Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Мистецька діяльність корениться у внутрішній потребі перетворити емоції в рух, у творчість”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

КУЛЬТУРА

Слово Просвіти, №43 за 2007 рік

Петро НЕСТЕРЕНКО, кандидат мистецтвознавства Кілька десятиліть тому будьяка документальна ілюстрація починалася з художника-рисувальника і закінчувалася художником-гравером, який переводив рисунок на мову гравюри на дереві, міді чи камені. На початку XX століття віртуози гравюри на дереві з вражаючою майстерністю вирізали на пальмовій чи березовій дошці штрихові рисунки або тонові копії картин. Вони намагалися якнайточніше передати об’єм, повітряну перспективу і світлову тональність оригіналу. Ця армія граверів не зникла зовсім, проте зберігся, так би мовити, “вищий”офіцерський склад, а рядові майстри репродукції вийшли у відставку. І це не дивно, адже сьогодні жодний вид гравюри — ні офорт, ні мецо-тинто, ні ксилографія — не в змозі конкурувати з технічним прогресом, його вражаючими можливостями. Комп’ютер нівелював таку, здавалося б, вічну галузь мистецтва, як книжкова графіка. Але сьогодні продовжують працювати у різних графічних техніках окремі майстри. Є художник, який не хоче бути схожим на інших. Свого часу Ярослав Гладкий з міста Червонограда на Львівщині відкрив для себе мистецтво гравюри у музеї Тараса Шевченка в Києві. Його назавжди полонили офорти, виконані за мотивами творів Рембрандта. Спочатку він захопився копіюванням, за прикладом давніх різьбярів, живопису Рубенса і Рафаеля, графіки Г. Доре, Ф. Константинова і А. Базилевича, застосовуючи

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин