Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Донести правду про героїв, які свідомо йшли помирати за свій народ”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

ЇХНЯ ДОЛЯ — ЦЕ ДОЛЯ УКРАЇНИ

Слово Просвіти, №43 за 2007 рік

На сесійному засіданні 8 листопада минулого року Севастопольська міська рада не визнала УПА. Депутати під впливом ідеології комуністичного режиму винесли протест на Указ Президента України про відзначення роковин Романа Шухевича. Жоден із депутатів не мав уявлення про героїв УПА. Їм нізвідки було черпати правдиву інформацію, а газети “Слава Севастополя”, “Севастопольські вісті” відмовляються друкувати правду про учасників визвольної боротьби. Я хочу донести правду про героїв, які свідомо йшли помирати за свій народ. вич та Михайло Лобак. Але боротьба кримських українських націоналістів за незалежність Української держави не припинилася. На місце розстріляного кримського провідника Івана Осадчука було призначено Степана Теслю. Степан робить спробу підняти націоналістичний рух у Криму. Розповсюджують газету “Наступ”, журнал “Пробоєм”, в яких — портрети чільних націоналістичних провідників та програмні засади. У Сімферополь прибуває провідник ОУН Борис Суховерський. Було організовано зустрічі з існуючими похідними групами. На квартирі Базидевича на вул. Жуковського він поставив завдання міському куреню похідної повстанської групи Ярослава Савки, в складі якої перебувало 8 осіб, із них 6 сімферопольців. З другою групою зустріч відбулася на квартирі її керівника Володимира Шарафана на вул. Профспілковій. Зустрічі були й на інших явках у Старому Криму та населених пунктах південного узбережжя. Із активістів національного руху, що вели боротьбу в підпіллі, сьогодні відомі одиниці. Це керівники Степан Тесля, Іван Янчишин, Григорій Вольчак, які утворювали розгалужену підпільну структуру націоналістичних повстанських груп. Відкритіше працювали Микола Шапар і його заступник Володимир Шарафан, що у важких умовах окупації утворили Український допомоговий комітет, який у жовтні 1943 року “за невиконання наказу про виділення 400 чоловік для охорони залізниці” заборонив німецький комендант. Тривали арешти українців, запідозрених у причетності до підпілля. Гестапо звіріло. Вдалося вийти на явочну квартиру в Джанкої. Майже два місяці карателі вистежували явку бандерівського підпілля й у травні 1943 року там заарештували керівника повстанців Степана Теслю та його помічника Йосипа Куріпку. Звільнення їх із гестапо доручили похідним групам Івана Янчишина і Григорія Вольчака. Ризикована операція провалилась. Гітлерівці схопили і замордували Вольчака. Наприкінці 1943 року у ворожих застінках розстріляли і Степана Теслю. Центральний провід ОУН для керівництва міським підпіллям тимчасово призначив 25- річну Катерину Мешко (псевдо Ольга). У серпні 1943 року Катерину Мешко і Володимира Шарафана викликали до центральних органів УПА. Володимира призначено членом Центрального Проводу ОУН і Провідником Кримської ОУН. Катерина залишилась у Львові, а Володимир повернувся до Криму й активізував український визвольний рух. Він провів переговори з командуванням партизанських загонів, намагаючись влити їх до кримських похідних підрозділів УПА, неодно-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин