Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Критичне ставлення Вернадського до політизованої філософії ще не дає підстави вважати його аполітичним”. · 9 Філософська світлиця · с. 9сторінка оригіналу ↗

“Ми сьогодні переживаємо дуже

Слово Просвіти, №43 за 2021 рік

але водночас існує ще й імовірнісне знання, яке мотивує науковця до отримання більш повних та істинних знань. На рівні теоретичного узагальнення наукові знання потребують безперестанного самоочищення, “стерилізації” від впливу псевдонаукових ідеологій, метафізики, політизованих філософських систем тощо. Таке ставлення Вернадського до логіки і методології наукового пізнання надавало йому аргументи назвати себе “філософським скептиком”, який прагне позбавитися жорст­кого диктату ненаукових ідеологій, політики і насамперед марксизму. конституційно-демократичної партії), цікавився і переймався осмисленням процесів розбудови державного устрою в Україні13. Попри залучення до діяльності партії кадетів учений одразу після його обрання у 1919 р. президентом Української Академії наук вийшов із членів цієї партії через переконання, що науковець не має права в своїй діяльності керуватись вузько партійними симпатіями чи антипатіями. Заперечуючи будь-яку форму соціального насильства, він залишався симпатиком демократії, виступав за захист громадянських свобод, свободу слова і мислення тощо. Була відомою його теза про аморальність ведення політичної боротьби заради самої боротьби, що є виявом самогубства в людському співтоваристві. Соціальній помсті, пограбуванню, наживі необхідно протиставити алгоритми дій і вчинків ноосферного мислення (втілення принципу коеволюції) і водночас забезпечити правдиве міжособистісне спілкування як вияв особистісної свободи на користь космічної єдності та любові. Останні роки життя академік В. І. Вернадський провів у Москві. Під час ІІ Світової війни у 1941–1943 рр. він перебував із родиною в евакуації (санаторій АН СРСР в Казахстані), звідки повернувся до Москви в серпні 1943 р. До свого 80-річчя отримав Сталінську премію “за багаторічні визначні досягнення в галузі науки і техніки”, грошовий еквівалент якої Вернадський передав до Фонду оборони і на потреби членам родин репресованих і загиблих співробітників Література 1. Тут і далі праці В. Вернадського цитуються за: Хроніка 2000. Український культурологічний альманах. Випуск 57–58. Володимир Вернадський. – К.: Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2004. – 824 с. 2. Там само. – С. 487. 3. Там само. – С. 487. 4. Там само. – С. 492. 5. Термін “ноосфера” (від грец. “ноос” – розум, “сфера” – шар) у новітній філософії набуває поширення наприкінці 20-х рр. ХХ ст. завдяки працям французьких учених П. Тейяра де Шардена та Е. Елеруа. Є всі підстави стверджувати, що поняття ноосфери сформувалось у них під впливом спілкування з Вернадським, який у той час читав лекції в Сорбоні. 6. Там само. – С. 492. 7. Там само. – С. 493. 8. Там само. – С. 494. відповідальний злам у науковому світогляді. Вперше до наукового світогляду мають увійти явища життя, і м[можливо], ми підходимо до послаблення того протиріччя, що спостерігається між науковим уявленням про космос і філософським або релігійним його осягненням. Адже зараз усе дороге для людства не знаходить у ньому – в науковому образі космосу – місця” (З листа В. І. Вернадського П. О. Флоренському, 13 жовтня 1929 р.)10.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин