Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
12 “Вернулась впевненість до мене — Вона пройшла крізь сто віків!” Поетичний автограф · с. 12сторінка оригіналу ↗

Оксана ГАНДУРСЬКА Оксана ГАНДУРСЬКА Серця мого океан

Слово Просвіти, №43 за 2018 рік

* * * Що то — даремний жаль? Жени його за двері, — Розкаже твій рояль І ноти на папері. Жени той сум у даль, Повз привиди завмерлі, Нехай туга-печаль Горить в минулій ері... * * * Зачекай, прошу тебе, спинися, Завітай до серця, відізвися, Забувай образи, усміхнися, Загадай — то збудеться, присниться... Заспівай, до сонця поклонися. Зачекай — з брехнею поборися, Замітай, що стало ненависним... Заливай відлунням падолистя, Запитай — чи стало серце чистим... Не всихай, іди води напийся. Затихай, не треба, не сварися, Зацікав — прийду, ти не барися! * * * Долаю безмежну байдужу дорогу І порох тривогу ховає в сліди, Іду й зустрічаю черству і убогу Знівечену душу, що йде до біди. Тримаю хлібину в руці — маю змогу Наситити голод, подати води, Напитись у долі, прогнати тривогу, Що дихає страхом, тікає — іди! Дарую хлібину — в ній сила! Потроху Зникає підозра, немає пітьми, Цілує проміння бентежну дорогу До Бога, до слова, а ще — до мети. * * * Загортаю свій сум в електронний конверт — Хай ховається за Невідомий портрет, Де ні суду, ні жесту, лише укр.нет І незрима відсутність, лише tet-a-tet. Віртуальні бажання сплелися в букет, І реального щастя не кличе планшет, Все оманливе, просто верстає буклет Нездійсненної правди про все з Інтернет! * * * Бажання я у казку заховала, У сяйві сонця обрій обіймала... У вихрі танцю допізна кружляла... Зіркам алмази в коси заплітала. Сльозу розлуки в парі витирала. В далеких мандрах долю зустрічала... * * * Я прийду за світанком напитись роси І серпанок веселки попрошу, аби Зачерпнути у долі і звести мости — По дорозі до сонця, щоб вийти з пітьми... Для загублених в обрії — пам’ять спасти! Для маленьких сиріт — добру душу знайти, Матерям поклонитись за все і завжди, А батьків попросити нам мир зберегти! * * * Любіть кохану за кохання, Даруйте повноту бажання, Цінуйте трепет і старання, Смакуйте смак цей без вагання! * * * Щасливе щастя заховалось За водоспадом, сльози впали, З рікою попливли, так сталось, Щасливе щастя попрощалось... * * * Живемо й не знаєм, як грані душі Промінчиком в дзеркалі пишуть вірші Про щастя жадане, бо прагнуть усі, Знайти долі стежку, скупатись в росі... Живемо й шукаєм, — покликані всі Любити й творити, а ще на Землі Долати проблеми й бажати усім — Зустріти своє й поділити навпіл... Мої кольори не стерті — Скрипічний ключ на мольберті! * * * У Мами віку не буває! Матуся завжди молода. Вона все може, вміє, знає, Яка свята її душа! Чи на роботу, чи додому — Несе думки, живе без втоми, Працює задля всіх! І вдома — Все в маминих руках невтомних... Живе в турботі, мріє щастя Здобуть для всіх нас. Хай удасться Намріяне, неначе з казки — Подарувать всім Божу ласку... * * * Навіщо зустрічі неждані — Це усміхається життя... Вони крадуть життя кохані, Надію подають щодня, Дарують щастя у чеканні, Тривогу і сердець биття — Плекають трепетні слова, Живуть несказані прощання... * * * Я тебе відпускаю до своїх берегів... Не дивуйся, я знаю, будеш вдячний мені За турботу й довіру, за взаємність навпіл Дарувати й пишатись, бути вірній тобі. Не загубиш здобуте — то портрет на стіні Нагадає забуте, що було уві сні, Що здавалось казковим, ефемерним чи ні? Будеш вдячний за долю, а за щастя — мені... * * * Чомусь немає слів печалі — Лиш сльози, як листки зав’ялі, Злітають тихо, котять далі І сум, і гіркоту з вуалі... А де слова, що досконалі, Що натовп до небес підняли І кличуть, і штовхають далі — Сховалися, за тим, що маєм! 09.03.2016 * * * Вернулась впевненість до мене — Вона пройшла крізь сто віків! Ти був! Ти є! І тільки гени Вели до мене від богів... Ти був за думкою, у небі. У небі й меседж прочитав, Ти є завжди! З Тобою треба Не розлучатись, не втрачать! 21.03.2016 * * * Що то душа — як жест пера Творця, То світло сонця й непроникна тьма Бентежних мук, то зрада і журба, А ще тремтяча мамина рука, Як захищає й пестить дитинча... 22.06.2016 * * * Пожаліюся конверту, бо нема мені листів. Я чекати буду вперто на серпанок ніжних слів, Я по лампі буду терти, щоб здійснилась низка снів, Я скажу тобі відверто — ти послухай солов’їв, Як не знаєш, як віддерти муку всіх далеких днів Від розпачливого серця — заспокоїть спів птахів, Це вони розкажуть небу, що твій голос заповів: Хай триває аж до смерті тиха музика без слів... 18.10.2016 * * * Від болю кожна трепетна душа Спасіння тихо просить у Творця Від мук, страждання, страху, що з лиця Здирають молодість і силу до кінця; Терпіння, що уламком олівця Малює невпокорені серця... * * * Вже сутеніє за хмарами, Тільки летить крізь туман, Сповнений кольорами, Серця мого океан... І горизонти відкриті, І невмолимі вітри... Боже, що з вами робити, Серця мого кольори?! Синій, червоний, блаватний, Думала в ці вечори Музику намалювати, А вийшли мої кольори... І доцвітає суріпка, І опадуть васильки... Тільки зі мною довіку Серця мого кольори... * * * Світиться тиша в нічній прохолоді, Вітер бринить в пелюстках — шепотить, Небо хизується зорями, в лодії Світло від сяйва і щастя на мить... Сутінки стеляться всюди та годі, Марно плекати надії — не спить Всесвіт вночі, він чекає нагоди Всіх обійняти і день запалить! Манна небесна єднає народи, Віра будує з кришталю мости, А милосердя плекає для вроди Вічну красу, щоб душі догодить. * * * Сьогодні Бог до мене промовляв, Казав, що чує, бачить й обіцяв Подарувать надію — так сказав, Щоб Ангел-Хоронитель прилітав... * * * Летить літак, долає небосхили, Повільно розправляє свої крила, Пливе над хмарами, дарує краєвиди, Вирує в піднебессі, має силу І ділить світ на синє небо миру І жовте сяйво сонячного виру... Летить на крилах зустріч — це мій милий До мене мчить несказано щасливий, Він хоче дарувати мені мрію. Я вже стомилася, чекаю, вірю! 03.07.2017 * * * Треба для щастя людині багато: Тиха вечеря та мамина хата, Погляд коханий, ніжніший за свято, Тихі світанки, бажання крилаті... Від зорепаду іскринки багаття. Щирого дружнього слова завзяття. 11.07.2017 * * * Я думаю про Тебе, Ти мрієш, мабуть, теж Про таємницю слова і почуття без меж... Це — про взаємність мова, ідилію, авжеж... Минущої мелодії зліта німий кортеж. 20.07.2017 * * * Погляд з минулого бачити хоче Усмішки наші і радість в очах, Спогади змушують вирівнять плечі, Думка вертає, як з вирію птах! Зустріч нам молодість щиру дарує, Скроні, мов сніг прикрашає — блищать Очі усміхнені, бачимо, знаєм — Молодість грає в життєвих рядках І закликає: Ви будьте! Бо маєте Силу й натхнення в завзятих серцях! * * * Пливе Людський потік — Життя тримає берег. Між кручами утік Цей довгий шлях і через Тунелі, гори, скелі Досяг вершини пік: Так гарно акварелі Висвітлюють політ Духовної оселі, Що обіймає світ... Життям з найвищих слів Бринить Людський потік! * * * Ми кажемо Ні! — зупиняємо долю — Чи бачимо, що винуватці — не зорі? У відчаї, заздрощах, в горі і з болем Плекаєм страждання в сльозах, як у морі. Засліплені сріблом — не бачимо волі! Почути пораду — не нам, ми — в дорозі Здобутків, проблем і чомусь у тривозі? Чому ж винуватці — не зорі? Нам доброго слова чекати щодня У парі назустріч прийдешнього дня. * * * Без ключів і замків Нам відчинені двері. Це для тих, хто зустрів Щире серце в пустелі, Слово правди сказав — Дух зміцнив, наче скелю, Що стоїть на сторожі До людської оселі.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин