Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Нинішня Україна — постгеноцидна держава з усіма відповідними наслідками”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «УКРАЇНОЦИД: історична правда проти політичного крутійства», с. 2

УКРАЇНОЦИД: історична правда проти політичного крутійства

Слово Просвіти, №43 за 2013 рік

Закінчення. Початок на стор. 2—3 сера Теренса Аллена Шоуна, який зазначав: “Ми вважаємо за свій обов’язок звернути увагу відповідальних міжнародних кіл до нагальної потреби вжити заходів щодо Совєтської України і її населення, яке страждає від голоду. На нашу думку, дії моральних і політичних сил, щоб не бути запізнілими, повинні розпочатися стосовно центрального уряду СССР негайно: а) вимагати, чи то колективно, чи індивідуально, негайно припинити економічні й політичні заходи, які фактично ведуть до винищення українського населення, яке тепер перебуває під владою совєтського режиму; б) зажадати від совєтського керівництва офіційного і гарантованого дозволу для іноземних місій та організацій, які захочуть допомогти голодним і хворим, прибути до СССР, привезти туди харчі та ліки і вільно там працювати; в) поставити будь-які стосунки з урядом СССР у залежність від виконання двох зазначених вище умов і утримуватися від торгівлі із совєтським режимом доти, доки в країнах, включених до складу Совєтського Союзу, пануватиме голод”. Як діяли західні “моральні і політичні сили”? США у рік Великого Голодомору встановили дипломатичні відносини зі сталінським СССР, а вже через рік західні держави прийняли “імперію зла і брехні” до Ліги Націй. Водночас Сталін підкупив відомих західних інтелектуалів, не тільки письменників і журналістів, а й дипломатів, які заперечували голод в Україні. Деякі з них за свої брехливі писання навіть отримали престижні премії. Однак не забуваймо, що на Заході про Великий Голодомор 1932—1933 років дізналися насамперед завдяки працям англійського вченого Роберта Конквеста й американського індіанця Джеймса Мейса. Три більшовицькі голодомори на українських землях — це вершини айсберга під назвою україноцид, але він не обмежувався ними. Згадаймо, що ще до Великого Голодомору 1932—1933 років знищили українську національну інтелігенцію та національну православну Церкву, а в повоєнні роки Москва посилила асиміляцію української людності, насамперед молоді. Після техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС кремлівські зверхники виношували плани переселити українську людність у степи Казахстану. А скільки українців загинуло у воєнних авантюрах кремлівського керівництва! Проти афганського народу найбільше воювало юнаків з України. За що вони гинули і проливали кров? Чи не час усвідомити, що лише національно-патріотичні сили спроможні повернути український народ, знесилений за триста п’ятдесят років “пропащого часу” (М. Драгоманов), цебто московського поневолення, до європейської цивілізації. Такий європейський вибір не має нічого спільного із пропагованим за російські гроші так званим “украинским выбором”, який пробує нав’язати політичний банкрут, а за сумісництвом кум чекістського зверхника в сусідній державі? Великий Голодомор 1932—1933 років на українських землях — іспит, якого ще не склали українці. Інакше вони не обрали б до парламенту спадкоємців тих, хто спричинився тоді до більшовицького україноциду! Звісно, до національної трагедії призвів низький рівень затурканої в умовах царського поневолення української людності, яке хизувалося, почувши принизливе прізвиська “хахла” чи “малороса”. Якби українське селянство в роки національновизвольних змагань 1917—1921 років стало під національний прапор, а не повірило обіцянкам більшовиків про наділення землею, про голодомори не було б жодної мови. Чому поляки не повірили закликам Леніна і не підтримали червоних більшовицьких орд, а стали на захист своєї національної держави? До голодоморів не дійшло б за умови єдності українських національно-державотворчих сил. На жаль, вони були заражені “соціалізмом” у московсько-більшовицькій інтерпретації, підпорядкувавши “інтернаціональним” (а насправді московським більшовицько-імперським) химерам українські національні інтереси. Українці постійно страждали від побутової дріб’язковості і політичної сліпоокості, жили одним днем, забуваючи про те, що чекає завтра, як будуть жити їхні діти і внуки. Ми не вивчили уроків минулого, не склали іспиту з національної історії, не відкинули на політичний смітник чужі фальшування нашого національного життєпису. Проголошення незалежності України не припинило україноциду. Мусимо скласти іспит: цього вимагає майбутнє не лише України, а й української нації. Олег ГРИНІВ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин