“Критичне ставлення Вернадського до політизованої філософії ще не дає підстави вважати його аполітичним”. · 9 Філософська світлиця · с. 9сторінка оригіналу ↗
“Ми поставлені у тяжке становище, у нас
Слово Просвіти, №43 за 2021 рік
зав’язаний рот, заткнуті вуха, ми майже не маємо можливості впливати на вчинки тієї держави, громадянами якої є, не можемо сповідати віри, яка нам дорога, тощо, тощо; але є й гарна сторона в нашому житті — це те, що для нас особливо дорогий, що нам особливо близький і гожий той ідеал свободи, який для наших західних сусідів є не предметом бажання, а предметом володіння” (З нотаток, серпень 1892 р.)15.
шенні найгостріших конфліктів сучасної цивілізації. Результати його досліджень вплинули на зміст сучасних філософії природи, філософії космізму, філософії життя, філософії науки, філософії політики тощо, понад те, призвели до формування революційно нової філософсько-наукової картини світу ХХ століття – “століття наукового атомізму”.
9. Там само. – С. 436. 10. В. І. Вернадський – П. О. Флоренському. – С. 662.
11. Там само. – С. 451. 12. Там само. – С. 452. 13. Перебуваючи у своїй садибі Шишаки на хуторі Ковиль-гора на Полтавщині, В. Вернадський пише статтю “Українське питання і російська громадськість” (1915 р., вперше вийшла друком в українському перекладі 1988 р.), в якій аналізує історію україно-російських відносин, починаючи з XVII ст., і піддає гострій критиці прояви російського шовінізму, особливо політику царського уряду і позицію російської інтелігенції, спрямовану на повне злиття українців із “панівною російською народністю”, нівелюючи особливості культури українського народу тощо. Вчений наголошував на приреченості російського шовінізму в критиці перспектив українського руху, “оскільки народний рух – органічний і живиться коріннями народного життя, остільки він ніколи не згасне” (Цит. за: Вернадський В. Українське питання і російська громадськість // Касян Л. Г., Семенюченко О. В. Практикум з українознавства. – К.: НДІУ, 2008. – С. 49–52).
14. Там само. – С. 736. 15. Там само. – С. 445.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
