Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» · “Думаючій, небайдужій та ще й національно свідомій людині немає місця в авторитарному суспільстві”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «УКРАЇНА — НАШЕ ВСЕ, А В УКРАЇНІ ВСЕ — НАШЕ?», с. 1

УКРАЇНА — НАШЕ ВСЕ, А В УКРАЇНІ ВСЕ — НАШЕ?

Слово Просвіти, №43 за 2011 рік

Закінчення. Початок на стор. 1 ніде, в жодній області, немає. Тим більше, ми маємо змістов$ ний і професійно зроблений все$ український тижневик, можли$ вості якого і щодо накладу, і щодо розширення кола авторів далеко не вичерпані. І що ж? Намагає$ мось ліпити якісь недолугі газет$ ки, убогі й за формою, і за зміс$ том. Ще й вважаємо, що робимо велику справу в утвердженні ук$ раїнства, із гордістю розсилаючи ці “шедеври” в усі кінці України. Такі “великі діла” тільки шкодять українській справі, і свідчать про одне — непомірні амбіції діячів, примітивізм і містечковість їхньо$ го мислення. Те саме у видавничій справі. З неймовірними труднощами знаходимо гроші, організовуємо видавництво і … об’єднуємо нав$ коло нього місцевих графоманів, видаючи низькопробні, слабень$ кі твори, а то й відверте літера$ турне сміття. А щоки надуті — ледь не луснуть. І кому це на ко$ ристь? Тільки підстава знущатися і насміхатися з подібних “україн$ ських” ініціатив… Розумію, дискусія про висо$ кий культурний і професійний рівень та самодіяльність і примі$ тивізм в українській справі не но$ ва. Але сьогодні, коли маємо, хоч і формально, Українську державу, мусимо позбутися психології по$ разки, адже молодь її вже (і слава Богу!) не сприймає, тож слід змі$ Тетяна МОСІЙЧУК, відповідальний секретар Хмель$ ницького міського товариства “Просвіта” Уже двадцять років у самому серці Хмельниччини радо вітає гостей і щиро ділиться своїми ду$ ховними скарбами Народний Дім Хмельницького міського това$ риства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Свою діяльність він розпочав на Покрову, 14 жовтня 1991 року, і став центром тяжіння для укра$ їнства. Кожна, бодай найменша цеглинка, незамінна і неповтор$ на у Народному Домі — Храмі Української Душі. Нам вдалося поволі, крихта до крихти, з величезним терпін$ ням і любов’ю зібрати серед люду вцілілі зерна українства. За ці два десятиліття наскрізь русифікова$ не місто Хмельницький навчило$ ся розмовляти українською. А перші курси вивчення держав$ ної мови були організовані саме у нас. На початку 1990$х книги, в яких можна було прочитати справжню, не ретушовану, істо$ нити підходи до роботи у нашій організації так, щоб не залиши$ тися не тільки найстаршою гро$ мадською організацією за часом створення, а й найстарішою за складом. Багато хто скаже: чи доречна ця дискусія за умов, коли вчергове, незважаючи на наші попередні напрацювання і досягнення, держава ігнорує та зневажає все українське, коли не маємо не лише діючого, а й опозиційного національного лідера та хоч якоїсь обнадійливої перспективи? Як на мене, то якраз у цих умовах вона необхідна. Уже чітко переконалися, що створення всіляких фронтів, комітетів, рухів у нинішніх умовах дають нульовий результат. Україна потребує національної програми її інноваційного розвитку, написаної не депутатами й чиновниками, а небайдужими професіоналами і науковцями. У багатьох сферах ми маємо значні напрацювання, які за умов розумного й динамічного застосування могли б дати колосальний імпульс країні, просто нинішній владі це нецікаво й непотрібно, у неї інші пріоритети. Чи й не новина! Скільки вже було тих програм? Але досі їх пи$ сали або чиновники, або парт$ функціонери, залучаючи часом і науковців. І завжди метою ство$ рення цих програм була або пере$ мога на виборах, або інший піар, і, очевидно, ніколи — справжня модернізація країни, тільки під її вивіскою — чергове розграбуван$ ня. Нинішні засоби зв’язку доз$ воляють це робити без особливих організаційних зусиль — небай$ дужі професіонали могли б орга$ нізуватися у віртуальному прос$ торі. Одним із основних напрямів їхньої роботи мала б стати роз$ робка ефективної сучасної систе$ ми управління, якої, як бачимо, влада потребує вже не один рік та демонструє постійну нездатність до внутрішнього очищення. Здій$ снювати таку програму повинні професіонали, однією з найваж$ ливіших ознак яких має бути присутність совісті. Де їх узяти? Вони виокремляться, проявлять$ ся у процесі підготовки такої програми. Адже вона робити$ меться не для піару, а стане для її співавторів кровною справою по$ рятунку Вітчизни, своїх родин, самих себе. Бо думаючій, небай$ дужій та ще й національно свідо$ мій людині немає місця в автори$ тарному суспільстві, до якого ми активно прямуємо. Так, картина досить ірраціо$ нальна. Але вже не від однієї по$ рядної і професійної людини чула подібні думки. “Незважаючи на хворобливий стан суспільства, ми повинні серйозно замислитися, що нам робити. Ми — це весь народ, а не кілька дешевих політиків, які за всяку ціну стараються бути при владі, щоби накопичувати для себе та своїх дітей матеріальні блага. То хто і як навчить нас, тобто всіх громадян та все суспільство справжнього повноцінного правопорядку та системи тривалих цінностей? Переконаний, що в нашому народі є люди, які це можуть зробити. Саме такі люди, яких у нашому народі не бракує (педагоги, науковці, діячі культури, мудрі політики, церковні мужі та фахівці в різних галузях, здатні бачити потреби українського суспільства та заходи, як їх задовольнити), повинні серйозно замислитися над побудовою гідного суспільного ладу. Залишається одне питання: як їх всіх заохотити до такої великої спільної справи? Наш український народ чекає відповіді на це запитання. Перших два десятиліття нашого незалежного, самостійного існування минули без належних планів. Настав найвищий час діяти”. Це — архієпископ Любомир (Гузар). Скинути бандитську владу непросто. Але це — тільки поча$ ток справи. Хто і з чим прийде навзамін? Це питання ставили, зокрема у нас, у Кіровограді, пе$ ред командою Ющенка. На жаль, вона не мала відповіді. Результат — відомий. Тож готувати справ$ жню перемогу слід завчасно, і зробити це можуть тільки профе$ сіонали. Україна — наше все, але ів Україні має бути все — наше. Нев примітивно більшовицькому розумінні, а швидше, суто психо$ логічно. Реально ж — будь-яка власність, хоч би чия вона була, має працювати на Україну. І це можливо, якщо, сконцентрував$ ши інтелект, здобудемося на якіс$ но нову українську владну еліту. Світлана ОРЕЛ, м. Кіровоград

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин