Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Війна в Україні навчила нас святкувати життя сьогодні, без спеціальних приводів, без того, щоб відкладати свої бажання та мрії на завтра”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Нова історія від Богдана Гнатюка

Слово Просвіти, №43 за 2022 рік

Київська академічна майстерня театраль! ного мистецтва “Сузір’я” презентувала виста! ву “Ахілес із Запоріжжя” за п’єсою Богдана Гнатюка у постановці автора. Це вже четвер! тий спільний проєкт режисера та театру. Едуард ОВЧАРЕНКО Першою була вистава “Кафе республіка” про вибір між фізичною насолодою та служінням певним вищим ідеалам – моральним, політичним, ідеологічним. Однією з провідних думок вистави “Украдена краса” стали слова – “ми переживаємо відчуття краси, саме воно наповнює наше життя”. А на створення п’єси і вистави “Ідеальний шторм” молодого митця надихнула однойменна книжка Віталія Скоцика. “Ахілес із Запоріжжя” – це історія про кульгавого боксера Тараса, який заробляє на життя тим, що за гроші програє поєдинки будь-кому, хто хоче розважитися і в кого є на це гроші. Це підпільний боксерський атракціон, де кожен невдаха може відчути себе бійцем та переможцем. Але одного разу до Тараса приходять клієнти, які хочуть від нього більше, ніж просто програш у боксерському поєдинку. І пропонують за послугу величезні гроші. Та чи ризикне кульгавий боксер? – Задум п’єси виник на ґрунті моїх життєвих уподобань, – згадує Богдан ГНАТЮК. – П’єса мала акумулювати все, чим я захоплювався. Бокс, кримінальні драми, гумор, музика, економіка, філософія і врешті-решт театр. Я хотів створити матеріал, який би став даниною речам, в які я вірю. Таким чином, на мій погляд, вистава стала театром у чистому вигляді. Це своєрідний сувенір, який не має особливої мети, крім мети бути просто чудовою і, як я сподіваюсь, розумною виставою. Втім, не варто плутати такий підхід з таким поняттям як “мистецтво заради мистецтва”, або постмодернізмом. Попри те, що я зліпив виставу з речей та ідей, якими захоплююсь, – в ній присутній жорсткий наратив, а події, якими ми б дивними вони не були, – дотримуються чітких законів драми. Сценографію створював сам. У ній немає нічого складного або дивовижного, але вона задає стиль і рамки подіям, які відбуваються. Костюми відбирались мною і актрисами. Пластика – також плід моїх фантазій і експромтів актрис. Тобто, усі вищеперераховані речі створювались органічним чином – мною і актрисами – без залучення зі сторони спеціалістів. Так само це стосується і музичного супроводу вистави. Коли я можу створити виставу сам, “своїми руками” – я це роблю. Ролі у виставі виконують: Ірина Сопіт – актриса театру “Сузір’я”; Тетяна Кришталь – актриса Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка; Астрая (Олена Петрова) – заслужена артистка України, співачка; Олена Поліщук – випускниця Національного університету театру, кіно та телебачення імені Івана Карпенка- Карого. Велика організаційна роль у створенні вистави продюсера, народного артиста України Анатолія Гнатюка. Він зумів вправно, чітко і продумано скласти графік репетицій і вдало вийти на етап прогонів вистави. Він підганяв нас, але робив це з любов’ю до мистецтва і розумінням надзадачі вистави. Також він виконував роль акторського коуча, багато чого підказав актрисам з техніки гри, зумів вивести їх на яскраві

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин