Читацьке віче · “Кожна воююча сторона карала місцеве населення “за зраду”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Часи трагічного буття
Слово Просвіти, №43 за 2013 рік
Михайло РУДКОВСЬКИЙ
Переді мною книжка “Петрів у часи жорстокого століття” Михайла Гачинського, уродженця Покуття. Видання вражає і поліграфією, і змістом: правдою про надзвичайну жорстокість двох імперій у період світових катаклізмів у Галичині. Про знущання над галичанами в період 1914—1918 рр. практично нічого не написано. А поневолювачів було чимало. Насамперед непрохані москалі, далі — гонведи (угорські вояки), потім — поляки, а далі й австріяки. Я почерпнув трохи інформації про цей період зі спогадів Миколи Лепкого та поезій Марійки Підгірянки. І ось на прикладі села Петрів подано історію тогочасної Галичини. Як справедливо пише автор: “Розсатаніле польське, мадярське військо і жандарми вчиняли криваві терори до цивільного ні в чому не винного населення. Навіть польський посол Дашинський визнав, що 30 тисяч невинного населення Галичини загинуло на шибениці або під шаблями мадярських гонведів. Важко повірити в цю цифру. А десятки тисяч галичан із прифронтової смуги, які ніколи не чули, що таке москвофільство (але за нашіптуванням поляків), гнали до австрійських концентраційних таборів (майже за півстоліття до Гітлера)”. Вдумаймось у ці цифри, які волають до Господа. Через табір Ґмінд в Австрії пройшло 350 тисяч галичан, із них 30 тисяч відійшли в інший світ на чужій землі й будуть вічно прагнути додому. Серед них — 15 тисяч українських діточок. Як бачимо, для старих і малих табірні умови виявилися смертельними. Вони помирали з голоду, холоду й від інфекційних хвороб. Кого тоді цікавили якісь там галицькі українці? Словом, бездержавний народ. І все тим сказано. Кожна воююча сторона карала місцеве населення “за зраду”. За чотири роки квітуча земля перетворилася на пустелю, зарослу бур’яном. Усі ненавиділи українців, але прагли заволодіти нашими землями. Про нечуваний злочин до Львівських ЗМІ писали Катря Гриневичева та Марійка Підгірянка. І ця інформація сколихнула світ. “За ті оповідання, — писав К. Гриневичевій Б. Лепкий, — коли б ми були державним народом, Вам, пані,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
