Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “У Спілці демократія, відкритість і доступ до інформації давно вже й не ночують”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

ВВііккттоорр ББААРРААННООВВ:: ЧЕРЕЗ НЕВИТРУЙНИЙ ДУХ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ СПІЛКИ ВІДСТУПИВ ДУХ ТВОРЧОСТІ ВИСТУП ГОЛОВИ КИЇВСЬКОЇ ПИСЬМЕН% НИЦЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА VI З’ЇЗДІ НСПУ

Слово Просвіти, №43 за 2011 рік

Шановні колеги! Два дні роботи з’їзду — одна мить, у яку не вберемо всі наші болі й проблеми, багато чого не встигнемо й не вирішимо. Реальне спілчанське життя відбувається щодня і впродовж років між з’їздами. На цей період ми обираємо керівництво й де$ легуємо йому повноваження щодо органі$ зації творчого процесу, захисту наших фа$ хових інтересів і прав, відповідальності за долю спілчанського майна, аби воно слу$ гувало всій громаді й допомагало втілювати найголовніше призначення кожного з нас — бути виданим, надрукованим і прочита$ ним людьми. Без цього існування Спілки втрачає будь-який сенс. Це все одно, що утримувати генералів, за якими стоїть го$ лодна й неозброєна армія. Спитаймо в себе нелукаво: чи виконує це завдання Спілка на чолі з нинішнім ке$ рівництвом? На моє переконання — ні. Скажімо, у звітній доповіді називалися імена й книжки, якими може пишатися наша література. Проте який стосунок до їхнього виходу має Спілка? Чи, може, во$ ни вийшли в “Українському письменни$ ку”? Чи на вимогу членів Президії створе$ но видавничу раду, що опікувалась би те$ матичним плануванням? Чи, може, видав$ ничі площі, які здаються в оренду, працю$ ють на потреби самого видавництва? Чи хоч раз у стінах Спілки хто надумав обго$ ворити, як виживають літературні журна$ ли — нехай навіть безгонорарні, але все ж трибуни для письменницьких виступів і публікацій? Чому з такою холодною бай$ дужістю сприймається той факт, що вже другий рік не виходить “Вітчизна” з її 75$ річним стажем, що на межі закриття з року в рік балансують покинуті напризволяще “Дзвін”, “Березіль”, “Київ”, що “Всесвіт” перестав бути спілчанським виданням? І чому до проблем “Літературної України” виникає увага тільки тоді, коли вона вихо$ дить з-під ручного управління й постає пи$ тання про зміну головного редактора? Назвіть хоч один приклад за десять ро$ ків, коли пленум Ради НСПУ розглядав творче питання. Назвіть бодай один виїз$ ний секретаріат, присвячений проблемам літературного процесу в котрійсь обласній організації. Чи бодай один творчий вечір письменника з котроїсь області, організо$ ваний Спілкою в її стінах, Будинку вчите$ ля, Музеї літератури, столичному універ$ ситеті. Повз увагу Спілки пройшли знако$ ві літературні ювілеї — 90$річчя Миколи Руденка, 120$річчя Павла Тичини, 140$річ$ чя Лесі Українки, 75$річчя Василя Симо$ ненка, 80$річчя Івана Дзюби, 75$річчя Бо$ риса Олійника (перелік можна продовжу$ вати й продовжувати). Літературний процес неможливо зафік$ сувати, оцінити й проаналізувати без ак$ тивної літературної критики. У нас її фак$ тично нема, а як і є, то всуціль комплімен$ тарна. Спілка не зорганізувала нормальної літературної дискусії. Не спромоглася до$ нести до широкого читача наші кращі здо$ бутки й протиставити їх навалі саморозпіа$ рених, ліпше зорганізованих літературних жевжиків, котрі за нашої мовчазної інер$ тності виставляють себе за кордоном як су$ часну письменницьку еліту України. Наша Спілка — багатонаціональна ро$ дина. Чи пригадаєте ви, коли хоч раз пред$ метом розмови на Президії чи пленумі Ра$ ди була література, творена в Україні ро$ сійською, польською, румунською, крим$ ськотатарською, іншими мовами? А яким ефектом для просування наших творів за кордон обернулися величезні гроші, вит$ рачені Спілкою на проведення двох фору$ мів “Слово без кордонів”? Де той список імен і книжок, виданих поза Україною? А як узагалі шириться інформація про існування й діяльність НСПУ? Тільки че$ рез “Літ. Україну”. А Інтернет? Гай-гай! — полюбляв казати Павло Загребельний. На тлі сучасних інформаційних технологій ми досі не вийшли з печер. То який вік за вікном, панове й добро$ дії? Невже для підтримки й наповнення спілчанського сайта потрібні великі зусил$ ля? Потрібне насамперед бажання! Хтось дуже мудро додумався ліквідува$ ти посаду відповідального секретаря, який опікувався обласними письменницькими організаціями, й відтоді вони від$ пущені в автономне від центру плавання. Так само не стало у Спілці секретаря з молодіжних творчих справ, не стало зарубіж$ ного відділу, до мізерного мініму$ му скорочено посади референтів. Скоро у Спілці не буде кому ви$ нести не тільки домовину з по$ мерлим письменником, а й віко домовини. Не збирався казати про жур$ нал “Київ”, але сюжети останньо$ го часу змушують. Від лютого 2008 року, коли команда Черно$ вецького відмовилася фінансува$ ти журнал, я постійно нагадую ке$ рівництву Спілки про її фінансові зобов’язання, закріплені в угоді про спільне видання “Києва”. А мене ніхто слухати не хоче! Ніби це не письменницький часопис, у якому, коли немає коштів на книжку, можна вийти до читача з рома$ ном, добіркою віршів чи публіцистичною статтею, а моя особиста забаганка. За ос$ танні 10 років ніхто з керівників Спілки жодного разу не побував у редакції. Навіть тоді, коли я пропонував подивитись, як зі стелі на комп’ютери падають грудки роз$ митої дощем глини. Сьогодні журнал опи$ нився без приміщення. І не знайшлося йому чотирьох-п’яти кімнат на всіх трьох поверхах “Українського письменника”, бо їх здано в оренду аж до 2017 року. У висліді всього наведеного постає за$ питання: то чим же переймалася Спілка всі ці роки? Майном, браття, майном! Ось єдина й головна тема всіх Президій і пле$ нумів Ради. Як найбільше досягнення ос$ таннього 10$річчя подається факт збере$ ження майна, надбаного нашими попе$ редниками в літературі. Як же воно збере$ жено, в якому обсязі, в якому валютному еквіваленті на той час і на сьогодні? Скажімо, будинок творчості в Кокте$ белі. Прикликаний під знамена Спілки як її рятівник пан Борківський відхопив 7 гектарів території, і ніхто не збирається її відсуджувати назад. Одеський будинок творчості — половину його тут продано за 2,5 мільйона гривень. У Ялті нібито відсуд$ жено перший корпус, а тим часом вивіски нашої там немає, а є ТОВ “Росичі”. Не стало “Енея” та більярдної. Ми втратили книгарню “Сяйво”, приміщення на буль$ варі Лесі Українки, 20. І вже найдошкуль$ ніша втрата — поліклініка в Києві на Рей$ терській, 15. Члени Ради пам’ятають, чим нас зама$ нювали, лобіюючи створення спільного підприємства на базі нашої поліклініки, — тим, що спілчанським партнером у ново$ створеному ТОВ буде фірма “Новий зір”, яка безплатно оперуватиме очі членам НСПУ. 13 жовтня 2007 р. Рада проголосу$ вала за це. Але в кінцевому тексті постано$ ви Ради №6 раптом з’являється правка, і він набуває такого вигляду: “Розглянувши постанову Президії НСПУ про спільне з медичним центром — ТОВ ОК “Новий зір” ТА ІНШИМИ ОСОБАМИ створення медичного центру…” і далі за текстом. Зверніть увагу на оце ТА ІНШИМИ ОСО$ БАМИ. Ні про які інші особи ні на Прези$ Фото Олеся Дмитренка дії, ні на Раді близько не йшлося. Ця підта$ совка була потрібна для того, аби під час реєстрації ТОВ “Багатопрофільний ліку$ вально-хірургічний центр” серед його співзасновників з’явилася якась компанія ГЕЛЕКС ГРУП ЛТД, офіс якої міститься (увага!) в центральноамериканській країні Беліз (тобто — в офшорній зоні). Первіс$ ний розподіл активів у цьому ТОВ був та$ ким: 51 % власності — за НСПУ, за “Но$ вим зором” — усього 2,2 %, і 46,8 % за ком$ панією з офшорів. Проте дуже скоро НСПУ за фіктивною постановою Президії №7 продає новоствореному ТОВ 20 % ста$ тутного капіталу, втрачаючи контрольний пакет акцій. За “Новим зором” лишаються ті ж 2,2 %. Компанія ГЕЛЕКС ГРУП ЛТД перебирає повне право на власність будів$ лі поліклініки (пункт 4.3.1 та пункт 5.1 Статуту ТОВ “Багатопрофільний лікуваль$ но-хірургічний центр”). Днями я зателефонував на Рейтерську, 15 записатися на прийом до окуліста. “По$ жалуйста, — сказали мені, — первичный осмотр стоит 130 гривен”. Зробити елемен$ тарний аналіз крові — загальний та на цу$ кор — коштує півтори сотні. І далі “за прейскурантом”. Дожилися! Письменни$ ки-ветерани, за чиї кошти збудована по$ ліклініка, мусять платити, щоб через оф$ шори хтось стриг жирні купони! Оце такий соціальний захист членів Спілки. Я вже не кажу, що через протистояння керівництва Спілки й чинної влади за два роки жоден письменник не отримав звання заслужено$ го з правом надбавки до пенсії, а не раз по$ рушуване питання пенсійного законодавс$ тва для спілчан можна надійно поховати. Ще про майно. Пам’ятаємо, свого часу нас із великим обуренням інформували, що сякий-такий Мушкетик здавав примі$ щення нашого видавництва зятеві Михай$ ла Ткача за дармівщину — всього за 6 дола$ рів з квадратного метра. А що ж нині? На початку 2008 року Спілка здала в оренду на 9 років товариству РЕНТА-ГРУП 1.217 кв. метрів площі “Українського письменни$ ка” за ціною 41 грн, тобто на сьогодні — аж за 5 доларів. У свою чергу ТОВ РЕНТА$ ГРУП, здаючи в суборенду ті самі площі за ціною від 35 доларів, має на кожному квадратному метрі чистого навару 30 дола$

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин