Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мандрівки історією · с. 9сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №44 за 2005 рік

Слово Просвіти, №44 за 2005 рік

Вали Витачевої фортеці відбиваються в сучасному рельєфі рипілля позаду, і час готуватися до нових вражень, що чекають у Витачеві. Проте “лікнеп на трьох полях” не відпускає, доки не дійдемо до спільних висновків. Наш туристичний гурт виявився національно розмаїтим, як і країна в цілому. А висновки виходять на диво одностайні. “Угорі” робили і роблять вигляд, що шукають “об’єднавчі точки дотику”. А якщо таке справді існує, то впритул не бачать. Від Дніпра до Карпат із-під чорноземів, які годують усіх нас без винятку, красномовно визирають на археологічних розкопах тисячі очей, намальованих на “битих горщиках” фантастичною спільнотою наших попередників. Це наша спільна цінність. Зазирніть у ті очі якомога глибше, прийшовши до музею. Ви побачите витоки головного, чим живете й сьогодні: хліборобство, справжній дах над головою, одяг, реманент, прагнення до творчості та його дивовижні результати. Ви не побачите зброї для вбивства собі подібної людини, ви не знайдете (як, наприклад, у суспільстві шумерів) вихваляння кривавими війнами на повне знищення сусіднього міста чи держави. От вам і об’єднуюче спільне коріння. Так, так, і ще раз — так, давньоєвропейська трипільська цивілізація України!.. Емоції вичерпано, і віддаємося повністю до рук терплячого гіда. Він розуміє, що відбулося, оскільки пережив подібне. Зараз Олег Віталійович пропонує зосередитися виключно на добі Київського Князівства. Завдання: пошукати в пам’яті що-небудь про літописний Витичев (так він тоді називався), згадуваний неодноразово в історичних записах X—XII століть. Оскільки шукати марно, слухаємо підготовчу оповідку з посиленою увагою. Бердник. Капличка задля майбутньої Української Духовної Республіки Бердник. Наріжний камінь Української Духовної Республіки МІСТО “ТРИ В ОДНОМУ” Якби пісенний рядок “с чего начинается Родина” стосувався громадянина будь-якого поселення чи міста Київської Русі, відповідали б скрізь однаково: “Починається Батьківщина з добрячих укріплень”. Найуразливішими були південно-східні кордони на межі з половцями. Саме тут і побудували дуже цікаву систему захисних споруд по лінії Витичів—Ржищів—Балико-Щучинка. Витичева фортеця, унікальна з огляду фортифікаційної майстерності, пильнувала важливий стратегічний пункт — брід на Дніпрі. Він слугував ворітьми для навал із Трепетового Поля. У разі загрози розпалювали вогнище на сторожовій вежі. Її звели на кручі при оберті Дніпрового річища. Тому вогонь бачили і в Києві, і в прилеглих поселеннях. Попереджене військо Мономаха, наприклад, розгромило 1085 р. половецьку навалу під стінами Витичевої фортеці. Крім того, візантійський імператор Костянтин Багрянородний пише про Витичев як про великий порт на Дніпрі. Є також підстави вважати, що тут працювала найбагатша на Подніпров’ї митниця. Археологи встановили, що тогочасними монетами — англійськими, німецькими, польськими — витачівська земля засіяна, як ніде. Цікаво, що візантійських монет знайдено найменше. Отож теперішнє невелике дачне село Витачів — це одне зі значних колишніх міст, і воно виконувало три важливі для Київського Князівства функції — захисну, торгову, митну. На околиці Витачева виходимо з автобуса. Прямуємо, як обіцяє гід, до чудового майданчика на верхів’ї гори Красухи. З нього найкраще оглядати залишки захисних споруд. “Чудовий майданчик” дістається важкувато: спочатку йдемо вузькою дорогою поміж пагорбами, а та доріжка — з бездонного шару тонкого пилу. З кожним кроком він підлітає все вище, і уявіть собі картину — назустріч із куряви виринає легковушка… Як розминалися з нею 42 туристи, ніколи не забути. Далі крутий підйом поміж щільними заростями. Ми вже були на межі бунту. Проте як дісталися невеличкої маківки гори Красухи, сваритися з гідом перехотілося — такі відкрилися красоти з усіх боків. Без власних коментарів пропоную лишень фотознімки. А гід веде своє під клацання фотокамер. Ще в XIX столітті тут чітко проглядався подвійний вал, який далі вгору йшов по периметру чотирикутного городища. Встановлено, що його будова почалася з кінця Х—початку XI ст. за часів Володимира Святославовича. Досліджена цікава кутова башта “Слух”. До речі, збудована саме за давньотрипільською технологією: поєднанням дерев’яної основи з ґрунтовим, тобто глиняним, покриттям. Між поверхами башти прокладалася ґрунтова засипка. Нижче першого поверху дослідники розкопали в корінних породах врізану будівничими яйцеподібну порожнину 2х1,5 м. Вона працювала як резонатор, що миттєво реагував на, скажімо, спробу підкопу. Кріпосні стіни Витичева-міста також надзвичайно своєрідні. Їх створювали збудовані впритул зруби заввишки 3,5—4,5 м. Ширину визначала функція конкретних будівель: у більш широких були військові вартові, а вужчі, що з ними чергувалися, обов’язково заповнювалися ґрунтом. Захищало споруди від пожежі суцільне глиняне покриття. Далі дізнаємося, що Витичеві оборонні будівлі як модель повторюють по всій лінії захисної системи, включаючи знамениту грандіозну Чучинську фортецю в Балико- Щучинці. На жаль, при зведенні сучасного меморіалу пам’яті полеглим воїнам Другої світової війни сама Чучинська давньоруська фортеця майже цілковито зруйнована. Що не доробила монгольська навала, зробив радянський вандалізм. Меморіал сам по собі вражаюче чудовий, геніально розроблений і здійснений, але… Де ж пам’ять і пошана полеглим воїнам Київської Русі? “Відпрацювавши об’єкт”, ідемо на протилежний кінець Витачева, на жаль, не обминаючи тої самої пилюки. Та сприймаємо її вже як колоритну ложку дьогтю в діжці чудових вражень. Що покажуть за- Витачів. Краєвид із гори Красухи раз? Чую, що прямуємо до мрії незабутнього Олеся Бердника. Дорога все більше вражаючих краєвидів (фотосвідоцтва додаю) приводить до квітучого плато над Дніпром. Дерев’яна капличка (не обмащена глиною), три камені з написами. Подалі — вітрячок, круглі копи свіжозібраного сіна. Чомусь пощімлює в серці, відчувається особлива енергетика… Каплиця та камені — це наріжні матеріалізовані предмети мрії Ржищівський Парк трипільської культури Бердника з однодумцями про побудову Української Духовної Республіки. Не зламана таборами талановита письменницька душа залишилася тут і дається нам взнаки енергетично, щоб ми йшли за його мрією. Щоб не зупинився поступ від гуманної Трипільської доби до майбутнього земного раю. Чи дійде туди Україна?.. РЖИЩІВСЬКІ ДИВА Чого не робить столиця, те роблять свідомі люди в глибинці. Матеріальний свідок, яким є трипільська спадщина, дивує, зацікавлює, викликає дискусії. Такого ніде ще немає, і воно — це ржищівський Парк трипільської культури. Знову ж таки пропоную, хто не встиг побувати тут, погляньте власними очима, що тут на вас чекає. На запропонованих світлинах — мистецька галерея буквально “проти неба та землі”. Вона презентує, з одного боку, роботи народних майстрів товариства “Коло-Ра”, тобто у відповідному масштабі реконструкції керамічних жіночих фігур із різних археологічних розкопів України. З іншого боку галереї поставлені дуже романтичні жіночі скульптури різця майстрів зі Спілки художників України. Вони ніби узагальнюють ідеальні уявлення поєднання жіночності та материнства Трипільської доби та сучасності. Якби ми приїхали трохи раніше, то були б учасниками колоритного дійства, започаткованого 2003 р. На свято Івана Купала відбуваються цікаві дійства, стрижнем яких є трипільська культура. Уявіть молодих дівчат і жінок (студентки й викладачки зі Ржищева і Переяслава-Хмельницького) у сукнях своєрідного покрою, прикрашених трипільськими орнаментами. Зачіски в декотрих із них копіюють “витвори трипільських перукарів”, що їх можна побачити на знахідках трипільської кераміки. Під час щорічного фестивалю працюють “трипільські” земляні печі для випалювання кераміки, яку тут можна одразу придбати. Вам також запропонують порибалити, помандрувати на добрячому коні, втамувати спрагу чаєм із чудовим медом, напоями з трав… Мерія Ржищева, товариство “Коло-Ра”, співробітники НАН України мріють про Зелений туризм Київської області й докладають неабияких зусиль для здійснення цієї мрії. Ми вже згадували про суперсучасний “капітальний” путівник Зеленого туризму по Київській області під загальною назвою “Від Трипільської культури до сучасності”. Він дає чітке уявлення, хто і Ржищівський Парк трипільської культури що чекає бажаючого відпочити. З адресою і телефонами добре підготовлених приватних господарів. Тож приємного відпочинку. Не забувайте про “мандрівки вихідного дня”, і до наступних зустрічей. Людмила ДЕХТЯРЬОВА Фото автора z

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин