Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана “Чи зустрічалися Руданський із Шевченком?”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Шевченко і Руданський

Слово Просвіти, №43 за 2013 рік

С. Руданський — молодий сучасник Т. Шевченка. 1846 р. Тарас Григорович здійснив подорож на Поділля з метою вивчення старожитностей краю. Побував і на Вінниччині та в одному з найдавніших міст Європи — Кам’янці-Подільському. Степан у цей час навчається в Шаргородській бурсі Подільської губернії, а з 1849 до 1855 р. у Подільській духовній семінарії, що в Кам’янці-Подільському. Із 1855 до 1861 р. — у Петербурзькій медикохірургічній академії (нині — Військова медична академія). У цей час тут, відбувши заслання, знову працюють колишні члени Кирило- Мефодіївського товариства: В. Білозерський, М. Костомаров, П. Куліш, а з 1858 р. — Т. Шевченко. Т. Шевченко і С. Руданський здобули найкращу на той час освіту в Петербурзі. Обидва гарно співали, малювали, цікавилися пам’ятками старовини, захоплювалися фольклором, обидва творили в умовах заборони української мови, щиро любили рідну мову й згорьований український народ. Врешті, творчість обох — важливий чинник у формуванні патріотичної свідомості українців. Чи зустрічалися Руданський із Шевченком? Відомо лише, що поет підтримував стосунки з художником В. Ковальовим, який навчався в Академії мистецтв разом із Тарасом Шевченком і мешкав із ним на одній квартирі в Петербурзі. У Ялті познайомився з управляючим царським маєтком у Лівадії Я. М. Лазаревським, який особисто знав Т. Шевченка, лікував знаменитого артиста М. С. Щепкіна, друга Тараса Григоровича. Відомий український бібліограф Михайло Комаров писав: “Визначавсь Руданський і як чтець: читав не гірше, як і співав. Особливо любив читати “Кобзаря”, знав його напам’ять і часто балакаючи, наводив то один, то другий стих, щоб тим справдити свої слова”. Уперше кілька своїх творів С. Руданський опублікував у тижневику “Русский мир” 1859 р. 1861 р. у Петербурзі побачило світ перше число журналу “Основа”. На його сторінках поряд із творами Т. Шевченка і М. Костомарова знаходимо й поезії Степана Руданського “Повій, вітре, на Вкраїну” та “Гей, бики!” під заголовком “Гей-гей, воли!” за підписом “Подолянин Ст. Руданський”. П. Куліш умовляв редакцію “Основи” не друкувати поезій С. Руданського. Видавець журналу В. Білозерський твори молодого автора надрукував. У листі до П. Глібової від 25 лютого 1861 р. П. Куліш писав: “Руданского стихи, по моєму, никуда не годятся. Я, Шевченко и Костомаров, забраковали их, а Белозерский все-таки напечатал — и, как вижу, не ошибся, нашлись и для Руданского хвалители”. Чи ж то так було? У листі М. Костомарова до О. Кониського від 22 січня 1879 р. читаємо: “Был в Ялте доктор Руданский, страстный любитель мало-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин