Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Спілка завжди була вільнолюбною, у ній панувало прагнення до свободи і демократії”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Традиції і новаторство українських митців

Слово Просвіти, №43 за 2018 рік

У Центральному будинку художника НСХУ відкрили виставку, присвячену 80-річчю Спілки. Масштабність виставкового проекту спокушувала піти перевіреним шляхом і значну частину експозиції сформувати з творів із фондів НСХУ, мистецька якість яких незаперечна. Але попри численність запропонованих виставковому комітету творів з усіх куточків України, здалося доречним поєднати ретроспективний блок із сучасними здобутками наших художників. Значне місце в експозиції належить роботам Харківської та Одеської організацій, які 2018 року святкують 80- річні ювілеї. Після остаточного відбору виставка нараховує понад 500 творів усіх видів образотворчого мистецтва, хоча природно, що більша частина — це живопис. “Наші художники — патріоти України, вони повертають із забуття імена відомих українців, їх хвилюють проблеми анексії Криму та війни на Донбасі. Українські митці активно спілкуються з художниками інших країн, беруть активну участь у пленерах, симпозіумах, конференціях, перемагають на престижних міжнародних конкурсах та фестивалях, тим самим пропагуючи українське образотворче мистецтва у світі”, — розповів голова НСХУ Володимир Чепелик. “Пройдено 80 років великого шляху, дуже суперечливого, феєричного і трагічного. І сьогодні будь-яка презентація України у світі не обходиться без робіт українських художників. Велика подяка українським митцям, серед яких понад 4 тисячі членів НСХУ, більше 100 народних і 300 заслужених художників України, понад 100 заслужених діячів мистецтв, близько 50 лауреатів Шевченківської премії”, — наголосив міністр культури Євген Нищук. Також Є. Нищук зачитав привітання від Президента України П. Порошенка. А радник Президента України Юрій Богуцький підкреслив, що Спілка завжди була вільнолюбною, у ній панувало прагнення до свободи і демократії. Про багаторічну творчу співпрацю НСХУ та Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України розповів проректор цього вишу Остап Олександр Ольхов ли випереджальний характер. Експонати виставки “Ексцентрика та експресія. Українська авангардна сценографія” переконливо про це свідчать. Виставка презентує унікальну збірку української авангардної сценографії з фондової колекції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Представлені роботи видатних художників театру: Олександри Естер, Вадима Меллера, Анатоля Петрицького, Олександра Хвостенка-Хвостова та Бориса Косарєва. Ці роботи за майже століття переросли прикладний, суто сценічний формат. Нині ці костюми ескізів і декорацій є самодостатніми витворами образотворчого мистецтва, що гідно демонструються на численних міжнародних виставках. Спадщина національних сценографів є невід’ємною складовою українського авангарду — яскравого і потужного мистецького явища, визнаного у світі. 1920 рік в історії українського театру був відзначений появою легендарного авангардного спектаклю “Гайдамаки”, який поставив видатний український режисер Лесь Курбас. За Курбасом, театр — найвища мистецька форма — має синтезувати в собі всі існуючі мистецтва, як то образотворче, музику, хореографію, кінематограф, пантоміму тощо. Відтепер сценографія посіла таке зна- Ковальчук, а також вручив Спілці Золоту медаль Академії. “Від того, настільки інтенсивно розвиватиметься творчість наших художників, залежить сьогоднішній і завтрашній день українського кіно”, — підкреслив заступник голови Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач. Про проведену велику роботу з організації виставки розповіли голова Київської міської організації НСХУ Віктор Коновал та директор Дирекції виставок Ігор Волощук. На виставці можна побачити роботи класиків українського образотворчого мистецтва Т. Яблонської, В. Пузирькова, Г. Непийпива, Є. Волобуєва, А. Лимарєва та багатьох інших. Але найбільше тут полотен наших сучасників. Художник Олексій Петренко представив на виставці одну зі своїх останніх робіт, що має назву “Карпати”. Митець щороку приїздить до Карпат, враження від поїздок передає на полотнах. Частина пейзажу створена у Золочеві, а частина — у Славську. Заслуженого художника України Петра Зикунова завжди супроводжує піднесений настрій, коли він відвідує свою малу батьківщину на Житомирщині. Саме там під час заходу сонця створив свою картину “Край сечуще місце, що роль художника є однією з визначальних у виставі. І сценограф, без перебільшення, став співпостановником спектаклю. 30 січня 1923 року в мистецькому об’єднанні “Березіль” (МОБ) з ініціативи його керівника Леся Курбаса був заснований Театральний музей. Створена музейна комісія на чолі з відомим актором і режисером Василем Васильком. Хоча музей створили при єдиному творчому колективі МОБі, з самого початку він був задуманий як такий, що збирає матеріали з історії та сучасності всіх театрів України та висвітлює загальноукраїнський театральний процес. Для створення музейної колекції Василько ініціював впровадження у “Березолі” “примусового” музейного податку зі співробітників — кожен мав здати музейній комісії хоча б кілька речей, що висвітлювали перебіг театрального процесу в Україні. Головний художник МОБу Вадим Меллер був один із перших дарувальників музею. Того ж року до музею надійшли ескізи костюмів Анатоля Петрицького до “Тараса Бульби”. Так було започатковано збірку національного сценічного авангарду. Сьогодні ця збірка презентує український театральний авангард як самобутнє та непересічне явище. Інтернаціональне і національне поєдналися тут у дивовижний спосіб. ла”. Олександр Ольхов часто буває на Чернігівщині, де минули його дитинство та юність. На картині “Літо” він зобразив лелек, які поселилися цьогоріч на його дачі, поруч — онука художника Марійка. Митець із Житомира Станіслав Антонюк часто малює натюрморти. У картині “Українське та екзотичне” він разом зібрав фрукти з України та інших країн. Спочатку художник намалював посуд, а потім фрукти на ньому. Юрій Качкін народився на Нікопольщині, де була знаменита Томаківська січ, якій він присвятив серію робіт “Золотаві пейзажі Томаківської січі”. Одна з цих картин “Золота тополя” — представлена на виставці. Філіп Чорнобров неодноразово бував у Відкриття виставки Чорториї, де народився Іван Миколайчук. Особливо його вразила каштанова алея у цьому селі, яку він зобразив на одній із представлених на виставці робіт. А молодий художник Роман Петрук до ювілейної виставки створив портрет свого колеги і старшого друга Василя Гуріна. Загальний виставковий ряд привабливий і професійний. Характерне для таких масштабних оглядів широке географічне представництво і, як наслідок, акцентація своєрідних рис регіональних мистецьких шкіл тут очевидна і важлива. Унікальність таких виставок у максимально можливій демонстрації різнобарвних художніх творів, професійно зібраних у єдиній експозиції.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин