Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче “Господь покликав їх у вічне життя”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

ПРИСВЯЧЕНО ГЕРОЇНЯМ УПА

Слово Просвіти, №43 за 2011 рік

Тетяна БІДЗІЛЯ, м. Бережани, Тернопільська обл. Національно-визвольна-боротьба ОУН і УПА, жертовність нескорених патріотів залишили яскравий, животворний слід в історичній книзі України. Серед нових видань “Літопису УПА” увагу привертає черговий календар, присвячений 70-річчю УПА (відзначатимемо 2012 року), і зокрема — пам’яті жінок-підпільниць. Епітетом до календаря вибрано полум’яні поетичні рядки Лариси Мурович “Го( рить у народі і буде навіки горіти Любов животворна до Вас, Героїні УПА…” (“Героїням УПА”). На сторінках календаря поруч з численними світлинами українок-підпільниць, зустрічаємо й наших славних землячок — уродженку с. Шибалин, зв’язкову Головного командира УПА, Героя України Романа Шухевича (“Тараса Чупринки”) — Галину Дидик (“Анна”, “Молочарка”, “Ксеня”), зв’язкових Ірину Бабуняк (“Ніна”) із с. Вербів, Євдокію Ковальчук (с. Саранчуки), котрі мужньо боролися за незалежність України, свободу рідного народу. Звичайно, список підпільниць Бережанщини досить довгий, про що яскраво свідчать численні спогади, сторінки багатьох видань. Опубліковано тут і світлину дружини керівника СБ ОУН Миколи Арсенича (“Михайла”) — зв’язкової УПА Галини Гунько (“Віра”), котра загинула в 1947 р. у лісі біля с. Жуків Бережанського району у криївці, оточеній енкаведистами. Українське жіноцтво, вступаючи в лави ОУН і УПА, як відзначено в матеріалі Л.Онишка “Роль жінки в українському національно-визвольному русі”, свідомо обирало революційний шлях боротьби. Завдяки психологічним особливостям, активній громадянській позиції, відповідальному ставленню до праці жінки посіли визначне місце в роботі політико-освітньо-виховної референтури підпільного Українського Червоного Хреста, служби зв’язку ОУН. Окрім суто жіночих сфер діяльності, українки працювали в референтурах пропаганди, розвідці, були вірними, надійними подругами своїх чоловіків-повстанців. У календарі є знімки неідентифікованих повстанців (фото з фондів ГДА СБУ, архівів УСБУ, фондів музеїв тощо). Є тут також ілюстрація проекту пам’ятного знака “Свята Покрова — опікунка Української Повстанської Армії”, який планується спорудити 2012 року у Львові. На останній сторінці можна побачити зразки повстанських уніформ в ілюстраціях художників Г. Юр’єва і Б. Гірчака з архіву часопису “Однострій”. І, за традицією, відзначено дні народження, відходу у вічність, трагічної смерті видатних повстанців, патріотів України, християнські свята, визначні події визвольного руху українців за волю і кращу долю нашого народу. 1920-ті і рідний брат Іван, що лежить у чужій землі у братській могилі під містом Кенігсбергом (зараз місто Калінінград, РФ). Після війни мама працювала в Архівному управлінні, там продовжувала шукати правду, далі, працюючи на педагогічній ниві, доносила правду до молоді. Я та моя старша сестра вдячні Богові, що привів нас у світ у родині, яку створили Мама й Тато. Наша родина стала для нас омофором духовності та справжніх людських цінностей, які були нерозмінними для батьків. Ми росли вже у Києві. Наша невеличка квартира на Русанівці була наповнена духом національних традицій та українських святинь. Мама зажди вчила нас поваги до себе, до людей, до землі, на якій живемо, і до мови, що мала для неї найвищу ступінь святості. Мама не дожила кілька місяців до свого 92-річчя. До останньої хвилини думала про те, як наповнити Україну духовністю. Була активним членом Асоціації дослідників Голодоморів в Україні та почесним головою об’єднання Ветеранів-патріотів України Дніпровського району м. Києва. Її діяльність із відновлення історичної правди відзначив Президент України Віктор Ющенко, нагородивши орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Мама була місточком між минулим і майбутнім, бо наполегливо працювала, аби молоде покоління знало історичну правду. А мамину правду розуміли всі, бо була вона чесною і світлою людиною. За все це ми з вдячністю схиляємо голови перед своєю дорогою мамою і бабусею. Вічна їй пам’ять. Родина Катерини Романівни Марченко: доньки Наталка та Оксана з чоловіками, онуки Катерина та Костянтин

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин