Культурний фронт · “Україна стала на шлях Мазепи, Орлика, Петлюри і неодмінно переможе російський імперіалізму народній війні за незалежність”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Франц Кафка відпочиває … в тіні “сценаристів” із Держкіно
Слово Просвіти, №43 за 2022 рік
Сергій ТРИМБАЧ, голова Національної спілки кінематографістів України
Колектив Довженко-Центру зустрівся з Андрієм Алферовим – кінокритиком, куратором, віднедавна ще й режисером. Нещодавно його призначили (наказом Держкіно) в. о. гендиректора цієї архівної установи, після скандально-гротескової історії з призначенням собачої гіпнотизерки. Яку, нагадаю, просто не пустили у приміщення Довженко-Центру. З Алферовим, чиє призначення зустріли теж неоднозначно, так повестися не могли: бо ж колега, чий авторитет досі не підлягав сумніву. Зустріч відбулася в доволі просторій залі першого поверху, де, зазвичай, і відбуваються всілякі імпрези. У ній, крім названих дійових осіб, взяли участь екс-гендиректор Довженко-Центру Іван Козленко, Людмила Горделадзе, Юлія Синкевич і я (нас запросили як представників кіноспільноти). Світову спільноту презентував сам Федеріко Фелліні, який за нашими спинами іронічно вслухався в те, про що йшлося. Розмова тривала дві з половиною години. Коротке резюме: Алферов повністю поділяє цілі й методи діяльності Довженко- Центру і зробить усе можливе, аби ситуація повернулася в нормальне (і унормоване) русло. Умовою входження Андрія у стан справ (тобто згода на тимчасове виконання обов’язків гендиректора) є виконання його ультимативної вимоги скасувати пріснопам’ятний наказ Держкіно щодо реорганізації Довженко-Центру (передбачає поділ єдиної установи на три частини, себто фактичне її нищення). Однак зрозуміло й інше: Марина Кудерчук посаджена у високе крісло відомими особами з ОП, вона є лише виконавицею волі тих самих осіб. Тож виходить: треба вимагати відставки керівництва Держкіно від тих, хто знайшов і “рукоположив” цих смішних і жалюгідних персонажів “на кіноцарствіє” (Кудерчук справді смішна, бо ж запро-
Під наглядом Федеріко Фелліні: Андрій Алферов, Сергій Тримбач, Людмила Горделадзе
Утім, одна відповідь є очевидною. Маємо справу з людьми абсолютно непрофесійними. Про кіно і говорити нічого, але непрофесійними навіть у продукуванні документів (те, чим Кудерчук потішно пишається в останньому інтерв’ю). З формальною логікою у людей без освіти (а яка тут уже “освіта”?) завжди були проблеми. Тут вони набули якогось зловісно-хворобливого характеру. Повертаючись до розмови колективу Довженко-Центру з Андрієм Алферовим. Здається, загалом порозумілись, хоча і не в усьому. Та з’ясувалось: мета у всіх нас одна. Збереження кіноархівної установи, її розвиток. Протидія чиновницькій сваволі, дуроломній політиці, в основі якої повна зневага до культури і до людської особистості. Чи переможемо ми? Сподіваюсь, що так. Якщо ні, то є великий ризик, що, прокинувшись наступного ранку після переможного Дня перемоги над росією, українці виявлять: вони живуть україні, що підозріло нагадує ту, яку вони перемогли.
поновану їй роль на кону театру кіно сприйняла всерйоз; подивіться лишень, з якою винятковою самоповагою вона тримається, граючи роль каралєви). У розмові обговорили ситуацію, за якої Держкіно продукувало чимало всіляких документів, що не зрідка суперечать одне одному. До прикладу, видається наказ про призначення того ж Алферова, наказ, який неможливо реалізувати. Чому? Бо Держкіно досі не затвердило нову версію статуту Довженко-Центру. Значить, актуальною лишається стара версія, а за нею архів досі перебуває в системі і “під дахом” Мінкультури. Тому спроба зареєструвати ту чи іншу особу на тій же посаді гендиректора приречена на невдачу: вас відішлють до Мінкультури… І так далі – отаких “немонтажних склейок” чимало. Одна з останніх – Держкіно оголосило про намір улаштувати конкурс на заміщення означеної посади. Однак ж лишається чинним наказ про поділ Довженко-Центру на три частини. То директора якої з тих частин обиратимуть? Відповіді немає, не дочекаєтесь.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
