Читацьке віче · “Справедливість потрібно виборювати. Настає вирішальна година — народ мусить скласти іспит на зрілість, на совість і порядність”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Грузькі дороги
Слово Просвіти, №43 за 2012 рік
перехожих зрідка зблискували порожні, байдужі погляди тих, хто вже забезпечений усім, лише доброти бракує, та ще чогось людського, привітного… — Пролетіли роки, а “риб’ячі” очі розмножились, — підтвердила Галина. — Скажімо, ось просять допомоги хворі діти, молоді інваліди і ті, хто гасив Чорнобиль, як мій покійний чоловік. Та хто відгукнеться? Хіба що такі ж знедолені або пенсіонери. І розповіла Галина про сільського бізнесмена Олександра Андрієнка, який своєю працею, своїми мозолями створив достаток. — Ти пам’ятаєш, яка це була бідна, нещасна сім’я? Майже всіх чоловіків забрала війна, а у Сашка був живий батько, але такий пияка, якого зневажало село. Свою дружину постійно бив. І як вона чотирьох діточок виростила: Ніну, Олександра, Раїсу і Віру? У спекотні роки на леваді все вигорало, а в степах — колосилися добірні хліба! І всі — на здачу: державі! За ті колосочки, що збирали діти на полях потайки, саджали в тюрми, могли і застрелити, адже “обхідники” день і ніч стерегли поле, колгоспний сад із черешнями, абрикосами, сливами, грушами, тримаючи ґвинтівки напоготові… Але їхня сім’я вижила. Згодом діти роз’їхалися, а Олександр залишився в селі. Почав із того, що скопав увесь городі посадив баштан. Усе село сміялося: що ж їстиме взимку? А він поливав, сапав, підгортав і виростив на диво великий урожай кавунів і динь. Продав, купив старенький мотоцикл. І так кілька років поспіль. А тепер побудував хату, купив автомобіль, вивчив дітей. Оце чесний бізнес, а не спекуляція… У селі обгородив цвинтар, викопав криницю. Заробляє для себе, дає робочі місця для людей і живе у рідному селі, — говорить Галина. — Дивуюся твоїй мудрості, подруго. — Вчуся… Виписую лише ті видання, які сіють живе Слово, Правду і поклик до Волі: “Слово Просвіти”, “За вільну Україну”, слухаю радіопередачі, де виступали чи виступають Анатолій Погрібний, Євген Сверстюк, Левко Лук’яненко. Читаю твори Ліни Костенко, дивлюся фільми Іллєнка, Миколайчука, а тоді порівнюю з комуністичною брехнею і стає моторошно: в якій країні ми живемо?.. — Я зберігаю газету “Слово Просвіти”, де аналіз нашому сьогоденню дав Ярослав Кендзьор у статті “Історія дала нам шанс”. Так, Історія частенько дає нам шанси, щоб збулися віковічні мрії народу на визволення з міцних обіймів “братів”, “сусідів” тощо. Ами? Віктор Ющенко не зрадив України, її самостійності. Він хотів “бути для всього українського на-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
