Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №44 за 1998 рік
Слово Просвіти, №44 за 1998 рік
а 1 з Укра яке -щ іншому ПО ему
зи, дана у Києві,
зхеш-- «Великий на со м а хе ш і а еМахеші підіменем В здила до язичницького кого князя Володимира,
и ницею Херсонеса Тав- , Корсуня літописних джерел,
г 7?
сом. Тепер ней ть шнього Севастополя а саме з Корчої | суня-Херсонеса Володимир приніс до
Е ви
блеса Й
а межами України. назваОде сса(для
осійську форму) зазна сучасного
" ПИ З
Ж Р
вляється іяк Оді с -
і Те
чи а ї "ір т й РН , з ж | ч РУ іа -'-йгоо А ср в Р-Рарк го ее 5 Р. -
зикликаї ОТ им, що в мові хінді, З зв д і, Звук р вимовляється фетево 7) р а-- «великий»
вляється ія бадаларка -- | пець» ладка,параті--
. «падає» - яка д ат і вочарео це назва
чт ш Е
Оді їсс аді цей штат, які суадній Біхар.
-7 хіндімовний. Тому і всесвітньо відомий стиль ІНДІЙСЬКОГО класичного танцю, який тут виник і первісно був танком храмових танцівниць-девадаа, більше відомих У Європі як баядерки, також має подвійну назву - оріссітаодіссі.
Орісса здавна славиться як «земля бопів». | до сьогодні тут збереглися численні й широковідомі храми й пам'ятки, до яких звідуаль сходяться мільйони прочан і туристів. Серед них 10 ступ, встановлених на місцях, де Будда виголошував свої проповіді, печери в горах Удайпрі на Кхандапрі, знаменитий храм Сонця в Конараку, величезний вішну істський храм Джаганнатха, шіваїстський храм Лінгараджа. Цей храм присвячено ШІві, верховному індуїстському божеству, що зображається з тризубом, а саме на Молдаванці в Одесі, на вапняковій стелі знайдено напис з іменем Б утана т,яке тотожне індійському Б гутанатх-- «Владика бгутів», де бгути -- добрі й злі духи, які складають почет грізного й водночас милосердного Шіви. По суадству, у давньому місті Пра в гирлі Дністра (зараз білгород-Дністровський ) знайдено інший напис з іменем Шви - Махадава,в якому неважко розпізнати індійське М а - хадева-- «Великий бог», ще одне з багатьох імен цього божества. Обидва написи датуються || ст, тобто набагато раніше за храм Лінгараджа в Оріссі, зведений у МІЇЇ столітті.
Дружина Шіви, його жіноча іпостась, звалася Деві -- «Богиня» або Махадеві -- «Велика богиня», а ще Геродот у М ст. дон. е. мовить, що таври, давні насельники Криму, поклоняються Діві. А Діва виявляє не тільки етимологічну, але й функціональну спорідненість з індійською Деві. Поклоніння Діві рясно відбилося у назвах як у Криму, так і по вай Україні, а також у Болгарії, Польщі, Чехії, Румунії. Назви Парфеніт, Парфенон, Німфей, Діа, Киз- Таш, Киз-Аул, Киз-Кермен, Киз-Куле в Криму, назви річок Дівка, Дівиця, Дівуха, Дівоча, Дівочин, Дівошин, Дівчий в різних
мі
Києв аЗИфУєтиянстеб. привів християнськихс Ой привіз християнські реліпі.
уж Хреститель Руа добре знав і херсо- (неську Діву-Деві, і її божественного чоловіка, котрий під іменем В лес стояв на . Подолі в Києві, на березі Почайни. Ім'я Вл ес-- слов'янський відповідник імені Вріш,із санскриту «Бик», що його мав Шіва-Рудра, тотожний слов'янському Родові. | Влес, і Вріш -- «скотії» боги в своїх міфологіях.
Південь України, особливо ареал від Керченської протоки до Дністра, здавна вважається індоарійським, тобто пов'язаним з індійськими племенами. Кримських таврів від андів на Таманському півострові
СА НА
ВідділЯяла лише вузька Керченська протока, колись Боспор Кіммерійський, назва якого пов'язується з кімерамисувірамиаверами (див. нашу статтю «Індійські сувіри и українські сівери» в «Слові Просвіти» за серпень 1997 р). А таври й сінди -- споріднені племена, як і меоти, дандарії, керкети, агри та інші, що теж входили до колись могутньої Боспорської держави, що існувала тут починаючи з МІ ст. дон.е. Це знайшло відбиття і в боспорських написах. Так, лише в написі Ме 1137, знайденому в Анапі, засвідчено 11 імен Сінд, Сіндок, пов'язаних із сіндами, «ІНДІЙСЬКИМ племенем», як його називає античний автор Гезіхій (КБН, 673--676). У «Махабгараті» -- велетенському індійському епосі -- згадується країна Дандадгара. Вона і давня Орісса, яка в епоа має назву Одра, згадується поряд, що підтверджує їхнє суадування і в географічному плані. А античні автори на території України знають плем'яданда-
р ії, яке залишило по собі назви в Криму, на Таманському півострові й на Південному Бузі. У своєму «Житті Лукулла» Плутарх | ст. до н.е.) згадує вождя дандаріїв на ім'я Дандарій,а країною Дандадгарою правив цар наїм'яДандадгарав обох випадках ватажки племен мали імена, тотожні з назвами племені. З ЇМ ст. до н. е. Дандарії входять до Боспорської держави і включаються до титулатури її царів. Так, написи Ме 103/1 Ме 1038 титулують Левкона | і його сина Перісада «архонт Боспору й Феодоаї, цар андів, торетів, дандаріїв і псеав» (КБН, 599--600) Така сама титулатура ів посвячувальних написах Ме 6 та Ме баз околиць Керчі, колишнього Пантікапея, столиці чентору (КБН, 18--20). Відомий скіфолог 8. І. Абаєв вважає, що дандарії на біо Бузі й Кубані -- одне плем'я, хоч і вважає його іранським. інший дослідник, О. М. Трубачов, вважає, що дандарії -- індоарійське плем'я, споріднене з таврами й андо-меотами. | індійський матеріал свідчить якраз на користь такої думки. Мешканці країни Дандадгари в «Махабгараті» -- дандадгарії та дандарії в Україні виявляють спільне походження своїх назв -- «жезлодержці», «скипетродержці», боетнонім дандадгара розкладається наданда «жезл», «скипетр» "-дгара «тримати», «держати» ( СРС, 257). Слово дан да нерозривно пов'язанез поняттям влади, воно входить в імена богів, царів і героїв, у важливі соціальні терміни й поняття, багато з яких стали в індійців іменами й прізвищами. Такеїм'я, зокрема, має сучасний індійський письменник, що пише тамільською мовою, Дандапані Джеякантан, котрий, побувавши в Україні й під враженням Шевченкової «Катерини», написав ро-
також, що Данда и Дандадгара - брати Таким чином, виявляється семантична тотожність іМен Данда 1! Ки и назв ДандакайКитв,етнонімів данд арії//дандадгаріїтакияни, або паляни (пор ла. рати з «кий» «палиця» ).
Египет Данда мав Шіва,аледанд а також -- зброя деяких богів, наприклад, Вішну й Крішни, про яких згадує «Велесова книга» поряд із іншими індійськими божествами -- Індрою, Сур'єю. Ямою, Тваштаром тощо. Вішну й Крішна виступають тут як Вишень і Кришень, а саме такі прізвища побутують сьогодні серед українців. Сама ж «Велесова книга» написана ще в ЇХ столітті, тобто за понад сто років до прийняття Володимиром християнства
«Махабгарата» розповідає, що коли відамнадцятиденна війна між двоюрідними братами пандавами й кауравами завершилася перемогою п'яти братів-пандавів. то старший із них, Юдпштюра, здійснив ашвамедгу -- жертвоприносини коня. Обряд цей щще ведійський: цар, аби досягти найвищого царського статусу І незаперечної покори довколишніх правителів, випускав на волю коня 1 з військом вирушав за ним, підкорюючи землі, на які ступав кінь. Похід тривав рік, після чого кінь приносився в пожертву. Престиж ашвамелдги був таким високим, що вважалося: цар, Який здійснить сто ашвамедг, здатен потіснити з престолу самого Індру, царя бопв і ватажка небесного воїнства. Обряд ашвамедга простежується в доскіфських курганах півдня України, а на срібній вазі зі скіфського кургану Чортомлик зображено сцени ашвамедги. Так що землі України добре відомий цей царський обряд. І давні на-
НДОАРІЙСЬКОМУ
ТЛІ УКРАЇНИ
ман «Сундаракандам» («Прекрасна квітка»), присвячений життю сучасної індійської жінки. Переклав цей твір українською одесит, відомий індолог, який жив і працював у Москві і який, на жаль, передчасно пішов з життя, Віталій Фурніка Причому Дандапаніозначаєте саме, щойім'яДандадгара-- «Жезлодержець», «Цар», «Правитель».
Прізвище Дандін, що теж має таке значення, належить поетові МІ--МІЇ ст, -- иого роман «Пригоди десяти юнаків» переклав щена початку століття роайською мовою і видав у 20-ті роки в Харкові перший український санскритолог, вихідець із Полтавщини, Павло Ріттер (1872--1939), 5 квітня минулого року сповнилося 125 років від дня його народження
Тобто етнонім дандаюрі 1 означає «жезлодержці», інакше -- «кияни», бо ще Тредіаковський відзначав: «Кий есть жезл по-славянски, а слово сие й доньне в употреблениий у малороссиян сим знамением». З чого й висновок, що дандарії належали до воінського стану, як І «царські» скіфи, і давньоруські русичі.
У «Рамаяні» згадується священний ліс Даддака, з якого злий цар Раван викрав Спу, кохану дружину царевича Рами Проте своя Дандака є і в Криму, на її південному березі (тепер Очеретяна бухта), за тисячі кілометрів від Індії Її згадують Птолемей (ІІ ст.) і Амміан Марцеллін (ІМ ст.) -- за їхніх часів це було квітуче місто, що його О. Трубачов вважає столицею і головним портом загадкових таврів. У санскрипдандака-- синонімдоданда (5ЕД0, 244) Та ж «Рамаяна» мовить, що колись існувала країна Дандака, якою правив цар Данда, тобто «Кий», «Жеал». теж по суадству з Оріссою. Відзначається
сельники Орісси -- одри/ /удри, як мовить «Махабгарата», допомагали Юдпштхірі здійснювати ашвамедгу До речі у тих самих причорноморських курганах археологи знаходять індійські гральні кості, складені ніби з двох пірамідок, -- їх тут виявлено навіть більше, аніж у самій ІНДІЇ Гральні кості згадуються у наших веснянках, асаме в кості Юдпштхіра програв своє царство, яке потім довелося повертати силою. Воєначальником кауравів, які зазнали поразки в цій війні, був могутній воїн Бпшма, ім'я якого не можна не співвіднести з українським правищем Б у шм а. Водночас батьком Рукміні (пор. литовське прізвищеРукмане), дружини Крішни, був цар Бпшмака, ім'я якого знову-таки спіВввіІДНОСИТЬСЯ З українським прізвищем Бушмака
«Махабгарата» розповідає також, що саме через Рукміні між Крішною ! мого двоюрідним братом наїм'я Шішупал спа: лахнула смертельна ворожнеча, яке скінчилася для Шішупала трапчно -- Крішна зніс йому голову своїм бойовим диском" чакрою. А в Оріса колись існувало місто Шішупалгарх, «Фортеця Шишупала», руїни якого до сьогодні збереглися ! є об'єктом ретельного вивчення археоло: гами та істориками. Особливють цього міста та, що формою воно являє квадре! тоді як міста північно-західно! Індії г ПР" мокутної форми. Що несамохіть викликає на думку «сккфрським квадрат», Яким |е родот означував територію причорнмоморських скіфів
Цікаве те, що фонетично близьке до імені Шішупал їм'я Со сі п О ЛП знали етруски Йому, укупі з бОі инею силкрюю присвячувалися навіть храми. «99п9 1, Як свідчать джерела, був божеством-дити
ен
п ОН ЕР и ЕЕ син ло со й -
(7
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
