Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №44 за 1998 рік

Слово Просвіти, №44 за 1998 рік

р ви в Україні? Конституція авною визнає Тільки одну мову українську, яктв багатонацюнальний оайськіи Федерації, у Якій Державною на вай !ї території Є тільки одна мова росиська, 2 їні -- це мови нацюнальних меншин,!не СОїільше Роаяни 8 Україні -- нацоюнальна меншина Таке визначення статусу роаян цілком ВІДПОВІДає тому Зизначенню нацюнальних меншин, що його 1971 року дала підкомкя в захисту прав нацюнальних меншин Кома! з прав людини ООН: «Порівняно з іншою частиною населення це менша за кільюстю, така, що не поадає домінуючого становища, група...» Дналогічно трактує нацюнальні меншини и стаття З закону «Про нацюнальні меншини в Україні», прийнятого 25 червня 1992 року: «До національних меншин напежать групи громадян України, які не є українцями за національністю » . Отже, роайська мова в Україні -- це мова національної меншини, Які, скажімо, польська, угорська чи румунська (які теж свого часу силоміць насаджувалися чужи - ми владами на вай території України або пї частинах). | жодна з них не має підстав претендувати, щоб бути всеукраїнською державною мовою. У тому числі й роайська Цей висновок цілком узгоджується з положеннями міжнародних актів, ЩО СТОсуються прав людини. Зокрема, в пункті 13 пояснювальної доповіді до Рамкової конвенци про захист національних меншин (МОВИ зазначено, що Рамкова конвенція чне передбачає визнання колективних прав» | в пункті 31, де коментується стаття 1 Рамкової конвенції; ще раз'повтореногіє Стаття посилається на захист національних меншин як таких та прав і свобод осіб, які палежать до таких меншин Цегроммежування та різниця у формулюванні пояснюють, що про колективні права національних меншин не идеться». Водночас Рамкова конвенція в статті 14, КОроОсСи природи і людського духу в тому воОогнекруті Смерті і руйнації. «Схільки вміщує в себе людина» - такими словами починає автор свою, мабуть, найкоротшу, але таку «густу» за концентрацією ПОЧУТТЯ | Думки новелу «Вега». Саме намаган- "я передати своїм читачам відчуте і побачене автором і є головним мотивом книги. У спогодах Л. Вишеславського виразно Відчувоється його органічна настроєність но добро, ЛЮДЯНІСТЬ, моральну чистоту, красу, любов, закладені у світі і людині. Автор виявляє щирі симпатії людям, котрим притаманні ці душевні якості Тому особливо вдались йому "СТО людські портрети визначних майстрів поези -- Павло Тичини, Максима Рильського, Миколи Ушакова, Володимира Сосюри, Борисо Паст єрнако, Павла Антокольського, з якими він Підтримував найтісніші дружні стосунки. ередовсим вони для Леоніда Вишеславського - | "Є Тільки старші колеги і вчителі, професіонали з найкращому розумінні цього слова, а й поети зо стоном свого буття і своєї душі. Таким, до речі, є ї сам автор мемуарів. Тож і пише він про "ХО майстерно, з притаманними йому еитОонченістю стилю, лаконізмом вислову, природністю інтонацій, точністю поетичного | бачення З висоти свого поважного віку і багатого Мистецького досвіду Вишеславський ясно ба- "ЯТЬ І відтворює закарбовані його дивовижною пам'яттю (а 8 цьому ми не раз пересвідчувались) "ПІЗОДи з життя дружної освіченої родини -- "Оловним чином по материнській лінії - в якій він зростав і формувався як особистість («міцно будувалося душа» його) у 20-30-х роках - час Трогічний для України. о . Майбутній поєт «ріс, обвіюваний різними "прами»: в Харкові навчався в школі «Метолість, де біологію викладав його вітчим, під «вітром» ЕСМОВиичогО стеїзму, ана канікули приїздив до деси, у близьку йому родину ул юбленого Дідуся -- протоієрея отця Харлампія, свЯщечиме церкви при Успенському монастирі. Він призви (00вов допитливого онуко до «таоїнства богослужіння» Ще раніше, в Інгульськіи Слобідці, "9 околиці Миколаєва, а згодом в селі Павлівко "9 Харківщині, яке з теплим щемом зГОДУє мамчарист, но нього змалюу елагетверо я ав Зав дід-священик, котрий мав там парофії. цюнальних меншин, «забезпечити, по мож: в рамках СВОЇХ ОСВІТНІХ систем, Яю належать до цих меншин, належні умови для викладання мови ЗІДПОВІДНОЇ меншини або для навчання ЦЕЮ мовою». | тут же застерігає, що це положення "застосовується без шкоди для вивчення офіційної мови або викладання цією мовою» д коментар до цієї статті в пункті 78 уточнює «Умови для викладання мови меншин та навчання у дають шкоди вивченню ОФіційної мови або викладанню цією мо- ВОЮ, ОСКІЛЬКИ знання офіційної мови є Один із чинників соціальної злагоди та -ДНОСТІ?. Ці вимоги деталізуються в Гаазьких рекомендаціях з прав національних меншин на освіту, де, зокрема, в статті 13 сказано: «В середній школі значна частина навчальної програми повинна викладатися мовою меншин. Протягом цього часу кількість предметів, які викладаються державною мовою, повинна поступово збільшуватися». До речі, у міжнародних правових документах, як видно з наведених вище цитат, не робиться різниці між поняттями «офіційна» й «державна» мова Так що чамагання певних політичних сил поряд з державною українською оголосити якщо че державною, то принаймні «офіційною» родайську мову не мають правового обгрунтування. Ці спроби можна розглянути лише як прагнення будь-що закріпити" наслідки антиукраїнської політики, що 1і проводили в Україні роайські царі та московські комуністи, нищачи -українськуо мову» як «основу національної са мосвідомості українського народу и силоміць насаджуючи російську. /ван ІЩУК, професор Міжнародного інституту лінгвістики і права «другий вітер», за словами спогодача, суберіг його від здичавіння». До того ж Павлівка прикрасило його життя своїм українським народним духом. Укроїнську мову він вивчав прямо на вулиці, граючись з місцевими хлопчиками. Зо там передо мной возник в блеске вишен, лент и губ девичьих многострунньй песенньй язьк - истинная нежность и величье, - сказав поет у прозово-віршовій книзі «Сковородинівський круг» (1981). З душевною відкритістю Леонід Вишеславський розповідає правду про те виболене, передумане, заповітне, що в недавні радянські часи не могло бути опубліковане (зокрема, і в згаданій його першій книжці спогадів). У ті одеські приїзди до дідо він познайомився і зблизився з Ювеналієм - митрополитом Одеським і Херсонським. Людино глибокої освіченості і культури (володів трьома європейськими мовами), богослов і художник, філософ і просто доступна кожному добра душа, митрополит став мимовільним наставником майбутнього поета. Мемуарист зізнається: він «багато в чому визначив моє світорозуміння і озаглавив своїм іменем значну сторінку мого життя». Прийшли криваві, бузувірські часи. Митрополит Ювенолій став жертвою сталінського Гулагу. Цією мученицькою дорогою пішли і українські письменники, митці - Майк Иогансен (йому автор присвятив окремий спогад), Іван Калянник, Лесь Куоі»ас, Мирослав Ірчан, Михайло Семенко, Іван Кулик - багато з тих, хто йшов у похоронній процесії за труною Миколи Хвильового, який пустив собі кулю у скроню У квітучий травневий день 1933 року |«Похорон). геополітичного смислу. У неї нед РАЧИ/ЙТО-ОЛ Нещодавно в односторонньому по- Росії--Євразті, ні до Центральної Євро-рядку Верховна Рада абсолютною більшістю голосів ратифікувала Договір маріонеткове існування... Існування про дружбу, співробітництво і партне- України в нинішніг кордонат ії з рство України та Росії. Виступаючи перед голосуванням, більшість народних депутатів характеризували сей, прини- | геополітичній безтеці Росії, однозначне зливий у багатьох пунктах для нашо держави договір майже як панацею від усіх наших нинішніх економічних бід. Наразі депутати Державної Думи Росії | поділенанакілька поясів, які б відповідали не поспішають ратифікувати сей договір. Може, тому не поспішають, що кола, | нит реалій». близькі до президента Росії, в одній упряжці з деякими депутатами Держдуми продовжують роздмухувати | рони України та його «реформу», згідно антиукраїнську істерію. Наші демократичного спрямування газети уже неодноразово писали про ці ганебні антиукраїнські акції російських великодержавників. Тож не буду повторюватись, а наведу лише один, мало чи и зовсім невідомий українській громадськості приклад. 1997 року в московському видавництві «Арктогея» вийшла в серії «Большое пространство» капітальна (аж на 608 сторінок!) праця Алєксандра Дугіна «Основь! геополитики. Геополитическое будущеє Росии». Цю книжку автор назвав підручником, розрахова- ним на юристів, військовиків, дипломатів, міжнародників, аналітиків, політологів т. д. Тобто на нинішню московську правлячу еліту. Нашій неньці-Україні А. Дугін у своєму підручнику присвятив чимало сторінок. Його, м'яко кажучи, нетолерантні стосовно нашої Батьківщини «наукові дослідження» можна було б списати на традиційну для нинішніх -новьіх русских» українофобію і на цьому поставити крапку. На жаль, ставити крапку ми, патріоти Української держави, аж ніяк не можемо, бо «разглагольствования-рассуждения» господін: Дугіна -- це дзеркальне відображення нинішньої державної російської їмперської політичної доктрини стосовно України. «Україна, з якимись терито- ріальними амбіціями, -- «нічтоже сумящеся» пише А. Дугін, -- є величезною загрозою для цілої Євразії, ї без вирішення української проблеми взагалі говорити тро континентальні гесполітику безглуздо». | Як же збираються господа Дугін компанія вирішувати «українську п и ЗР блему»? «Україна, -- продовжує Дугін, -- як держава не має нія? А «Через цю причину (тобт відсутність особливої куль Невелика за обсягом, але концептуально у блив 1 ку. По У й "ор чий виважено, скомпонована за біографічним при-універсального значення, географіїчн нципом, насичена життєвою правдою, унікальності, етнічної в художньою енергією вміщених у ній спогадів-новел, кожно з яких могла б стати основою повісті чи роману, ново книга Леонідо Вишес- (особливо в сучаснит к лавського - значний крок в його мистецькому матии смисєлтиільки в. поступі. Вона, сподіваємось, поспужить ного кордону», оскільки ніза | 1 геополітичною орієнті елементи | благородній справі духовного розвою української літератури. не дозволять цій країні повні Віктор КОЧЕВСЬКИЙ| | | приєднатись мі до східного, західного блоку, т з Чо і -р м - В й 1 й - - тен чок, й ее - Р в, рр чі -й ще . - дю т не 4 - РР ВИ ій еф А "4 вто ак Зеро тору ВАК - б НІ 1 | їй тр З ан ж - 1 Тш ана таутр А Й резина ьтваниьно нер. Чиж зн і Ра . - Пе ГР То І. М : чн "і . . "Й ' з ооо р Р усльнлц ЗА о с жи ее г 4 і чі Там Ру м яні ЧЕ. пи. Все це прирікає Україну на нинішнім статусом "суверенної держави» тотожне жахливому удароєт по 1 вторгненню на її територтю. Подальше пустиме. Ця територія має бути Р з "4 гама геополітичних та єтнокультур- | Як тут не згадати цивільного пана Шмарова, пріснопам'ятного міні істра обо- | з якою українська армія мала б бути со ні | поділена на кілька незалежних від Києва Еє. ДЕ регіональних військових округів. г Пе Виявляється, це не авторська ідея на-ой шого колишнього міністра оборони. Адже й А. Дугін ділить нашу державу на чотири «пояси», як ПІмаров ділив на чотири регіональні військові окрути!: «1. Слідна Україна (все, щотпролягає | | 8/ на с1д від Дніпра -- від Чернігова й до Ї || т і; | утворення, (Щох це за кособливе Й | геополітичне утворення, Дугін | тивом" російської "Зесполіти сина Чорноморському узбережжі є Чернігова до Одеси. | відповідним силовим с «бам Дутін дає Ї рецепти для поглинання Росією кожно- | го «поясу» зокрема. 2 стябі люндабонині - шиї " г» Українська ї и Ге в - 1 ря Ге Р іч 5 Рі ра тю г і-й о я м ки "КО й М щі і й - Ж й з - - - - ни ПР а рі Рочій -- ь у за огіч: й кі ї р -- ці чо з - - Ст о при | геотаол чним мс 71, о фе з оорожньноії 1 о ьо між поь о и о ри |. жлотаго Гм ср о я Ж щг б Д урни о : рогі краяни, страте | інн і че Р гі М х ж - ній Й о -- М.Л. ) самостійне існува» м я Ук о їни і; офтові

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин