Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура “Роботи, що мають українське обличчя”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

БЕЗ ЛИКУ ПСЕВДОМИСТЕЦТВА

Слово Просвіти, №43 за 2011 рік

Уляна ВОЛІКОВСЬКА Не завжди сучасне мистецтво можна назвати мистецтвом у повному розумінні цього слова. У таких “творах” глибокий естетичний зміст годі й шукати. Так, відвідавши чергову виставку “сучмистецтва” у Пінчук-центрі, не могла стримати розчарування… Проте все пізнається у порівнянні. Згодом у галереї “Мистець” відвідала виставку київських художників деко- Володимир Балибердін та Галина Дюговська біля своєї роботи “Крила ангела” тися у своїй творчості, ентузіасти працюють заради людей, творять мистецтво задля мистецтва. І найважливіше — їхні роботи мають українське обличчя, а не нав’язане чужорідною псевдокультурою. Тут познайомилася з членами Національної спілки художників України та Спілки дизайнерів України Володимиром Балибердіним та його дружиною — Галиною Дюговською. Ми попрямували до затишної майстерні, де випала нагода торкнутися філігранного, вишуканого мистецтва та побачити “творчу кухню” зсередини. Прикладне мистецтво для Галини Дюговської — це все її життя. Протягом багатьох років пані Галина займалася ювелірною справою разом із чоловіком, робила прикраси із шкіри, експериментувала в текстилі. І прийшла до того, що текстиль — найоптимальніше поле для творчості. На І Всеукраїнському триєнале з художнього текстилю за твір “Нитяна Мадонна” Галина Дюговська отримала нагороду за кращу роботу в об’ємному текстилі. Останні п’ять років викладає на курсах флористики. Володимир Балибердін понад 30 років віртуозно працює з різноманітними матеріалами: металом, мушлями, бивнями мамонта. “Іноді робота лежить рік-два, а іноді вирішується за два-три тижні”, — розповідає пан Володимир, відкриваючи скриньку з жіночими прикрасами: тут і вишукані перстені з дивовижними орнаментами, і браслети... До речі, витвори Володимира Івановича зберігаються в Музеї історичних коштовностей України, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Севастопольському художньому музеї імені М. Крошицького та приватних колекціях. Подружжя — учасники численних виставок, пленерів та мистецьких акцій і в Україні, і за кордоном. Так, з ініціативи Володимира Балибердіна та Галини Дюговської цього року в Севастопольському художньому музеї імені М. Крошицького відбулася виставка, присвячена темі риби. Родина Дюговських-Балибердіних — автори ідеї та організатори виставки “Серпневий вернісаж декоративно-прикладного мистецтва”, що відбулася у Музеї книги та друкарства України. На ній було представлено до 300 робіт близько 90 художників (віком від 16 до 90 років). Головна ідея заходу — в єдності поколінь. Адже дуже важливо, щоб досвідчені митці (такі як Л. Семикіна, О. Грудзинська, Л. Голембовська тощо) знали, що за ними йдуть наступні покоління. А молодь активно долучалася до творчої співпраці. Ще одна грань творчості Дюговських-Балибердіних — лозоплетіння. Художники вже кілька років беруть участь у пленерах із лозоплетіння. А “Золотий оберіг” почалося все з першого пленера в Пирогові 2005 року. На ньому художників помітили та запросили до Польщі в ботанічний сад поблизу м. Пшемишля. Тут було створено кілька творчих арт-об’єктів із лози: Пташку Щастя, Ангела, Крила Ангела, які утворили серце парку. А у вересні цього року в Коктебелі митці створили ще одну лозову скульптуру — Дерево Бажань при Музеї М. Волошина. Це дерево символізує ідею, що єднає. Під ним читали поезії представники багатьох країн світу. Художників тішить, що це не просто виставкова діяльність, а справжнє дійство, де глядач є активним учасником. Сережки

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин