Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Не реформа дасть позитивний результат, а кадри”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

ООЛЛЕЕККССІІЙЙ ББААГГААННЕЕЦЦЬЬ:: «ПРАВО І ЗАКОН — ЦЕ ТЕ, ЩО ВЛАДА ЗАВЖДИ ХОЧЕ ПІДКОРИТИ СОБІ»

Слово Просвіти, №43 за 2011 рік

Однією з найбільш резонансних кримінальних, а швидше політичних справ є нині звинувачення колишнього міністра МВС Юрія Луценка. Який, попри обґрунтовані клопотання адвокатів, серйозні проблеми зі здоров’ям продовжує перебувати за ґратами. Один із адвокатів Юрія Луценка — колишній заступник Генерального прокурора України Олексій БАГАНЕЦЬ. Пішовши торік із прокуратури, він створив власну адвокатську компанію. А щойно у Києві вийшла документальна книга Олексія Баганця “Незручний прокурор”, яка відразу ж опинилася в центрі дискусій. Бо це він про себе — незручний прокурор, найперше для тих, хто волів би підкорити собі правоохоронні органи, закон і право, мати зручних правоохоронців. Але “зручний” — це майже “ручний”. Таким Олексій Баганець не був ніколи. Сьогодні відомий адвокат — гість нашої газети. Він, виходець із Полтавщини, випускник Харківської юридичної академії сім разів був прокурором області, зокрема очолював прокуратури таких великих і різних областей, як Львівська, Донецька, Дніпропетровська. Двічі був заступником Генерального прокурора України. У його кар’єрі — розслідування чи не першої в Радянському Союзі кримінальної справи кооператорів і рекетирів, не менш гучна справа по Львову про прихований продаж українських дітей за кордон, участь у розслідуванні справи Ґонґадзе. ШАБЛЯ ДЛЯ СЕКРЕТАРЯ ОБКОМУ — Олексію Васильовичу, маючи понад 30 років стажу роботи в прокуратурі, Ви, звичайно ж, можете розповісти про багато резонансних справ. Нагадайте дніпропетровську, про кооператорів і рекет проти них. — Це один із випадків, коли я зіткнувся не просто з відкритим втручанням у мою діяльність, а з фактами, що свідчили про вади тогочасного суспільства. Ми вийшли на лідера злочинного уг$ руповання, такого собі Олексан$ дра Мільченка на прізвисько Матрос. На того вже також було заведено оперативно-розшукову справу, її вів начальник відділу кримінального розшуку міської міліції. Коли ми затримали Мат$ роса, начальник ВКР того ж дня покінчив життя самогубством. Виявилося, що активну діяль$ ність банди Матроса понад вісім років патронували працівники органів внутрішніх справ. Почалося резонансне розслі$ дування, яке вів я як слідчий Ген$ прокуратури з особливо важливих справ. У ході слідства було звіль$ нено з посади майже всіх керівни$ ків обласної і міської міліції. Нев$ довзі ми затримали більше двох десятків злочинців. Це була дуже жорстока банда. Цеховики, тобто кооператори, розповідали на до$ питах, як людей вивозили в ліс, катували, примушували платити данину, скільки зниклих безвісти. Частина працівників міліції Дніп$ ропетровська була просто заляка$ на. Начальника ж міської міліції, який “кришував” бандитів, ті на$ зивали просто “Папа”… Корупція досягла таких розмі$ рів, що ми почали виходити на бандитські зв’язки з деякими ке$ рівниками обласного комітету компартії та облвиконкому. Були навіть свідчення, що бандити по$ дарували першому секретареві обкому партії дуже дорогу шаблю. Нам не вдалося розслідувати подібні епізоди до кінця, бо не$ вдовзі діяльність моєї слідчої гру$ пи було згорнуто, а мене відкли$ кано в Київ. Я зрозумів, у Києві побоювалися, що ми притягнемо до відповідальності когось з об$ ласного керівництва, бо верхівка правоохоронних органів області вже була вкрай корумпована. — Але втручання у слідство не припинилося і в часи нашої незалежної держави. Свідчення цього — не менш резонансна справа про усиновлення дітей у Львові... — 1996 рік. До мене справу вже розслідували рік і вісім міся$ ців, далі тягти неможливо. Я вив$ чив її і зрозумів, що четверо осіб, притягнуті до відповідальності, не були основними фігурами, тут замішаний перший заступник го$ лови обласної державної адмініс$ трації. Звинуваченим інкриміну$ валося перевищення службових повноважень і використання їх із корисливості. Ішлося про неза$ конне усиновлення дітей. Чинов$ ники, незважаючи на заборону уряду, продовжували фактично продавати наших дітей за кордон. Вести справу моїм поперед$ никам було дуже важко. Для прикладу, працівника УБОЗу Іго$ ря Пилипчука, котрий займався оперативним супроводженням справи, просто розстріляли, він дивом вижив. Постійні скарги, анонімки на працівників слідчої групи. Я дав вказівку слідчому, і ми затримали першого заступни$ ка голови ОДА. На мою думку, доказів по частині епізодів було зібрано достатньо. Був тиск і на суд. Зацікавлені особи зуміли натиснути на суд$ дю, змусили її відмовитися від розгляду справи. Лише суддя Ярослав Рудий, на якого вони не могли вплинути, завершив роз$ гляд справи, і суд під його голову$ ванням виніс звинувачувальний вирок всім фігурантам справи. РЕФОРМИ “ПІД СЕБЕ” — Ви доволі критично відгукуєтеся про замір з реформування правоохоронних органів. — Усі, хто приходить до вла$ ди, зокрема й до керівництва Ге$ неральною прокуратурою, щось міняють. Але зміна задля зміни нічого позитивного не зробить. Не реформа дасть позитивний результат, а кадри. Довгі роки нас підводили до того, що у прокуратури треба за$ брати функцію розслідування кримінальних справ. А хто ж це робитиме? Міліція? Та у неї сьо$ годні сотні тисяч нерозслідува$ них справ! Це сотні тисяч потер$ пілих людей, сотні тисяч непока$ раних злочинців. Останнім часом існує безліч вакансій на посади слідчих в органах МВС, переваж$ на більшість слідчих мають досвід роботи до трьох років. На мою думку, саме тому нікому розсліду$ вати службові злочини, хоч це — не квартирна чи кишенькова кра$ діжка. — Чому порушує закон той, хто мав би стояти на його сторожі? — Повертаюсь до питання кадрів. Їхнім добором і вихован$ ням останні десять років ми зай$ малися формально. І ще дуже важливий фактор: прокуратура поступово втрачає самостійність. Доходить до того, що глава ра$ йонної адміністрації заявляє, що він не хоче призначення того чи іншого прокурора або говорить: заберіть з району нинішнього прокурора! І прокурор області змушений переводити неугодно$ го прокурора і призначати, як водній із областей, кума глави ад$ міністрації. На жаль, у нас інколи призначають на посади людей, які взагалі далекі від прокурор$ ської справи. Відповідно: кого може виховати такий прокурор?! ПОЛІТИЧНЕ ПРАВОСУДДЯ — Ви причетні до розслідування низки резонансних справ, зокрема про вбивство Георгія Ґонґадзе, за розслідуванням якої наглядали у 2000—2002 роках. Вам дорікали, що, мовляв, не поспішаєте звинувачувати керівництво держави у причетності до злочину. — Я говорив тоді й сьогодні своєї позиції не змінив: звинува$ тити когось у причетності до зло$ чину можна лише у встановлено$ му законом порядку. До цього я ніяк не міг сказати, що підозрюю Леоніда Кучму чи ще когось. За$ кон узагалі забороняє розголошу$ вати дані слідства, які ганьблять честь і гідність людини, вина якої ще не доведена. — До речі, причетність тодішнього вищого керівництва держави до вбивства Ґонґадзе не доведена й сьогодні, через 11 років після злочину. Порушена справа проти Кучми якось відійшла на другий план за гучними справами проти Тимошенко і Луценка. А взагалі в нашій новітній історії чимало резонансних злочинів, убивств. І багато з них або нерозкриті, або якщо й дійшло до суду, то вердикт його викликає немалі сумніви в суспільстві. Загибель Чорновола, Гетьмана, Кирпи, Кравченка… — Стосовно деяких випадків, я не можу однозначно стверджу$ вати, що там не було складу зло$ чину. Єдине, я не дуже вірю у вбивство Кирпи і Кравченка. Добре знаючи обох, думаю, їх просто довели до самогубства. — Навіть якщо це було самогубство двома пострілами в голову, як у Кравченка? — Експерти ж пояснили, що це можливо. — Після того, як торік Вас змусили піти з посади прокурора Львівської області і після більш як тридцяти років служби в прокуратурі, Ви несподівано перекваліфікувалися на адвоката, створили юридичну компанію. Психологічно це, мабуть, було непросто? — Якби мені років 15 тому сказали, що колись стану адвока$ том, не повірив би. Ніколи не міг допустити, що в наш час притяга$ тимуть людей до відповідальності без будь-яких доказів. До речі, прокурор не завжди ж має тільки звинувачувати. Це робиться лише тоді, коли зібрано достатньо до$ казів вини. Якщо ж прокурор ба$ чить, що доказів недостатньо, він повинен відмовитися від обвину$ вачення. Так гласить закон. Коли торік я написав рапорт на звільнення, то не збирався йти в адвокати. Мета була — написа$ ти кандидатську дисертацію, вес$ ти викладацьку діяльність. Цим і почав займатися. Але протягом кількох місяців до мене звертало$ ся багато знайомих із проханням проконсультувати в ситуаціях, коли, наприклад, прокуратура висунула їм звинувачення, а на$ віть у самій постанові не вбача$ лось складу злочину. Потім звернувся ще один зна$ йомий, який займається серйоз$ ним бізнесом. У нього потужний юридичний департамент, вони “відбивають” акти податкової, ходять в господарські, адмініс$ тративні суди, але безсилі проти “наїздів” правоохоронців, мета яких — виманити у бізнесмена або гроші, або частину чи весь бізнес. Знайомий запропонував створити при його фірмі юридич$ ну структуру, яка б захищала від незаконних дій правоохоронців. — Як цікаво: захищати — від захисників закону. — Врешті, я створив само$ стійну адвокатську контору. За$ просив кількох працівників про$ куратури, яких знав як гарних спеціалістів та добросовісних прокурорів та слідчих, вони звільнилися з органів, склали від$ повідні іспити на адвокатів. І ми зараз працюємо разом. Відверто скажу, що сьогодні я ще дивлюся на справу і як проку$ рор, бачу порушення Закону, на які мої колишні колеги-прокуро$ ри чомусь не звертають або не хо$ чуть звернути увагу. — Ви адвокат у дуже резонансній справі — захищаєте Юрія Луценка. — У нього вже були свої адво$ кати. Але близькі родичі та довіре$ ні особи від імені Луценка зверну$ лися до нашого об’єднання з про$ ханням, щоб я включився в про$ цес, коли справа вже була в суді. Враховували, що я довгий час працював у прокуратурі, доскона$ ло знаю кримінальний процес. І я зі ще двома адвокатами нашого об’єднання вступив у процес. Коли ми детально ознайоми$ лися зі справою Луценка, негай$ но звернулися з клопотанням до суду — повернути її на додаткове розслідування. Бо те, що прочи$ тав у справі, не збігається з пред’явленим звинуваченням. Луценкові інкримінують, що він незаконно надав своєму водієві підвищену зарплату, незаконно добився збільшення йому стажу, пенсії, а ще — звинувачують у не$ законному наданні водієві квар$ тири. Почнімо з того, що по всіх цих епізодах Луценко не одержав особистої користі ані на копійку, до речі, це підтверджує і слідство. Тепер щодо шкоди начебто завда$ ної державі. Як можна Луценка звинувачувати у “викраденні” квартири у держави на користь водія, якщо він лише підписав наказ про прийом того в органи міліції з правом першочергового одержання квартири? Таких на$ казів міністри підписують десят$ ки, існує ціла процедура з надан$ ня квартир. При Міністерстві працює центральна житлова ко$ місія, яка й ухвалює рішення, ко$ му саме з працівників, які мають на те право, потрібно надати квартиру. Також без рішення житлової комісії місцевої держ$ адміністрації не може виділятися жодна квартира.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин