Гаряча тема · “Головним аргументом на користь третього терміну Яворівського став його депутатський мандат”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
ДУМКИ ДЕЛЕГАТІВ З’ЇЗДУ
Слово Просвіти, №43 за 2011 рік
Любов ГОЛОТА: “Попереднє число “Слова Просвіти” ми відкрили виступом видатного прозаїка Романа Іваничука “Плекаймо духовність у слові!”, який він виголосив на VI з’їзді НСПУ (17—18 жовтня ц. р.). Очевидно, що це був чи не єдиний письменницький посил до тих викликів, пошук відповідей, на які очікує суспільство від сучасних майстрів пера. Або й не очікує: надто вузька щілина залишилася в українському інформаційному просторі для письменників, надто мало їхніх думок транслюють ЗМІ, обмежене безпосереднє спілкування з читачами, наклади книг впали до 200, 500, 1000 примірників. Сьогодні як ніколи актуальна “турбота про правовий, соціальний та професійний захист членів творчої спілки”, як зазначено в Законі України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” і, попри всі дискусії навколо НСПУ, вона, згідно зі Статутом, залишається “суб’єктом творчої діяльності, що об’єднує за професійними інтересами українських письменників”. Звертаючись до 360 делегатів VI з’їзду зі звітною доповіддю, голова НСПУ В. О. Яворівський сказав про Спілку: “Ми — остання українська залога”, а ще: “Проводимо наш шостий письменницький з’їзд, щоб знову означити наше місце в українському суспільстві, нашу громадянську роль і позицію в збереженні всіх базових цінностей української нації. Нації, до якої маємо честь належати, української літератури, яку маємо честь продовжувати… Про це мусимо вести мову на з’їзді, братове-письменники. Наш голос мусить сьогодні пролунати зі стольного Києва над всією Україною”. На жаль, “голос” не пролунав, бо не було прийнято звернень від делегатів з’їзду ні про стан української мови, ні про українське книговидавництво, ні про вічну проблему “письменник і влада”, не розглядалися й питання життя-буття більшості сивочолих письменників, які животіють на пенсію 800—1200 гривень… Влада з’їзд проігнорувала, а пресі та письменникам-неделегатам було майже неможливо дістатися в “Пущу Озерну”, — відомчий санаторій, у якому проводили це зібрання, витративши чималу суму — 510 тисяч гривень за два дні роботи з’їзду. Як відомо, з’їзд письменників проводиться раз на п’ять років і покликаний не лише заявити про громадянський чин письменників, а насамперед оцінити їхній творчий доробок, обговорити, що і як робили секретаріат, президія і рада НСПУ як менеджери і популяризатори книг, виданих за звітний період, як розпоряджалися майном, яким володіє Спілка, отримавши його в спадок від попередників. Останнє, як свідчить звіт секретаря НСПУ А. І. Крима, виданий окремою книжкою під назвою “Фінансово-господарська діяльність НСПУ у 2006—2011 рр.” і розданий делегатам “для нас є єдиним засобом збереження НСПУ” та “виживання нашого співтовариства”. Уперше за багатолітнє існування як випади “швондерів”, “шарікових”, цуциків, “які бігають за кожним високопосадовцем”, “претендентів на папаху”, які начебто пишуть звернення на кшталт “Любий пане Президент, допоможіть знищити керівництво Спілки, а ми за це сидітимемо тихо, як миші” (до речі, підписантів таких звернень названо не було). Це звучить принизливо і неприпустимо в творчій організації, жоден із членів якої не виступав проти цілісності НСПУ. Так само є чистою правдою й той факт, що, згоджуючись керувати Спілкою, письменники беруть на себе обов’язок звітувати перед творчою громадою за свою фінансову та господарчу діяльність, не ображатися на “надмірну допитливість” колег, звинувачуючи їх у засяганні на “ласі шматки”… А вони ж давно вже їх не бачать — маю на увазі літніх людей, членів НСПУ, які потребують матеріальної допомоги. Нині цілий світ перейнятий соціаль-
Михайло ПАСІЧНИК, голова Житомирської ОО НСПУ: “Інколи в мою свідомість закрадається гіркий висновок, що демократія очільників Спілки закінчується там, де починаються розмови про майно. Чому ж тоді не захищала Спілка те майно, що перебувало у користуванні обласних письменницьких організацій до 1991 року і яке, згідно із Законом України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” від 7 жовтня 1997 року та постанови Кабінету Міністрів від 10 липня 1998 року, мало бути передане у власність НСПУ і її підрозділів? Коли б в областях було реалізовано ці правові норми, а тут мав докласти зусиль насамперед голова Спілки з його повноваженнями депутата Верховної Ради, а згодом і голови Комітету з питань культури і духовності ВР, проблема обласних організацій відпала б сама собою. У звітній доповіді, яку ми заслу-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
