Сторінка · с. 2сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №44 за 1998 рік
Слово Просвіти, №44 за 1998 рік
н
пи рю
80 РОКІВ ТОМУ
України відбулася одна з найбільш яскравих
в багатовіковій історії
подій: Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки. «Однині, - говорилося в ньому, - Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. Зо всіма сусідніми державами, як-то Росія, Польща, Австрія, Румунія, Туреччина та інші, ми хочемо, жити, в злагоді то приязні, але ні одно з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки. Власть у ній буде належати тільки народові України! з ЦЕ УвеЧиєті-слова хвилююче звучать ісепер: Незалежна Українська 'держава! стала історичним фактом. А українська революція досягла свого апогею., М . Якщо спробувоти. провести, історичні, анолопії, ТО визвольні змагання українського народу 1917-1920 рр. за своїм суспільним і громадсько-політичним значенням і наслідками можна прирівняти хіба що до двох подій у вітчизняній історії: визвольної війни (національної революції середини ХУЇЇ ст. під проводом Богдана Хмельницького) то відродження Української держави у 199) р.
У роки визвольних змагань з надзвичайною силою розкрилися творчі сили, свободолюбство національний дух українського народу. Сьогодні, з відстоні восьми десятиліть, є очевидним, як глибоко помилявся один із лідерів та істориків національної революції Ісаак Мазепа, коли писав: «Двохстолітня московська неволя... створила з українського народу сиру етнографічну масу несвідомих і неорганізованих робітників і селян». Їак, самодержавство завдало непоправних втрат укроїнському народу, але революція показала, що воно не змогло витравити в ньому прагнення свободи, бажання самому бути хазяїном у своєму домі.
Українська революція вирішальним чином вплинула на весь подальший хід вітчизняної історії. Воно не була чимось випадковим, неслодіваним в долі укроїнського народу, а навпаки, мало глибоке коріння і грунтовні підстави.
Національна революція 1917-1920 рр. пуповиною пов'язано із історією українського народу, випливає із закономірностей вікового розвитку українства і разом з тим займає своє почесне місце в світовій історії національно-визвольних рухів | революцій. Вона є яскравим підтвердженням принципової нормальності, а не вторинності |як декому хотілося б) української історії в ряду інших національних історій світу
с ВІДОМО, НОЦіОонОЛльЬнОо-вВИиЗзвоОЛльниЙй рух українського народу очопила Центральна Рада за недовгий час свого існування -- З березня 1917 по квітень 1918 р - їй вдолося пройти шлях від нечисленного об'єднання національно СВІДОМОЇ київської інтелігенції ДО ВИЩОГО держовного органу України Члени Центральної Ради і утвореного нею уряду - Генерального секретаріату - в надзвичайно складних умовах тривоючої світової, а згодом і громадянської війни пермаонентного революційного процесу, невмиріШеності СОЦІОЛЬННИХ, ПОЛІТИЧНИХ | СКОНОМІЧНИХ проблем мужньо і невтомно боролися 30 відновлення новітньої української державності
Українсько революція увібрала в себе весь баготовіковий ДОСВІД нацонально-визвольної боротьби укроїнського народу ЇЇ ідейним пиДдмМмУркоОм стали найкращі надбання ПОЛІТИЧНОЇ Думки нескореної наці Концепцію укроїінської ревопючції нОодихнули своєю творчістю і діяльністю Пилип Орлик | ОВГОР «Історії! Русів», Гарас Шевченко і Михайло Драгоманов, Іван Франко | Михайло Павлик, Миколо Міхновський І Юліан
Слово ПРОСВІТИ
ЛЕРІЙ СМОЛІЙ, академік НАН України, віце-прем'єрміністр
Бачинський і багато-багато інших борців і
речників незалежної України.
У роки визвольних змагань 1917-1918 рр. найбільший ідейний вплив у питоннях стратегії і тактики української революції безперечно мав Голова Центральної Ради М. Грушевський. Революція перетворила професора-історика на політико і народного трибуна, який у вирішальний спосіб визначив шляхи утвердження національної державності. Фоктично усі дослідники історії укроїнської революції погоджуються з тезою, що «стрижнем, визначальним змістом української революції було боротьба за досягнення величної мети - відродження укроїнської нації в усіх без винятку правах її існування та розвитку - економічному, політичному, державотворчому, духовному». Разом з тим лідери Центральної Ради приділяли величезне значення розв'язанню насущних соціальних завдань того часу на шляху демократичних перетворень суспільства. Саме в поєднанні національновизвольного і соціального аспекту революції вбачаємо ми її сутнісний зміст і характер.
Характерною особливістю національної ре-
волюції було намагання її лідерів розв'язати не лише суто укроїнські, о й окремі загальноросійські проблеми. Такий підхід дозволяв, на їхню думку, розраховувати но закріплення демократичних перетворень у масштабах усієї Росії, що могло б забезпечити справедливий розвиток усіх націй і народностей колишньої імперії. Програмними документами української революції стали Універсали Центральної Ради, які не лише своїм змістом, а й назвою апелювали до традицій державності, традицій визвольної боротьби. «..Магічне слово «Універсал», несподівано винесене на поверхню, ... даваоло задоволення всім, хто прагнув демонстрації суверенності, - згадував М. Грушевський. -- Се слово ставилона порядок дня спомин української державності, колишньої гетьманщини, перетопленої і очищеної в огні нового революційного руху, відкликалося на підсвідомі мрії, на відновлення старих державних традицій у нових, кращих формах. Се була містика, яка проноситься так часто у великих революційних рухах».
Універсали стали найбільш яскравим виявом стрімкого розвитку української революції, свідченням визрівання модерної української політичної думки. У лічені місяці був пройдений шлях від проголошення національно-територіальної автономії у складі федеративної Росії до усвідомлення необхідності повної незалежності і самостійності; від декларації абстрактних лозунгів соціальної рівності і справедливості до вироблення основ державної політики народоправства і соціального захисту трудящого люду. Їх найприкметнішою рисою ее поєднання двох основних начал української революції -- національно-державотворчого і соціально-визвольного.
У Першому Універсалі, оприлюдненому 10 (23) червня 1917 р., Центральна Рада визначало свій статус повноважного представника всіх українців Росії, зобов'язувалася стати на сторожі пров та вольностей України і проголошувала право українського народу порядкувати своїм життям на своїй землі. Висловлюючись сучасними термінами, це була Декларація про суверенітет
Після проголошення Першого Універсалу стало зрозумілим, що соціальна революція, яко розгорталася в Росії, має й національний вимір Розпочався поступовий, іззовні ще не помітний розпад колишньої богатонаціоноальної імперії Українська революція вперше заявило про себе-но повний голос
Прагнучи утримоти контроль над країною, що розпадолася, російський уряд змушений був визнати Центральну Роду краєвою владою | погодився на те, щоб вона сформувало національний уряд. Таке порозуміння відкривало шлях до мирного, демократичного розв язання ноціонального питоОоння, до утвердження укроїнської державності
З Ї6 липня 1917 р. Центрольна Рада Другим Універсалом повідомила про утворення відповідального перед нею уряду -- Генерального секретаріату
"іа жаль, доброї золі керівних кіл Росії вистачило ненадовго. Аж до свого падіння У пистоподі 191 / року Тимчасовий уряд робив усе можливе, щоб не допустити реального утвер:
дження украоїнсько!ї державності Лис гоподовим пореворот у | Тетрогроаді р1зкОо змінив хід революційних ПОДІіМ До влоди прийшов більшовицький уряд Демократичний струмінь рос ІЙСЬКОЇ революції, якими ДОПпУСКОВ МОЖжЛИВІСТЬ перетворення централізовано держави ніа федерацію вільних народів, ви (орпався. У ци» умовах / (20) листопадо 1917 р. Центрально
Радо проголосипо своїм Третім Універсалом Українську Народну Республіку. Його примняття
означало, що ДЦ поОочОТКОВаний укротїнською
ТОРИЧНІ УРОКИ Р АЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
80-ї РІЧНИЦІ ТУ УНІВЕРСАЛУ УНР
чий процес вийшов но перша у ХХ столітт! українського народу,
революцією державотвор фінішну пряму. Виникла
емократична держава | ! М золикано захистити його від зовнішньо! агре
після | упорядкувати внутрішнє життя. влоршениса» середини ХМУІЇ ст. Україна посталаяк геоп
РУК відомо, 12 (25) січня 1918 року Мола Радо
ухвалила Четвертий Універсал, яким прогодоси; ло самостійність Української держави. газом Третім Універсалом він, за влучним зиРпОвоМ відомого історика, став «метрикою народе ня» новітньої України. Проголосивши кроїну незалежною суверенною державою, він завер
шив процес складного, суперечл ивого розвитку українського національно-визвольного руху,
який врешті-решт відкинув ідеї автономії ) федералізму. Четвертим Універсалом було визначено ряд заходів соціально-економічного характеру, які дослідники справедливо вважо ють подальшою конкретизацією номір!в Центральної Ради в цій галузі. Не вдаючись до оцінки змісту запланованих перетворень, відзначимо, що до реалізації Іх на ДІЛІ ТОК І НЄ дійшло -
Розглядаючи з вісімдесятирічної відстані тогочасні події, ми повинні знати, що лідери Центральної Ради припустилися ряду помилок, які фотально вплинули но дольшу долю української державності. Заклик Михайла Грушевського: «Тверезо і твердо оцінимо ті реальні умови, в котрих ми опинилися в результаті революції і війни за укроінську Самостійність» запишається вельми актуальним !| для нас Вікопомне проголошення незалежності УНР | втрачені можливості творення національної державності спонукають до осмислення тих складних | трагічних подій, до врахування їх уроків для нашого непростого сьогодення. |
Урок перший. на-наш погляд; ПОЛЯгає "в слабкості влади, витвореної українською революцією. Нерозвинута | неструктурована, представлена різновекторними політичними силами, ослаблена частими змінами урядів, воно не змогло спертися на широку підтримку українського суспільства і забезпечити порядок у крої, захистити молоду державність.
Попри весь незаперечний моральний авторитет Михайла Грушевського, Володимира Винниченко та інших чільних діячів, вони не Змогли стати послідовними і твердими проповідниками ідей визвольної боротьби.
Тільки в умовах загрози гетьманського перевороту Центральна Рода дійшло висновку про необхідність концентрації влади в руках Президента.
Драматичний досвід тієї пори з усією гостротою свідчить про необхідність функціонування сильної системи державної влади у сучасному українському суспільстві, чіткої співпраці її гілок в ім'я матеріального благополуччя народу, формування правової держави, розбудови громадянського суспільства, духовного піднесення нації.
Урок другий полягає в тому, що в ході національно-демократичної революції її провідники не запропонували адекватної сподіванням більшості населення соціальної програми, постійно спізнюючись з декларуванням головних компонентів, програючи в часі іншим силам, які влучними й привабливими гаслами завойовували українське трудівниче середовище,
Виходячи з історичного досвіду минулого, насамперед негативного, ми маємо більш рішуче реформувати соціально-економічні відносини, спираючись на основоположні засади Консти. туції України в частині рівноправності усіх форм власності. На практиці це означає державну підтримку ЗІТЧИЗНЯНОГгО товаровиробника, при: засн ас пін кін рлузіання іноземних політичної моделі перехі 2 А ТОКОї Суспільно-
| Я рехідної доби, яка б відкрила МИЛНА Україні З кризи | зходження ЦЧИВІЛІЗОВаниИх, е ких держав
Урок третім органічно Ззипливає з помипкозих уявлень лідерів української збройний захист здобутків визво ІЗ стОовленнія до рі
до коло КОНОмМічно розвинутих європейнсь-
революції про
ПЛьКіМХ змагань, згулярної армії як де
- Я 2 продукту зувжуазного -успільства. Саме через це М. УУЛО викс (НО Є є : й по о У ту ористано війс ькОвИим бОтенціал узмацівованих чостим армії і флоту Ось чом -СЬ лу У критичну мить по | прово ТП Ге зерні чайиравео
могли спертися лише на формування НнОЧцІОнНально СВІДОМИХ
лУржовності, представників молодої
Краї "Ї 6 українства. Нє зобаром минає вісім десятил ЖОІДО «СО У |СДОїЇ іРІЙХ | 16
| ПОДІЙ ПІД Кр ГОЛА ПоОЛеОглих там і ороіїв пемеркнуча
| нНОхОШ ЧОМ езрець
мопожертви ОожЛли но! ІЖІДНІСТІ ДДАІ ери"
-МЛИ, власні армію | Ф | горани «МЛЬНОЇ.
мочисленні їОохис нІМІКІГ 'енерації
Слава
НІМ Х ВІ«| НІ С) ЧМЯТі діеГе
моОцЧОнальної
адує нам про МміІцЦНЮВати наші! Іоройні
Ї | ОТ Як ни ІД ємний мтрибумум мозапежноі
ІПИтТЯГИ іСа)
ТЕТ 16
держави
Урок четвертий зводиться до необ усвідомлення нереолізованості революційних змогонь української ідеї. 3 ОДНОГО боку, це наслідок поневолення Укроїни, її бездержавног з другого - автономістських, федералістн поглядів лідерів Центральної Ради те пом утворення незалежної, суверенної Української
держави. | Безперечно, національна ідея не може сп.
жити самоціллю. Воно повинна виступати стрижнем державницької доктрини, во фактором загальногромодянської консолідації суспільство:
Урок п'ятий свідчить, ЩО високо хвиля української революції винесло но гребінь десят. ки партій і рухів. Сучасна політично арено України своєрідно повторює чимало СклОдових тодішньої гами суспільних чинників від національного і більшовицького родикаліаму до консерватизму. Та найприкрішою у цій ситуації є знову ж таки нездатність демократичниу " уже в НОВИХ умовах поставити національні інтереси вище партійних, поступитися політичними амбіціями своїх лідерів
Історичні паралелі укроїнської революції | сучасної доби дають ПОЛІТОЛОГаМ можливість осмислити роль політичних партій в успіхах | невдачах національного державотворення Особливо нагальна потреба в цьОму є СЬОГОДНІ, напередодні виборів, коли український народ своїм волевиявленням має сформувати по-справжньому представницькі органи влади, сприяти їхній структуризації, стабілізації суспільного життя.
І, нарешті, урок шостий, але, зрозуміло, не останній. Однією з головних причин поразки українських визвольних змогань було те, що українська справо так і не здобула визнання но міжнародній арені. ; а
Трагізм укроїнської ситуації полягав у тому, що дві найбільші сили, що діяли у Центрально. Східній Європі - Росія і Німеччина, - не поспішали визнавати укроїнські устремління, як ВІДМОВИЛОСЯ поширити принцип права націй но самовизно: чення но українців і Антанта. Проголосивши свою відокремленість від Росії й уклавши сепо-
атний мир з Німеччиною та іншими державами ебвоного союзу, українці автоматично потропили до тобору ворогів переможених. Усі пізніші спроби Петлюри й західноукроїнських лідерів змінити гнів Антанти на милість були марними Тим часом зовнішня підтримка ВІДІГрала вирішальну роль в успішному завершенні державного будівництва у Польші, Фінляндії, балтійських державах і Чехословаччині
Таким чином історія вчить, Що Кінцевий успіху багатьох випадках залежить від надання національній справі міжнародного розголосу Високий авторитет у (Світі ношої держави засвідчує; що з цього уроку історії ми зробили правильні висновки.
Як, бачимо, Центральна Рада 1 1ї лідери, у своїй діяльності припустилися богатьох прикрих помилок, які поряд з іншими несприятливими факторами призвели до поразки укроїнської революції. Разом с тим наявні прорахунки не повинні затінювати очевидні здобутки того часу Як справедливо зозначають дослідники, саме після 191/ р. завдяки існуванню діяльності УНР термін «Україна» набув офіційного визнання яку географічному, етнічному, адміністративному | що найважливіше, державницькому смислі Вперше за багото віків народ одержав можливість мати своє справжнє їм я, називати ним свою Батьківщину
Українська революція прискорила процес творення українського етносу на сучасну політичну націю. Хочо вона і не досягло Своє! остаточної мети, але воно внутрішньо переродила суспільство України, вона створила Україну, як модерну політичну націю. На такому фундоменті з цього часу розвивається все подальше українське життя ;
Доба визвольних змагань дала потужний імпульс розвиткові української культури. Газюче, а багато в чому вирішально, порівняно 3 попередніми десятиріччями, змінився статус укроїнської мови. По майже двостолітній Перерв: укроїнська мова стає мовою законодавства, адміністрації, військо і збОрів. Символічно, що, започатковуючи в ці дні широкомасштабну акцію «Передаймо нащадкам наш скарб - рідну мову», ми виражоємо наше прагнення зробити все можливе для того, щоб наша мово столи держовною мовою Укроїни вже не тільки Юридично, а и фактично. Ми висловлюємо ТОКО»
я нСьКО! упевненість у тому, що питання укро! мови нарешті перестане бути питаю ПОЛІТИЧНИМ, Як висловився сеогОо ЧОСУу М ру шевським, і вона стане ще однією консолідуючою силою нашого суспільства дло
Українська Народна Республіка проісну?- - недовго. Вона зазнало поразки в Боротяк ча силами, ворожими укроїнській революц" ло спроведливо зазначив відомий укроїнським СТУ
«Нема СОРОМУ ; отьбі 30
хідності
ідейним ЖЛИВимМ
рик Іван Лисяк-Рудницький і гому, щоб бути переможеними В бор гтати свободу. Навпаки, така порозко може «Й джерелом духовної обнови, що з цього а Тимуть силу наступні покоління, продовжу?
ЦІЄЇ сомої на новому історичному етопі? оС Безперечно, | СТ оричним ДОСВІД гакого р І габної О І фе! іоменального явища, як укрм ли революція 19)1/- 1920-х років, 9 т успкме не здоб; гками, невдачоми | поро аа М зичерпується пише згаданими нами урок об нобогато Оільше | зспопно полягох п тому - У МАМ іх амачоли, осмислюпаоли 1 вроховуєс ЦенНОШ МИХ ПОТУГОХ творення ППОСНОЇ держак, а не тільки іманентно потреба сучас ного У МЕм" 'МмПпОеротив нашого (( горичного обом я ених род пом 'яттю численних жерте, лай чезо
МеТетії; украоїнською нацією на оплптор сво
по УЖНОСТІ Ддоржайвності
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
