Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗

Оригінал українською · переклад оновлюється

Марія ВЛАД Гість (з нової книжки новел “Бурштинове диво”)

Слово Просвіти, №43 за 2012 рік

і самі їх у руки “істрєбітєльним батальйонам” видавали… Івана зловили в полонині Скуповій. Закладав свою царинку, затягав смереччям дільницю. Був дужий, як медвідь, у вісімнадцять років. Тут жив і переховувався. Спершу від німців, аби на роботи в Німеччину не загнали. Потім від совітів — не хотів іти на фронт. Та совіти таки його ймили. Зв’язали, як звіра, зав’язали туго очі і кудись понесли конем, як бесаги із сирами. Далі везли підводою — не міг знати куди. Чув, що торохкотіло шутрованою дорогою, зрештою полегки їхало колесами по рівному. Довго, десь цілий день, а може, й добу. Коли розв’язали очі, ноги, руки — стали мовчки бити. По четверо брали межи себе, і заки стояв, гатили стусанами в плечі, попід ребра, куди попало, а на землі вже гамселили носаками. Очі затекли кров’ю, кучері злиплися в чорну криваву масу, він приглух, очманів з болю… Нічого не питали в нього, ні в чому не звинувачували — просто били. Відливали студеною водою, давали трохи оговтатися і далі катували. Підвішували за ноги, викручували руки. Іван уже не подавав голосу, тільки приглушено стогнав, лежачи на гнилій соломі у підвалі. Нарешті потягли кудись сходами. Бамкав головою, як гарбузом, по кам’яних сходах. Тягли за ноги вверх. Кинули мало живого на залізне ліжко без підстилки. Поставили відро води і пішли. Так лежав Іван, то завмираючи, то приходячи трохи до пам’яті, але ні дотягнутися до води, ні встати не міг. Через якийсь час його вмили, перебрали в чужий одяг, кептар був затісний у плечах, а штани, волосяні гуцульські ґачі, закороткі. — Будеш робити, що скажемо. Іначє мать свою прокляньош, што на свєт роділа, — понял? І стали лікувати. Здоровенний леґінь зробився легенький, як би був з вовни. Але сила поволі верталася до молодої плоті. Вже коли міг ходити, забрали в якусь казарму, до десятьох таких, видно, як він… Ні, їх було дев’ятеро, Іван десятий. Кілька місяців вдень і вночі їх вчили жорстокості і спритності. Їм давали душити, стріляти — але не людей, а манекенів. Іван радо би задушив когось із катів, та охорона добре пильнувала… Зрештою дали йому завдання. Будеш бандерівцем. Все роби, що скажуть, пильно виконуй кожну дрібницю. Тільки вночі маєш відлучатися за їхнім завданням, а П П ЕЕ Р Р ЕЕ Д Д П П Л Л А А ТТ А А — — 22 00 11 33 ВВааррттііссттьь ппееррееддппллааттии ((зз ддооссттааввккооюю іі ппоошшттооввииммии ввииттррааттааммии))::

«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин