Ексклюзив · “Почалася хресна дорога з Комі АРСР в Кордишів в січні 1946 р.”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
«Жіноча справа» Анастасія Пилипчук: “Прошу допомогти мені виїхати в мій рідний край, до своїх дітей”
Слово Просвіти, №43 за 2021 рік
Галина ДАЦЮК, журналістка Анатолій ЛУКАЩУК, історик
19 вересня 1945 р. начальник Шумського РВ НКВС Треско, розглянувши матеріали на Пилипчука Т. Д., що перебуває на нелегальному становищі, знайшов, що він зрадив радянській батьківщині і перейшов на шлях збройної боротьби проти радянської влади. Сім’я Пилипчука Т. Д. складається із матері – Пилипчук А. Л., українки, і брата Григорія, українця. Оскільки Пилипчук Т. Д. є активним учасником банди УПА, вважав би вище перерахованих членів сім’ї АУБ – “виселити в східні області СРСР”. І відправив справу вище. У Чорткові заступник начальника ВББ УНКВС по Тернопільській обл. Шаганов, розглянувши висновок капітана Треска на гр. Пилипчука Т. Д., 1920 р. н., жителя с. Кордишів, українця, перебуває в діючій банді УПА, – знайшов, що після звільнення села від фашистів, у 1944 р., він добровільно вступив у банду бандватажка під кличкою “Борисов”.
Анастасія на засланні в Комі АРСР
Будучи активним повстанцем, брав участь у спилюванні телеграфно-телефонних стовпів, а також підпалі мостів. У жовтні 1944 р. брав участь у збройному опорі проти військ НКВС. У даний час перебуває в бандбоївці під кличкою “Батько”, – постановив: на підставі вказівки НК ВС Берія (від 31 березня 1945 р. за № 7129) – членів сім’ї активного учасника банди УПА: матір Пилипчук А. Л. (1895 р. н.) і брата Пилипчука Г. Д. (1930 р. н.) – виселити в східні області СРСР”. Перед тим, 17 вересня, у Шумському РВ НКВС опер Яковлєв допитав як свідка Паламарчука Георгія, 1889 р. н., жителя с. Кордишів, який заявив, що Пилипчук Т. Д., справді, активний учасник банди УПА з 1943 р.; що особисто неодноразово бачив його озброєним російською гвинтівкою СВТ, що разом він перебуває у бандбоївці ватажка на псевдо “Батько”; що боївка до приходу гарнізону військ НКВС дислокувалась у Кордишеві, а від початку серпня 1945 р. він нікого не бачив; що йому відомо від учасника банди УПА Поліщука П. С. (“Славіч”), що бандбоївка зрізала телеграфні стовпи взимку 1944 р. по дорозі Шумськ – Кременець і спалила міст (шлюз) біля млина.
Свідчення на родину Пилипчука Тимофія збиралися задовго до арешту матері Анастасії. 30 грудня 1944 р. був допитаний заарештований Харитон Скибіцький, якого здав чекістам місцевий житель Степан. У криївці разом із Харитоном був тоді станичний Дацюк Федір, котрий застрелився, аби не потрапити до рук енкаведистів. Тепер Харитон свідчив, що добре знає Пилипчука Т. Д. як активного учасника банди УПА з березня 1944 р., що у жовтні 1944 р. ватажка банди “Борисова” вбили, і Тимофій перейшов до сотні “Бистрого”, де в жовтні 1944 р. брав участь у бою з військами НКВС під с. Биківці. “Всьому цьому я очевидець, так як разом з ним перебував в УПА”. 13 вересня 1945 р. опер Шмаков і сержант “гарнізонки” Пєшков описали майно “в будинку учасника банди УПА Піліпчука Тімофєя: хата, клуня, шафа дубова для білизни, ліжко дерев’яне, стіл письмовий, корова червоного окрасу, свиня, троє овець”. Того ж дня вівці і корову чекісти здали в Шумський заготівельний пункт, про що записали в акті: “Шмаков здає худобу, яка поступила від Піліпчука Тімофєя з Кордишева”. Мати з малолітнім сином Григорієм залишилася в голій хаті, без засобів існування. Наступна довідка засвічує, що 23 грудня 1945 р. “із членів сім’ї активного учасника банди УПА Пилипчука Тимофія на станцію Князь-Погост Північно-Печорської залізниці вислана із с. Кордишів його мати, Пилипчук Анастасія. Не був висланий брат Григорій – від виселення зник”. 15 лютого 1946 р. в УНКВС Тернопільської обл. слухали справу Пилипчук А. Л. і постановили її, “як члена сім’ї учасника банди УПА, вислати в Комі АРСР терміном на п’ять років”. “Оунівку” поселили в Сізябську Іжемського району, без права виїзду до попереднього місця проживання. Поки мати їхала на вічну висилку, 3 березня 1946 р., “на попередньому місці проживання”, енкаведисти вбили її сина Тимофія. Через 9 років чекісти затребують довідку про підтвердження його смерті. “10 лютого 1955 р., уповноваженому КДБ у Шумському рні Каймакану. УМВС Тернопільської обл. розглядається заява спецпоселенки Пилипчук А. Л., яка клопочеться про відміну їй спецпоселення. За обліками УКДБ і УМВС Тернопільської області її син у числі ліквідованих не значиться. Прошу вислати довідку про ліквідацію бандита ОУН Пилипчука Т. Д.”. 23 лютого 1955 р. оперуповноважений І спецвідділу УМВС по Тернопільської обл. Замотаєв додатковою перевіркою встановив, що 19 вересня 1952 р., під час ліквідації районного провідника ОУН по Шумському р-ні “Яструба”, були вилучені документи і “списки ліквідованих бандитів військами НКВС, де значиться вбитим 3 березня 1946 р. бандит ОУН Пилипчук Тимофій під кличкою “Чижик”. Таким чином його мати Пилипчук А. Л. виселена правильно, але враховуючи, що вона похилого віку, інвалід ІІ групи, перебуває в будинку інвалідів на повному державному забезпеченні, а також беручи до уваги клопотання МВС Комі АРСР про відміну їй спецпоселення і бажання дочки Мельник Лідії, жительки с. Кордишів, взяти матір під свою опіку, вважав би: порушити клопотання перед Генеральним Прокурором СРСР про зняття із спецпоселення Пилипчук А. Л. і передачі її під опіку дочки Мельник Л. Д.”. Але це буде значно пізніше, до того мати переживе втечу, новий арешт і нове поселення на Півночі. “10 серпня 1947 р. В д. Айкіно дільничний уповноважений Іса-
Довідка про звільнення зі спецпоселення, 1956 р.
ков, затримав Пилипчук А. Л., уродж. Тернопільської обл., українку, яка прибула в Комі АРСР за спецпереселенням 1944 р. О 8 год. ранку, на переході, вона була затримана, так як самовільно виїхала з місця переселення, із Сиктивкара, а тому на підставі вищевикладеного постановив: утримувати її в РВ МВС під вартою при КПЗ з подальшим етапуванням на місце спецпереселення”. Тоді ж було складено “продуктовий атестат” про те, що етапована в кількості однієї особи забезпечена хлібом по 23 серпня 1947 р. Так закінчилася її спроба втекти на батьківщину. А почалася хресна дорога з Комі АРСР в Кордишів ще в січні 1946 р. Пояснення Пилипчука П. Д., уродженця с. Кордишева. “По приїзді в Якунель нас помістили у великий барак з верхнім ярусом, у кім. № 10. 6 січня 1946 р. приїхали п’ять осіб: чотири чоловіки і п’ята громадянка – Пилипчук А. Л. Вона пробула 3-4 дні і невідомо, куди пішла. При собі не мала речей і продуктів. Коли нас у Шумському р-ні затримали, то разом з Пилипчук А. Л. був син Григорій, 13-14 років, який також втік і при собі нічого не мав. Взута в поношених чоботах, одягнена в чорну суконну шубку. Для продуктів мала сумку, яку забрала з собою. Вдома Пилипчук А. Л. із родичів нікого не має. 12 лютого 1946 р.” Пояснення Лопушинського Є. І.,1890 р. н. “Я – жонатий, маю трьох дітей, українець, уродженець с. Підгайчики Тернопільської обл., прописані в Якунельському т/п, у двоповерховій кімн. № 24. Ми приїхали в Якунель 10 січня ц. р., і мене призначили старшим по бараку. Мені було доручено скласти список працездатних робітників, а через 2-3 дні звеліли скласти список усіх, разом з утриманцями. І з’ясувалося, що двох жінок із нашого бараку нема: Пилипчук А. П. і Сливюк К. Ф. Я тут же, 15-16 січня, доповів комісару т/п про те, що громадянки втекли, не знаю, чи він передав далі. Жінки не з нашого району, і я їх особисто не знаю, але потрібно сказати, що в утікачки Сливюк К. Ф. була разом евакуйована дочка, яка померла в Мурашах, і вона її поховала. Більше доповнити нічого не можу”. 1 лютого 1946 р. оперуповноважений Лєтського РВ НКВС Комі АРСР допитав свідка Потапова В. С., бригадира артілі “Мотор”. “24 січня 1946 р. в д. Булатовку прибули три немісцеві жінки і були затримані фінагентом Космирєвим Г. Ф. 25 січня мені було доручено конвоювати їх в Прокопівську сільраду. 26 січня голова сільради Воложанін доручив конвоювати їх далі, до Слутської сільради, але вони захотіли йти без конвою в Якунельську дільницю, і мною були відпущені. Вранці я показав маршрут і повернувся в д. Булатовку”. 1 лютого 1946 р. фінагент Космирєв Г. Ф. давав свідчення оперуповноваженому Рубцову. “24-го січня 1946 р. я прямував до Булатовки, куди в тому ж напрямку прямували три невідомі жінки. По дорозі я їх перегнав, а коли вони прибули в Булатовку, затримав, вимагав документи, але документів у них не виявилось. Я повідомив у сільраді, зажадав виконавця і відправив їх в Прокопівку з Космирєвим Василем. Дві жінки були в чоботях, а одна в старих валянках. Одяг: короткі жакети. Мали при собі ряднину, замотану у в’язаних хустках. Вік 25–29 років”. “Цілком таємно. Начальникам: Мурашинського РВ НКВС, Верховенського РВ НКВС, Пестаковського РВ НКВС, Нагорського РВ НКВС. Прошу вжити активних заходів у розшуку і затриманні спецпереселенки, члена сім’ї активного бандита УПА Пилипчук А. Л. На руках ніяких документів не має, одягнута в чоботи, чорну спідницю. При виявленні прошу затримати і повідомити по телеграфу, санкція на арешт в наявності. Начальник Лєтського РВ НКВС Захаров”. Аналогічні листи з грифом “таємно” були надіслані начальнику ВББ УНКВС по Тернопільській обл. “Прошу перевірити і повідомити, чи не перебувають затриманими або заарештованими втікачки-спецпоселенки Лєтського району Комі АРСР:Сливюк Ксенія, 1888 р. н., уродженка с. Тилявка; Пилипчук Анастасія, 1895 р. н., жителька с. Кордишів; Стельмах Катерина, 1921 р. н.,
І мати вирішила тікати. Вона не знала, скільки кілометрів до її Кордишева. Не думала, як добиратиметься в благенькому одязі та взутті, в сорокаградусні морози, що їстиме. Її не лякали звірі – дикі і в людській подобі. Усі страхи затопило бажання втекти звідси на батьківщину. Де живе донька, де убитий син Тимофій, за якого її кинули на цю мерзлу землю, обізвавши “матір’ю бандита”. Її життя енкаведисти обплели сіткою, і Настя відчувала себе спійманою рибиною.
Пилипчук Анастасія (в центрі) серед спецпоселенців, 1950-ті рр.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
