Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Слабкість і вразливість нинішньої України якраз і полягає у відсутності зрозумілої і власне української державної традиції”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

АНДРІЙ ШЕВЧЕНКО: «ДЖИНСА» В УКРАЇНСЬКИХ МАС-МЕДІА

Слово Просвіти, №43 за 2007 рік

Петро АНТОНЕНКО Андрій Шевченко на цих парламентських виборах, як і на торішніх, ішов у першій п’ятірці кандидатського списку БЮТ. У парламенті минулого скликання був головою Комітету з питань свободи слова та інформації. Перед цим молодий, але вже відомий журналіст уславився як один із ведучих “5 каналу” в гарячу пору Помаранчевої революції. — Пане Андрію, що Вас особливо непокоїть в українських мас-медіа? — Найбільше зараз непокоїть засилля “джинси”. Так у нас, журналістів, називають “заказуху”, або матеріал на замовлення. Це коли під виглядом інформації в газетах чи теленовинах розміщують матеріали, які насправді оплатили партії або хтось із-за меж редакції. Це не просто обман читача або глядача, це злочин перед професією. Я вірю, що українська журналістика, яка колись поборола “темники”, цензуру, впорається і з цією ганьбою. — У наших ЗМІ якась пошесть поширення чуток і пліток. Пишуть: “начебто”, “нібито”, “кажуть, що”, “за нашими джерелами”, якими — невідомо. — Знаєте, кожен журналіст сам обирає свій стиль, і кожне мас-медіа теж. Я не збираюсь судити всіх, але, звичайно, якщо ми подивимося на професію, то немає чітких професійних стандартів, немає чіткого уявлення, що добре, що погано, що прийнятне, що неприйнятне. Це хвороба нерозуміння професійних стандартів. Тому що достовірність — один із семи ключових професійних стандартів. Дуже багато журналістів не розуміє особливої місії своєї професії. Але щоб не говорити лише погане про журналістику, скажу й хороше. За останній рік бачимо колосальний приріст професійності загалом. Якщо говоримо про телебачення, то воно створює високоякісний продукт, якому можуть позаздрити наші сусіди, багато країн світу. Газетний ринок почав швидко розвиватися. Я впевнений у дуже добрій перспективі української журналістики, просто для цього їй треба побороти деякі хвороби росту. — Про Інтернет. Що це — медіа, не медіа? Зараз у пресі багато друкують матеріалів з Інтернету. Часто це ті самі чутки і плітки, а то й відверта брехня. І чомусь непросто за це притягти до відповідальності. — З Інтернетом боротися неможливо. Це нова реальність. У всіх країнах спроби боротися з Інтернетом не мали успіху. В Україні були спроби якимось чином врегулювати цей ринок, вони були невдалими, і я певен, що нічого з цього не вийде. — Але ж у друкованих медіа є відповідальність за поширення наклепів. — Є тут проблема щодо Інтернету. В усьому світі тривають юридичні дискусії щодо відповідальності за розміщення інформації в Інтернеті. Чіткої відповіді немає поки що.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин