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
