«Просвіті» — 150! · “Учителем школа стоїть!” Іван Франко · с. 5сторінка оригіналу ↗
Просвітницькі джерела не міліють
Слово Просвіти, №43 за 2018 рік
З нагоди 150-ліття “Просвіти” на теренах Заболотівської територіальної громади, що на Снятинщині відбулася декада культурно-просвітницьких заходів. Активними учасниками цікавих дійств стали осередки “Просвіти”, культосвітні працівники, мешканці сіл. Сприяло творчим зустрічам керівництво територіальної громади (голова Іван Танюк), очільники відділів освіти (Тамара Стеф’юк) і культури (Василь Гаврилюк).
Ю. Романчук ристувалися попитом “Народний календар” за його редакцією, німецько-український словник, а “Граматику руского язика для ужитку в школах людових” (1880) вважали з методологічного погляду найкращим виданням. З цією комісією тісно співпрацював А. Вахнянин, виконував обов’язки редактора “Письма з Просвіти” (1878—1879). Завдяки йому на основі “Просвіти” було створено музично-хорове товариство “Торбан”, діяв хор О. Нижанківського, що інспірував появу “Львівського Бояна” (1890; Д. Січинський, Ф. Колесса, С. Людкевич та ін.), в якому першим диригентом став А. Вахнянин. На других загальних зборах Товариство “Просвіта” ухвалило новий статут, згідно з яким воно могло діяти, крім львівського Головного виділу, на інших теренах західноукраїнських земель, обрало своїм головою суддю, маршалка, засновника Галицького рустикального банку (1867) Ю. Лаврівського (1870—1873), завдяки якому на підставі петиції до Галицького сейму (1869) наступного року отримало дві тис. крон для видання книжок. Він домагався відкриття кафедри історії України у Львівському університеті, викладання українською мовою у Львівській академічній гімназії, запровадив стипендійні фонди, ініціював поширення українських підручників на Буковині й Закарпатті, налагоджував зв’язки з київською “Громадою”. “Просвіта” поступово розгорталася у власних структурах, створивши архів і бібліотеку, що стала національною книгозбірнею, музей нумізматики, малярства, культових речей, етнографії, частина фондів якого перейшла до музею Наукового товариства Тараса Шевченка й “Національного музею ім. Митрополита А. Шептицького”. Одним із перших подав нарис теоретичної програми народовства (“Становище Русі супроти людсько-московської боротьби”) Є. Згарський — автор повісті-притчі “Анна Смохівська”, низки гумористичних оповідань, віршів, поем “Святий вечір”, “Маруся Богуславка”, фольклорно-
С. Воробкевич
Мирослав ПОПАДЮК, голова Снятинського райоб’єднання “Просвіта”, член НСПУ, НСЖУ
“Культурно-просвітницьке краєзнавство в іменах” — круглий стіл на таку тему захопив гостей та мешканців покутського села Тростянець. Зустрілися присутні у місцевій бібліотеці (завідувачка Марія Остафійчук) і сільській гімназії (директор Галина Павлюк). Читачі — юні вихованці школи — розповіли про почесних мешканців села: відомого письменника-просвітянина і бібліофіла-видавця Івана Михайлюка і талановитого художника, лауреата Шевченківської премії Івана Остафійчука, члена Національної спілки художників України Василя Остафійчука; педагога-просвітянина, автора книги “Село на підгір’ї” Миколу Симовонюка і молоду художницю-односельчанку Галину Григорук. Уважно слухали спогади дочок письменника Івана Михайлюка про свого батька та про одержиму працю сільських просвітян у минулому. Шкільний осередок “Просвіти” подарував присутнім своє аматорське мистецтво, захопливу хореографічну інсценізацію “Колоски” за творчістю письменника та дитячу виставку на тему: “Краса осені у творчості школярів”. “Книги — морська глибина” (Іван Франко) – під таким девізом у селищній бібліотеці Заболотова відзначали Всеукраїнський день бібліотек. Глядачі побачили вітально-пісенний фільм про творчі діяння бібліотек та їхніх щедрих берегинь – бібліотекарів. До відзначення і створення святкової атмосфери активно долучилися творці фільму про книжні скарби місцевих книгосховищ — методист бібліотечних справ Людмила Грицик та кінооператор студії “Кадр” селищного Будинку культури Петро Будник. …Три зорі Романа Ризюка (педагогічна, просвітницька, громадська) — ще раз прихильно відчули цьогоріч учасники святкового просвітницького зібрання, що відбулося в Іллінецькій школі-ліцеї з нагоди відкриття меморіальної барельєфної дошки талановитому педагогу-просвітянину, почесному мешканцю села Романові Ризюку на день його 70-ліття. Світлої пам’яті пан Роман був протягом 20 років очільником місцевої школи і засновником унікального історико-етнографічного музею села, що отримав статус народного. А ще Роман Ілліч після виникнення в Україні Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (“Просвіта”) став організатором у школі першого на Снятинщині сільського осередку цього об’єднання. Першопрохідництво іллінецьких просвітян повсякчас подивовувало через одержимість педагога-просвітянина, який, заснувавши 18 березня 1989 року осередок, не оминув кари тодішніх владців-чужинців. “Тішили” звільненням з роботи. Але не ті вже суспільні вітри повівали. Минулося. І тривале керівництво краянина місцевим педколективом у новітні часи відродження України прийшлися на користь шкільництву, загальнолюдським та просвітницьким справам в Іллінцях і не тільки. Про це з пошануванням виповідали сільський отець Степан, голова громади Іван Танюк, керівник районного просвітянського об’єднання, староста села Михайло Баглай, педагоги, друзі. …“Учителем школа стоїть!” Ці слова далекого лютого 1892-го виповів Іван Франко на Снятинському вічевому сході, де йшлося про долю тодішньої галицької школи та її нужденного вчителя. Тож урочисте зібрання педагогів-просвітян з нагоди Дня вчителя у Заболотівському будинку культури розпочалося з покладання квітів до пам’ятника Каменяру. Звучали прихильні слова на адресу освітян, були нагороди і обдарування, було щире і обнадійливе аматорство і дошкільнят і молодших школярів, і юних вихованців з “Молодої Просвіти” місцевого ліцею. …А ще до заболотівців з творчим звітом прибув фольклорно-етнографічний колектив “Ганьківчани” (Ганьківський старостинський округ) зі своїм старостою Василем Шияном. Гості, окрім свого аматорства, привезли з собою виставку художніх творів знаної місцевої майстрині пензля Надії Савчук-Гнатишин, яка була високо поцінована глядачами. Знову мистецьке слово і зворушлива пісня ганьківців чарувала і педагогів, і усіх присутніх на творчій зустрічі, яка вдалася на славу. Просвітницькі джерела не міліють.
Концертну програму, присвячену 150!річчю “Просвіти” ім. Т. Шевченка, розпочав жіночий хоровий колектив під акомпанемент Василя Шияна
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
