Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З роси й води! · “Щаслива зірка — служити людям, нести знання, поезію, світло в юні і зрілі серця”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Родом із листопаду З приводу ювілейної дати поетеси-просвітянки Ніни Шмурікової-Гаврилюк

Слово Просвіти, №43 за 2018 рік

Микола МАЧКІВСЬКИЙ, член НСПУ Є календарі, і є дати. У кожного з нас. Не кожна з дат — ювілейна. Та якщо така надходить, то дуже швидко. От, здається, учора тобі було 60, та не зогледівся, як уже 65 набігло. Така подія завітала і до хмельницької поетеси-просвітянки Ніни Миколаївни Шмурікової-Гаврилюк — письменниці “родом з листопаду”. Ніна Миколаївна народилася на Житомирщині у селі Дацьки Чуднівського району 4 листопада 1953 року, закінчила філфак Ужгородського державного університету, пов’язала свою долю з гірським краєм. Там вийшла заміж за подолянина і вже разом із чоловіком Сергієм прибула у Хмельницький, де працювала вчителем-словесником аж до пенсії. Водночас писала і друкувала вірші для дорослих читачів. Згодом вирішила спробувати себе у дитячій літературі. І вдалися їй вірші для малечі ще кращі, ніж для дорослих. Вийшло так, як у тій приказці: пиши для дітей, але краще, ніж для мамусь і татусів. Так вона й діє. Її книжки для юного читача називаються “Хитрий зайчик”, “Легенда про Добраду”, “Познайомся з кольорами”, “Де ти, Ясочко, бувала?”, “Мисливець Сивоок”, “Царівна-пустельниця”, “Віронька-зіронька”, “Зозульчині черевички”, “Місячна царівна”, “Ганнуся у бабусі”, “У чім секрет?”, “Квітовіршики”, “Два Тараси”, “Чарівна сопілка”, “Юля з котиком дружила” та інші. Особливо привабливі видання останніх років: “Ой то наша Ясочка, Ярослава”, “Хороб- — Ви автор двох десятків книг для малят. Що спонукало писати твори для найменших читачів? — Передовсім діти й онуки у власній родині. Звичайно, і ті діти, з якими мене пов’язала доля під час багаторічної учительської праці в школі. Раніше зустрічалося чимало російськомовних видань, а хотілося, щоб діти пізнавали світ через українське слово, вбирали у серце рідну мову. На жаль, тоді таких видань було небагато. Ось так і взялась писати твори для дітей. — А яка Ваша книжка у цій царині найуспішніша, найчитабельніша? — Важко сказати, адже в кожен художній твір вкладала часточку душі, крізь серце вигранювала кожне слово, кожен рядок, кожну строфу, любов до дітей, які зростали, зріли, мріяли, прагнули осмислити себе в довкіллі, пізнати його і стати на шлях добра. Можливо, найуспішнішою є збірка казок-легенд “Чарівна сопілка”, за яку мені 2008 року присуджено другу премію на Першому всеукраїнському конкурсі за кращу книгу для дітей “Золотий лелека”. Не менший успіх має інша чимала збірка “Барвистий дивокрай”, до якої увійшли десять поетичних книжок, які побачили світ окремо в попередні роки. — Справді, у бібліотеках обласного центру, Хмельниччини та й в бібліотеках України є чимало Ваших видань. Їх цінує малеча, про що свідчать відгуки бібліотекарів, які ведуть читацькі формуляри. Але Ви також пишете і для дорослих. Згадати хоча б Вашу поему “Лорілея”, присвячену Лесі Українці... — Написала, оскільки прагнула привернути увагу читачів до світлого образу геніальної поетеси у роковини святкування 145-річчя з дня її народження. Леся Українка мужнім словом боролася за кращу долю України, ми ще й досі виборюємо право бути вільними, незалежними, щасливими на рідній землі, кордони якої нині захищають наші славні воїни. Тому так важливо для юнацтва читати й перечитувати патріотичні твори Лесі Українки. — А чому в епічному творі Ви порівнюєте Лесю Українку з легендарною німецькою Лорілеєю. Адже ці жінки різні: Лорілея стала ворожою для людей, а Леся Українка віддавала всі сили боротьбі за волю і долю рідного краю. — Ваші міркування слушні. Але я вбачала у їхніх долях і багато спільного, почирий Сашко” та цьогорічна книжка “Місячний калейдоскоп”. Дитячі вірші поетеси легкі для сприйняття, свіжі, цікаві, образні, часто з гумором. Тому діти радо зустрічають авторку в дитсадках, школах, бібліотеках, де вона залюбки буває. До того ж Ніна Миколаївна неабиякий декламатор своєї поезії. А іноді ілюстратор власних книг та ще автор багатьох текстів до пісень. Вона також опублікувала низку видань поезій для дорослих. І тут знову ж не обійтися без назв: “Легенда про синь-камінь”, “Пензлі дощу”, “На грані століть і тисячоліть”, “Як сутінки у серці озовуться”, “Езоп і Родопа”, “Я родом з листопаду”. Щоб уявити, як Ніна Миколаївна настроює свої ліричні струни, досить процитувати таку поезію: Сумує синь… Фіалкове мовчання. Розтанула вечірня пастораль. Ти не сказав ні слова на прощання, Та не твоя це, а моя печаль… Вербову ніжність висріблили ночі, Стрілою річка у мінливу даль. Сховала тьма за даллю твої очі, Та не твоя це, а моя печаль… Нас розвели завидники нарізно, А ти не зрозумів того, на жаль… Все вічним сумом пройнято наскрізно, Та не твоя це, а моя печаль… Оці три крапки після кожної строфи — то не лише хвостики прихованих підтекстів-натяків, а й велика хвиля почуттів, що перехлюпує через край. Смуток тут доречний. Він навіть цінний, бо підсилює любов, щирі страждання закоханої душі. Ніна Шмурікова-Гаврилюк добре знана в літературному середовищі, належно пошанована. Цьогоріч її нагороджено Грамотою Верховної Ради — “За заслуги перед Українським народом”. Вручено на День Незалежності. Удостоєна й престижних обласних премій — ім. Тараса Шевченка, ім. Микити Годованця, ім. Миколи Федунця, міської ім. Богдана Хмельницького, читацької “Марічка”, пісенної “Пісня над Бугом”. Лауреат Всеукраїнського конкурсу на кращу книгу для дітей “Золотий лелека” — 2-га премія. Перегортаєш сторінка за сторінкою — тут і ліричні вірші, і поеми, сонети, поетичні казки, легенди. А останнім часом до свого доробку долучила й кілька вдалих драматичних творів, серед них — “Лорілея”. Письменниця творчо росте, набирається снаги і сили, вписується в когорту кращих українських літераторів. Її творча енергія багатогранна. Вона заслужений

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин