Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Щоденник · “Ти повинна бути серед тих, хто повернеться і вдихне життя в свої міста, села, в свою країну”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Тривожна валізка

Слово Просвіти, №43 за 2022 рік

Немає такого дня, коли б не нагадувала про себе моя тривожна валізка. Як заражена радіацією, випромінює в кутку кімнати з-за шафи рентгени неспокою – далеко, за сотні кілометрів од місця, звідки привезена. Звідки вирвана через блокпости, дими і руїни. З цією валізкою я вийшла з дому так, як виходить душа із тіла. Як дитя – із лона матері. І зв’язок між мною і домом тягнеться якоюсь невидимою неперерізаною пуповиною. Я ще маю надію повернутися. Моя тривожна валізка щодня про це нагадує. Втім, у ній немає і не було навіть половини речей найпершої необхідності. І “тривожною” вона стала вже тут, у Кракові, коли я спакувала в неї зняті з себе опромінені війною речі. Хоча тепер це скоріше поспіхом здерта “шкіра”, тобто, те, що за два перших тижні війни стало мені нею: худі, теплі спортивні штани, куртка, шарф, шапка, чобітки... Короткого часу перебування на мені в підвалі вистачило, аби ця “шкіра” “постаріла” на роки: витерлась, пошерхла, замастилася, просякла димом, пилом, страхом, болем… Вона забагато для мене говорить. Забагато нагадує. У ній залишилася я – та, яка десь по дорозі вигоріла, вивітрилась, кілометр за кілометром розпорошилася над українськими чорноземами, між малими наляканими селами. Тільки запах і лишився. І спогад. Коли я була особливо щаслива – тим першим усвідомленим щастям жінки, яка нарешті, зрозумівши, куди і навіщо так неспокійно, з таким хвилюванням і прагненням летіла, жінки, яка все щось шукала десь, за межами власного світу, та нарешті повернулася до самої себе й відчула свою цілісність, благодатну тишу внутрішнього спокою, – напрасований офісний костюм замінила на спортивний. Тіло видихнуло, йому стало зручно і легко, тепло і м’яко – душевний спокій довершило світло-сіре худі з білим товстим шнурком і штани. Я збиралася в зимову відпустку. В своє місце сили. В зимові Карпати. Вперше. Гори були чорними й вогки-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин