Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З роси й води! · “Щаслива зірка — служити людям, нести знання, поезію, світло в юні і зрілі серця”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Життя квітує в ріднім слові

Слово Просвіти, №43 за 2018 рік

Свято падолисту урочисто завітало на поріг до української письменниці, заслуженого працівника освіти України, почесного голови Хмельницького ОО ВУТ “Просвіта” Ніни Шмурікової-Гаврилюк. Цьогорічна осінь для неї ювілейна. Напередодні 4 листопада, дня народження Ніни Миколаївни, ведемо тиху бесіду про громадські та культурні справи, про життя-буття. Їй є що сказати, адже вона пише не лише для дорослих, а й для дітей. наючи від чарівної зовнішності одного й того ж імені Лора (Лариса в побуті — Лора), від дивовижної любові до пісні (Леся Українка інакше не називала свої твори, як пісня). Будь-який її поетичний твір насправді несе у собі значно більше смислу — авторка вкладала пісенну ніжну душу в кожен рядок, у кожну строфу, її лірика звучить як непереможна прекрасна ритмізована мелодика, що проникає в душу кожного, хто заглиблюється у творчий, мовний світ поетеси. — Не можу обійти увагою патріотичні почування, які актуальні під цю пору, коли Україна збройно захищає свої східні кордони. Ваші вірші, згруповані в добірку “Шевченкове слово”, переконують мене в тому, що Ви — справжній патріот... — Вважаю, що любов до України, рідного краю закладена в генах кожного українця. Почуття патріотизму — найсвятіше почуття. Батьківщина дає людині все: і наснагу, і життєву силу, і хліб насущний, і рідну пісню. Все починається з рідної землі, з її прекрасних оспіваних краєвидів, з її сивої давнини, з пракоренів і, звичайно, із нинішніх буднів — її щирих, працьовитих людей, які є окрасою повсякденного буття, які у труді розбудовують і звеличують українську Україну європейського зразка. Працьовитість, культура, мова, свобода, звичаї і традиції — це ті маркери, які зберігають важливу інформацію про віддалені історичні епохи, наших пращурів через консервативність спадкових рис українства, що Ви їх щойно назвали кодом. — Торік Ви брали участь у Міжнародному Шевченківському літературно-мистецькому святі “В сім’ї вольній, новій”, що відбувалося на Луганщині. Ви виступали у прикордонній зоні, де лунають артилерійські канонади. Яке враження винесли зі свята? Чому наші вороги заважають розбудовувати незалежну державу? — Тому що вони — вороги, яким незалежність України стоїть поперек горла. Найголовніше, що я хотіла винести з цієї поїздки, яким духом живуть люди на сході нашої держави, що там відбувається, донести луганцям, що ми завжди з ними і раді прийти на допомогу в будь-який час. На щастя, ми відчули, що дух український там незламний, більше того, із влиттям нових сил — громадян України, які не сприйняли “русского міра” і перейшли на територію, непідконтрольну бойовикам, — життя забуяло новим цвітом національної ідеї у школах, бібліотеках, театрах... Усюди, де ми гостювали, нас зустрічали хлібосольно, і лунала рідна українська мова. Я з групою письменників побувала на Новопсковщині, одно-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин