Палітра · “Кращої терапії, ніж образотворче мистецтво, не може бути”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Спогади про Віктора Зарецького
Слово Просвіти, №43 за 2021 рік
Ця виставка ескізів і начерків Віктора Зарецького – спроба показати таємний світ, що залишається за рамками великих полотен, того, що залишається в майстернях, у шухлядах, численних папках. Ця ескізна праця художника – процес пошуку, процес набуття майстерності, пошук поз, погляду, характеру натури. І натура – живі люди, зайняті працею. Сюжети праці в роботах Віктора Зарецького – одні з найпопулярніших, особливо в начерках і підготовчій роботі. Художник через процес праці натурника досліджував його суть. І якщо начерки призводили до постановочного портрета, то з цього портрета ставало зрозуміло – це шахтар, це письменник, це архітекторка. Через працю Зарецький розкривав характер людини. І цим брав участь у створенні колективного портрета сучасників, свого середовища, історичної доби, яка була дуже непростою. Ескізи Віктора Зарецького створені в класичній манері і не потребують роз’яснення. Метою організаторів виставки було створити контекст роботи Віктора Зарецького, тих процесів, що відбувалися в житті художника. “Навколо художника є природа, сльози, грози, радість, екологія. І все це художній процес. Прямий погляд нічого не дає. Потрібні художні засоби висловлення. Навколо цього все крутиться”, – писав Віктор Зарецький. “Віктор Зарецький сповідував академічну систему “поставленого ока”, яке повинно автоматично вимірювати величини та відстані. Коли малювали “натуру”, то не можна було й поворухнутися. Одного разу під час такої роботи у мене впав олівець. Я нахилилася, щоб його підняти. Побачивши це, Віктор Зарецький грубо вилаявся і примусив мене наточити вдома 60
Народилася Марія у старовинному селі Пикові, що на Вінниччині. З раннього дитинства захопилася малюванням, проте здобути мистецьку освіту не склалося. Після закінчення Київського університету імені Тараса Шевченка викладала українську мову та літературу в Республіканській художній школі імені Шевченка, працювала на кафедрах української мови та культурології Національного університету біоресурсів та природокористування України. Її чоловік Василь Євдокимович та діти Євдоким і Мирослава – професійні художники. З виходом на пенсію знову повернулася до цього виду мистецтва і Марія, систематично рисує графітним олівцем на папері та малює акриловими фарбами на покритій ґрунтом полотняній, картонній чи фанерній основах. Темами й сюжетами її рисунків та картин стали, переважно, знані з дитинства будні і свята сільських трударів, – творців хліба і пісні. Рідні люди і природа малої батьківщини назавжди закарбувалися у вразливій дитячій душі скромної авторки картин-споминів. Природне відчуття гармонії кольорових поєднань та здатність малювати з пам’яті і за уявою, аби образно передати життя подільського села середини ХХ століття, роблять творчість Марії Перевальської цікавим явищем українського наївного малярства. Її роботи експонувалися в Музеї книги та друкарства України, Черкаському художньому музеї, Банкнотно-монетному дворі НБУ, Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого, Національному музеї літератури Україолівців. Ми не мали права відволікатися на такі дрібниці”, – згадувала художниця Марина Соченко. – Відкриття виставки мого діда – це для мене завжди свято, – зізналася художниця Олена Зарецька. – Давно хотіла представити його ескізи, але не уявляла, в якому просторі можу це зробити. Коли запропонували організувати виставку у галереї “Перемога”, то взялася за цю справу не відразу, бо спершу не могла підібрати концепцію. Врешті зрозуміла, що це буде робочий процес, люди, які працюють. Ще два роки тому одну з залів цього простору вирішили назвати іменем першої дружини Зарецького – Алли Горської і розмістити на стіні репродукцію її роботи. Зупинилися на обкладинці до збірки Ліни Костенко “Зоряний інтеграл”, яку зробила художниця. У перспективі обов’язково підготуємо виставку робіт Алли Горської. А цю присвячуємо великому Майстру Віктору Івановичу Зарецькому. Про дідуся у мене залишилися дитячі спогади. Пам’ятаю, коли мені було 5 років, він приїхав до нас у гості. Я сиділа на килимку, а він – на дивані і малював начерки. Потім створив два моїх портрети. Один з них зберігається в нашій родині. Другий спогад пов’язаний з Конча-Озерною, де Віктор Зарецький жив зі своєю другою дружиною останні роки життя. Він поставив на мольберт невеликий планшет, дав мені фарби, пензлик, і я почала малювати щось дитяче. Мені було навіть трохи соромно, що дали таку можливість, а я так невдало це зробила… Щодо виставки: у неї немає початку, немає кінця, відсутній лінійний сюжет. Можна починати дивитися з будь-якої точки. Тут в основному представлені ескізи з моєї домашньої колекції. У мене до цих робіт дуже тепле ставлення. Коли дивишся на великі полотна художника – мовби ведеш із ним серйозну розмову. А коли гортаєш ескізи – ніби сидиш у його майстерні, на столі чайник, сервіз і художник наливає тобі чаю. Мені дуже подобається ескіз, на якому одразу три зображення. Завдяки таким роботам Віктор Зарецький як людина, художник, дідусь розкривається для мене зовсім з різних ракурсів. Умовно я б поділила виставку на дві частини. Основна – це ескізи. Хтось із відвідувачів упізнає деякі роботи, а хтось, можливо, і зображених на них натурників. Друга – цитати про його життя і творчість, які я підбирала цілий тиждень. Думаю, що вони допоможуть краще відкрити Віктора Зарецького не лише як художника, а й як людину. Сподіваюсь, ми обов’язково будемо проводити такі виставки і надалі. Я завжди відкрита до будь-яких проєктів, пов’язаних з Віктором Зарецьким та Аллою Горською… На переконання колекціонера Марта Апреліуса Віктор Зарецький входить у десятку найкращих українських художників ХХ століття. А унікальність нової
В арт-галереї “Перемога” відкрили виставку “Віктор Зарецький – робота художника”, до якої увійшли ескізи митця, створені протягом 60-х – 80-х років минулого століття.
Олена Зарецька відкриває виставку свого дідуся, Віктора Зарецького
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
