Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №44 за 1998 рік

Слово Просвіти, №44 за 1998 рік

мов Я полачимк а Ця публікація скомпопована з | Лю оо о застрахати), у ває вже відібрано зарплату, б а Упродовж кількох уже місяців по першому і третьому канал нві. Ясна річ, що пишуть - . Р Р з Р г ці і; - ач й т ост . геплі, прнязні, багаті аналізом та роздумами, але трапляються з-поміж них І гиїнні, павіть люто погр ані і . чуже г вороже наше па ло хто не сприймає Української держави, ностальгує за Союзом, котрим чу р Шшопальне Х ламентських виборів. Всілякі «братьн. випростання. Надто ж активізувалися антнукраїнські снли сьогодні, напередодні чергових пар ратья 5 2 анскіє конгреси іт. д., їт. д, я , славяне» (назва агресивноукратофобської газети, яка виходить у Луганську) , СЛОини, Гражд ее - Л СТУПИлИ 2 і ак звана мовна карта. и: І всі ми є свідками того, як активно розігрується папередодні виборів так яв Р омагання люди вчорашнього дня - ті, У відвертий біїї із у країнством, надати росінській мові ста тусу йжт зле ей -тужо і » "- усе це, спекулятнипне офіцінної, залякування примарою «насильственном украннизаципо усе це, / | Слово ПРОСВІТИ чаю г : лись так, як треба», я листів, що надходять па моє ім'я як аптора програми «Якби ми вчи пі а "7 КУ я реду ах Українського радіо. Листів цих назбиралося сотиі. «Здебільшого боти єї. безчесне та й. иціа: мовляв (це так їх памагаються і ; раї цинічне, відбувається па наших очах. І особливу огиду викликають апеляції до росінськомовних укр Зою Що | - . остониства». Й ні натяк ЗНИК У людини для «сохранення, - цитую один з «братьеславянских» матеріалів, - чувства человеческого д | | У на те, ММ У РР і : я зі 5 рос зу МР иКЛІОЧчНОо ППаслідок то ПІ : соло що переважна й переважна більшість росінськомовних українців стала такими аж ніяк пе самохітно, а п Д дсутності Україшської школи, яку бу. пропагандою у свідомість 10 У них відібрано, то відповідної міграційної політики, то в результаті наполегливого вбиватня компартійною р в г Р ; - у - ме , - лмоден тези про непотрібність пацональних мов у недалекому манб утньому З чо " г - '- . ЯР ПиННЕ НН «і лада - ЯК ДО резе ; " З с і Як знаємо, вельми пильний Інтерес до росінськомовних Українців виявляє сьогодні н офіціина росінська влад 40 резерву «п'ятої роз що А, оч о Р ново З утамунтеся, господа! Ко. и чом нь би | їв. ' - м і) и и о колони», як до тих, кого належить с З це вже справа виключно Укра ЩО не ображаючи, Руки зась, самі у себе вдома розберемося! Бо й чи питали ви, ті, кого ви прагнете УЗЯТИ ПІД СВІЙ що їх одержую зі Сходу й Півдня «України. «защищать», Можемо лише пошкодувати, що ще н досі пашою владою твердо пе заяпал єно; ІНШНЯ сталінсько-брежнєвська держава справді деформувала значну частину украшців; тепер же інської держави, а не запопадливих адептів іншої, - крок за кроком, тактовно, не насильницьки, повернути їм чи бодай їхнім дітям або внукам відчуття втраченої національної повпоти. Як кажуть, липучі що думають насправді про ту ж «пасильственную Украннизацию» захист? Сподіваюся, що відповідь на це запитання і дадуть листи (фрагмепти з их 7, Анатолій ПОГРІБНИЙ м. Донецьк, Аліна Загороднюк: «Скільки кпинів пережила я з приводу своєї розмовної російської мови, коли приїхала з Чернігівщини у Краснодон на роботу! ... Тільки ось почують, зразу кажуть, що «бандерівка». За таке я билась, одного разу навіть до крові з дівчиною з козацької станиці з-над Дінця. А коли лочинався «разбор», плакала... Потім набула досвіду усного спілкування, стало легше. » ТУРИ Донецьк, Г . Йуравель та Д. Бевз (обидва бій Й ра і Р - - - . ПШАПисалися: «колишні комуністи»): «Гірко спостерігати сьогодні, як новочасні поборники комуністичного «раю» (Симоненко і його братія) навішують на вуха людям не тільки лапшу, але и гнилу капусту. Нам треба роз'ясніовати, що на рядових людей їм наплювати, що борються вони за власні інтереси, за колишні привілеї, яких, до речі, рядові комуністи ніколи не мали. Ось для послаблення позицій Української держави і питання про «насильственную укранйнизацию» підняте...» м. Селідове Донепької області, Володимир Гринько, ветеран війни: «З нашого українського села Селидівка прямо на наших очах зробили місто Сєлідово. Д чому? Бо заселили нас за останні 15 років до такої міри, що ми вже стали на своїй рідній землі напіональною меншиною. Офіційна мова тут - російська. Кажуть, пе - інтернаціоналізм. Насправді ж - зросійщення, курс на остаточне витравлення з нас національного патріотизму. Не змогли знищити українство ні голодомором, ні ГУЛАГ ом, ні тим, що мільйони українців розігнали у 35 країн світу. Гож і застосовують іншу тактику, інший спосіб поступового знищення українства - шляхом асиміляці, насаджування російської мови. Така собі вже значних. Я пам'ятаю, що до війни в Україні жило 3 млн українців уже меншість?. » З цього ж міста Селідова надіслали свій лист і студенти місцевого гірничого технікуму Нитенко, П равденко, Масло та Пишенко. «У нас, ії в кабінеті міського мера, | В залі засідань, як і в кабінет; директора технікуму (сам він історик, але «готує» кадри гірників - незрозуміло, як пе його затвердили), висять портрети Леніна. Це так вони пас виховують. А заступник директора з виховної роботи так відперто і каже: «Після виборів у березні вернеться радянська влада і тоді ви одержите стипендшо». А 7 листопада всіх студентів зобов'язують їти на демонстрацію. Але ми не підемо, ми бачимо, що відкрито йде агітація за СРСР, за комуністів. Ми, украшці, будемо боротися за нашу Державу і будемо допомагати виправляти помилки папіть міністрові. ГЇовірте на слово студентам-українцям і вибачте, якщо десь вкрався суржик». м. Білозірськ Донецької області, Г ригорій Черка- «Щоб швидше національно вилікуватися, нам, українцям, потрібно енергійно долати деякі свої збиткові риси свого менталітету. Ще, по-перше, велику довірливість, в результаті чого ми піддалися на оману комуністичної ідеології та прощаємо і сьогодні, скажімо, масові репресіи, а по-друте, загрозливу неодностайність, що її добре відбиває Формула: «У мене велике свято - у сусіда хата згоріла». Побажаємо щенко: собі, щоб ми нарешті зняли ці перешкоди нашому національному | моральному зміцнінню». м. Харцизьк Донецької області, Р. Савицька: «ФКивемо на нашій, не своїй землі... ІЧавкруги лунає чужа мова... А ще кажуть, що українську мову нав'язують російському населенню. Та ж брехня це. Навпаки - нам, українцям, нав'язують російську мову ось уже скільки десятиліть. У нас в Харпизьку усі школи російськомовні, і Тільки одна українська гімназія. Усього шкіл одинадцять, гімназія одна. Є різниця? І ще кажуть: у Донбасі русеские живут. Це теж брехня, бо українців - більше половини, а крім того, скільки було записано чи й сьогодні записують русскими українціві» м. Горлівка Донецької області, Володимир Грецький: «Про себе я скажу так: живу бідно і не завжди ситий, але я українець, моя Батьківщина - незалежна Україна, і мусить вона мати одну державну мову - українську, причому в усіх регіонах без винятків | компромісів. Що ж стосується мов інших національностей, - будь ласка: говори, пиши, користуйся. Гільки не бери приклад з деяких осіб, котрі, влізши в Україну, посилають ганьбу і Києву, і демократії, | самій Україні, що її прозивають «хохландією». На мою думку - білий світ широкий. Тобі Україна не подобається? Їдь туди, де краще!» м. Алчевськ Луганської області, Михайло Тара- «Про позиції українства у нашому місті можуть свідчити хоча б такі факти. Вже за назвами вулиць Алчевська можна вивчати історію КГІСС. Гри вулиці Леніна ( правда, одну з них таки перейменували на (Фабричну), інших комуністичних вождів. На управліннях державної безпеки та внутрішніх справ назви лише по-російськи (якій державі служать?). На табличках на корпусах алчевських інститутів зображення тризуба збиті. На так званих агітмайданчиках радянського періоду і досі стоять стенди з написами: «Партия - Ум, честь и совесть нашей зпохи», «ЩЦель партин - построениє коммунистического общества в нашей стране», «Вьтолним и перевьтолним решения 27-го сьезда КПІСС, (ще - по пр. Леніна, 27/29), «Да здравствуєт коммунизм - светлое будущесе нашей планетьі!», Ну, а вже нардеп Гмиря па зустрічах з виборцями таке розказує, що можна сказати сенко: точно: він - ворог незалежної України. А пнатхненникіп з Києва він має таких, як О. Гкаченко, котрий заявив, що нам треба думати не про тих, хто поювайю у армп УПА, а про те, як краще зустріти «празник» 80-річчя Жовтнепої революції... Гакі є «умови» для розвитку української мови та для виховання нашональної свідомості у нашому місті», м. Дніпропетровськ, Тетяна Красинська: | «У нашому місті пе відчувається, що україська мопа - державна. На 95906 по-російськи працюють радіо і телебачення, 95 9; видань у книжковій торгівлі - по-російськи. Навіть вітальні листівки - і ті по-російськи. А наша преса? - «Днепр вечерний», «Днепровская панорама», « Геленеделя», «Днепровская неделя», «Волшебная шкатулка». Добре, що хоч є обласна «Зоря» та «Наше місто». А викладання, особливо в ГІТУ та вузах? - також на 95 документи держадміністрації -1096 - пидаються українською Чо по - РОСІЙСЬКИ. Деякі мовою, решта - по-російськи. Є в мене запитання якщо 1 чиновники, і, наприклад, викладацька інтелігенція хочуть працювати лише в російськомовному режимі, то чому вони вимагають зарплати від українського уряду, а не від російського? Чому? Чому український державний бюджет мусить витрачатися на тих службовців, які зневажають україн ьку мову і саму державу? Я особисто вважа, що Україна - держава пе лише для того, щоби російськомовні громадяни мали тільки права; обов язків. вони найперше мусять дотримуватися й конституційних, в т. ч. і в ставленні ло державної мови, Бо не для того ж ми будуємо Україу, щоб одна нашональна меншина жила та правила за рахунок коріної, переважаючої нації. Отак повсякчас і гадаєш думку: де ми живемо - чи тов Україні, чи в Росії? Нібито в У країні...» 1 м. Дніпропетровськ, А. СИНИЦЬКИМЙ: «Я за національністю поляк, але народився п У країні, між українцями виріс, дуже люблю Україну й українську мову, а нас у своєму ДОМІ принижулоть за те, що ми говоримо хоч і на с коверкаши, ну, на своїй мові. Але скажіть: чи вартий був би поваги росіянин, який не розмовляв би у своїй хаті по-російськи? Українці, які живуть у Росії, всі послуговуються російською мово. А росіяни, які живуть в Україні? На жаль, багато хто з них прийшов до мене в хату І повчає, як тут мені жити та як розмовляти, та ще й з усіх сил викорінює мою рідну мову... Вихованість - що й казати!» Дніпропетровськ, Пп. Чародієва (як неспростовний доказ, що і в цих областях України моди мають думку, яка аж ніяк не збігається з тією, що п дотримуються діячі на взір добре пам'ятного - пригадуєте? " депутата іароде єепа ) (Отже, п, Чародієва пише; «Своєю передачею Ви трохи підлікурали мене. Бо немає вже ші сил, ні здоров'я А весь час тільки тліє ш ЗпУЛЕр У, Дипропетровську, за загубленими найбільшими цінностями: родом, мовою Чи ПИСТОІТь У країна? ому ми, українці, такі педружні, такі роз єднані? Чому підприємець: україшець скорше фінансує Аллу | Гугачопу, аніж дасть гроші на українськомопний Фільм або українську газету? ІП овчитись би нам у тих же росіян, які досить дружно підтримують те, що стосується їхньої наці, за принципом «споя рубашка ближе к телу». А р нас який нерідко принцип? «Мая хата екраоїо, я пчого Па знаю»? Або ПООчЧИТИСьЬ У « арето До рм ЧИ, багатий єврей завжди чимось мож допомогти бідному епреєні, !| Тому бідний ( прей і не пОипає, і не палить свого багатого співплеменника, 00 розуміє, по без нього ші не зайн з ) матиме ані роботи, їі синагоги А ми як стапимося 4! | , и, нашонального дприє ми "Р, У се нак нак У чу о АРІ ж РА пани... Чи не є це зда з причин того, що переважають у нах

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин