Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Кінозал · “Так розказати історію Родини, Хати, України може тільки кіноПОЕТ, що є гідним сином своєї землі”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Орієнтири українського кіно

Слово Просвіти, №43 за 2020 рік

ГЛЯДАЧ-КРИТИК Марія ВАЙНО член Національної спілки кінематографістів України, кіносценарист, член Національної спілки письменників України, поет, прозаїк “ФОРТЕЦЯ ХАДЖИБЕЙ” — український пригодницький фільм Приємно, що в українському кінематографі колоритно заявив про себе пригодницький жанр, адже маємо видовищний фільм українсько-грузинсько-турецького виробництва “Фортеця Хаджибей” режисера Костянтина Коновалова. Це фільм–епоха — відтворено події кінця ХVІІІ ст. Пригодницький жанр на тлі історичних подій – витриманий. Зображено козака, грузина і татарина, які протистоять безжальному ворогу — російському царату. Сюжет цікавий, сповнений різних мові разом з тим — порозуміння між людьми, які протидіють жорстокій несправедливості — й перемагають. Правда, трішки заскладними фразами українською спілкується Фатіма, донька коменданта фортеці – татарина (мама у неї була з Полтави). Адже ж для спілкування достатньо розмовно-побутових фраз, які не мають права кучеряво загромаджувати діалоги. Проте глядач в саспенсі це пробачає творцям, можливо, навіть дивується й милується цим нерозбірливим акцентом… Також трішки спрощено подано образ старця, якого всі боялися… А загалом фільм вийшов добротний. Робота оператора-постановника Володимира Гуєвського, художника-постановника Володимира Філліпова та композитора Мустафи Язичиоглу захоплює. А сам Костянтин Коновалов – режисер, видно, креативний педант щодо створення сцен боїв, фехтувань, вибухів, пострілів, — все це є прекрасною оздобою сюжету. А які костюми, верхова їзда, цікавий для того часу реквізит, що засвідчує деталь епохи! Добрий темпоритм фільму, заданий режисером, динаміка структури і розвитку сюжетної історії. Автори переслідували ідею дружби між народами, боротьби проти спільного ворога, розкрили тему кохання і дружби, правди і несправедливості. Тішить гра акторів. Фільм видовищний. Виглядає дорого. Вітаю всіх причетних до створення цього фільму! ПОЕТИЧНЕ українське кіно повернулося! Я про неперебутню кінокартину “Толока” Михайла Іллєнка. Так розказати історію Родини, Хати, України може тільки кіноПОЕТ, що є гідним сином своєї землі. Це — прекрасна за формою і змістом подачі історична феєрія, адже тут використано казкові елементи для розкриття сюжету через сценарно-режисерський хід – екранізацію Шевченкового вірша “У тієї Катерини хата на помості”… Фільм вийшов у широкий український прокат 20 серпня 2020 року. Історію починають оповідати лялькарі. А потім зринають вишукані алюзії — натяки на події нашої історії, красномовні та багатозначні! Автор використовує цілком нові перенесення образів. Метафорика повсюди. Ні, сама картина зіткана з метафор, уособлень, синекдох (в значенні використання однини в множині та навпаки). Вони переростають у смислові кінематографічні афоризми і захоплюють, дивують, не відпускають… От сіють в землю скріпки , символи справ засуджених, а витягують, збирають врожай – колючий дріт (тюрми, заслання). Образ кульової блискавки, як нападницької агресивної політики — піймана, засаджена в банку електриком (тим, що дає світло), як здобуття незалежності. Але веремія продовжується, бо є “свої” і “чужі”. Цікавий образ персонажа на візку, він наче не українського роду, чужак. Катерина його не впізнає, він мовчки, зі схиленою головою приходить у її хату, проте згодом рятує, допомагає, бо справедливий мислячий чоловік… Такі теж були “громовідводами” в той совєцкий час, проте в часі тому персонаж — без власного поступу, руху, — на візку… Немає там тільки чорного і тільки білого. Кожна подія, персонаж – носій певної колоритної тези. Повітряні бульки — як блискуче недовготривале ніщо чи час. Зорі – літопис вічності, папір-меморандум – як ідентифікатор людини для інших… Я про Івана Босого, якому головне – людину вбити: нема ворогів – кидається на своїх… Тут асоціювати можна багато. І нарешті — розкішний образ Катерини – жінки, матері в образі Берегині Роду, Хати, Землі. Чудодійна, пронизлива гра! Взяти б хоча у різні прошарки часу її перекличку синів і втрату їх... Паралельний сценарний хід — хати як людського проснопільська кінокомісія, кампанія Інсайт- Медіа. А також наші колеги з Туреччини та Грузії. Одна зі сцен відбувається у тому павільйоні, де знімали фільм “Місце зустрічі змініти не можна”, інші відомі стрічки. Також глядач зможе побачити крісло на якому сидів кардинал Ришельє у картині “д’Артаньян і три мушкетери”. Ми прагнули, аби цей фільм об’єднав глядачів різних поколінь, щоб на його перегляд люди приходили цілими родинами. Після України покажемо “Фортецю Хаджибей” у Туреччині. Тут стрічку готові представити 600 кінотеатрів. Потім буде Грузія, а за нею – країни північної Америки. Українсько-грузинський актор Іраклій Маруашвілі зізнався, що відточує свою акторську майстерність на Одеській кіностудія з 2016 року, а його робота у “Фортеці Хаджибей” – перша головна роль. Потрапив у проєкт зовсім випадково, за тиждень до початку зйомок. Це був перший фільм, в якому Іраклій зіграв роль українською мовою, вчився фехтувати і їздити на коні. Успіх картини, на Минув тиждень “Днів українського кіно” в Івано-Франківську (12-16 жовтня), який проводиться вже четвертий рік поспіль. Обласна рада разом з ОНМЦ відібрала цьогоріч, оплатила і роздарувала культурним закладам, бібліотекам, творчим особам запрошення на перегляд стрічок “Фортеця Хаджибей”, “Толока”, “Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке”, “Східняк”, “Тарас. Повернення”, аби ми могли знати, бачити, орієнтуватися в українському кінематографі сьогодні. Я особисто змогла в такий спосіб побачити три фільми: “Тарас. Повернення”, “Фортеця Хаджибей” і “Толока”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин