Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації · slovo.prosvita.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗

НАРОД — БІДНІЄ, А ПОЛІТИКИ — «НАРОДНІЮТЬ»

Слово Просвіти, №44 за 2005 рік

Фото з архіву “СП” Ми перегорнули нинішні листопадові сторінки календаря. А пам’ять повертає нас в іншу дату: 1 листопада 2004 року. Віктор Ющенко заявляє про фальсифікацію результатів I туру виборів. Його голос почули українці. 6 листопада на Майдані Не& залежності в Києві на підтримку нинішнього Президента зби& рається 100&тисячний мітинг. Можливо, саме ця громада при& мушує багатьох замислитися і виступити проти морального терору виборців по всій Україні. Після ІІ туру, який засвідчив тотальну фальсифікацію, Віктор Ющенко закликає народ ви& йти на площі, — цей заклик знаходить мільйонну підтримку. 1 грудня 2004 року о 9&й ранку на Майдані Незалежності зібралося кілька десятків тисяч людей. Майдан розпочав своє ПОГЛЯД До речі, дуже прикра прикмета, якщо не закономірність. Тільки-но на базі Народного руху за національне визволення була створена однойменна партія Чорновола, що незабаром розпалася на дві частини, як почав згасати його початковий ентузіазм і в’янути віра в краще майбуття. Як тільки-но із надр Майдану вичленилася партія Народний союз “Наша Україна”, як пішли на спад “помаранчеві” надії в суспільстві. Вочевидь, політизація і використання з меркантильною метою всього глибинно народного зводить цю народність якщо не нанівець, то до групівщини й клановості. Бо народна назва — не що інше, як фіговий листок для прикриття голого партійного прагматизму — будь-що прийти до влади. Власне, і політичні партії створюються як інструмент здобуття влади. І тоді про НАРОД забувають, згадуючи про його існування лише під час виборчих кампаній як про ЕЛЕКТОРАТ. Наступні парламентські вибори — не виняток. Іще до їхнього офіційного старту розпочалася партійно-політична метушня: блокування, розблокування, розколи та об’єднання, гучні заяви та злива брудних компроматів. Звісно ж, почали згадувати про НАРОДНІСТЬ. Спікер парламенту, що перетворив колишніх партійців-селян у нинішніх партійців-народників, зібрав під своє крило багатьох колишніх кучмістів і створив блок свого імені: НАРОДНИЙ блок “Ми” Володимира Литвина. Колишній найближчий помічник Леоніда Кучми та чільник його адміністрації з надзвичайною активністю взявся розгортати передвиборчу кампанію: у столиці й поза нею з’явилася відповідна наочна агітація у вигляді так званих бігбордів, дотепно прозваних у народі біг-“мордами”. Почастішали його ходіння, даруйте, — поїздки, в народ. Киянам у поштові скриньки почали розносити його партійну газету, яка також називається лаконічно: “НАРОДНА”. Але Київ — це ще не вся Україна, а треба ж дійти в народні глибини, себто — в українські села. Та хіба настарчиш рознощиків цієї “народної” за назвою газетки? І тоді чи то у прибічників спікера, чи то в нього самого з’явилася проста, але геніальна ідея: а що, як підкинути цю продукцію, ніби зозуля яйця, у чуже гніздо? Таке гніздо знайшлося — найпопулярніша із великим накладом газета для селян “Сільські вісті”. Із легкої руки “раціоналізаторів” керівні зв’язківці (державна структура — Міністерство транспорту і зв’язку) дали вказівку поштовим відділенням вкладати ці Литвинові “яйця” у “Сільські вісті” й розносити передплатникам-селянам. Ото було здивування читачів, які разом зі своїм улюбленим часописом отримали подарунок у вигляді “народ-життя, яке увійде в історію України. Щоб не говорили нині скептики, але саме в листопаді минулого року український на& род на повен голос заявив про свою політичну волю: жити за міжнародними стандартами демократії. Нині хтось скептично і ностальгійно зітхне: хотіли як краще, вийшло як є. Нехай же це архівне фото з Майдану нага& дає нам, чого ми хотіли і, можливо, примусить подумати про те, що за один рік цілком змінити життя неможливо. “Криво& ріжсталь” продана за належну ціну і хочеться вірити, що і держава, і суспільство від цього виграли. І що ця акція дає під& стави сподіватися, що Майдан перемагає. Дуже хочеться вірити… ного” пасквіля проти Соціалістичної партії та її лідера Мороза (“Сільські вісті” — проморозівська газета). Сам Олександр Мороз уже назвав Литвина з його Народною партією головним конкурентом соціалістів на парламентських виборах, і що він “прагне реваншу попереднього режиму”. Про це, за його словами, свідчить склад Народної партії, методи й аргументація її дій. Що ж, Морозу видніше, до чого призведуть методи й аргументація дій “народників” Литвина. Важко сказати, яку оцінку дадуть — і чи дадуть? — цим діям, зокрема “зозулячим яйцям”, загорнутим у соціалістичну газету, правники, тільки вони, ці дії, в жодні рамки моралі, тим більше народної, не вклеюються. Продовження на с. 2 Те, що політичні партії всіляко намагаються підкреслити власну близькість до народу, використовуючи у своїх назвах означення, похідні від цього величного наймення НАРОД або ДЕМОС (із грецької — теж народ), давно відомо. Погляньмо, скільки їх, народних, в Україні: НАРОДНА партія Литвина, що ще зовсім недавно була просто аграрною; Соціал-ДЕМОКРАТИЧНА партія (о) Медведчука; двічі народна НАРОДНО-ДЕМОКРАТИЧНА партія Пустовойтенка; Українська НА- РОДНА партія Костенка; НАРОДНИЙ рух України Тарасюка; НАРОД- НИЙ союз “Наша Україна” тощо. Якщо вже говорити про справді народні корені, то в новітній українській історії їх мали тільки масова громадська організація Народний рух України, що зумовила національно-визвольну революцію початку 90-х років минулого століття, та народний Майдан — уособлення Помаранчевої революції. Стор. 8 Тема для медитації від Марії Литвин Стор. 11 УСЬОГО НА РАХУНКУ ТАРАСОВОЇ ЦЕРКВИ — 743 703 грн. 98 коп.

с. 2 · сторінка оригіналу ↗

УНП РАДИТЬ НОВОМУ ПРЕЗИДЕНТУ НТКУ ВІТАЛІЮ ДОКАЛЕНКУ ДОТРИМУВАТИСЯ КОНСТИТУЦІЇ Заступник голови Української народної партії Олек0 сандр Мосіюк висловив здивування з приводу коментарів но0 вопризначеного Президента НТКУ Віталія Докаленка, які на всіх українських телеканалах звучали російською мовою. Він переконаний, що коли “людина призначається на таку високу посаду, вона має бути не лише бездоганним професіоналом, але й дотримуватися основних вимог Конституції, насамперед — володіння державною мовою”. За словами Олександра Мосіюка, УНП не має підстав ставити під сумнів професійність Віталія Докаленка, але має підстави прогнозувати можливу “русифікацію українського телерадіопростору”. Тому, зазначає Олександр Мосіюк, “хотілося б усе-таки почути концепцію розвитку Першого Національного від новопризначеного керівника і бажано українською мовою”. z Зінаїда КУЦЕНКО z Закінчення. Початок на с. 1 Віталій КАРПЕНКО Можна наводити багато прикладів, коли раптом політики, великі й маленькі, що ближче до виборів, то більше згадують про народ або про певну частину його (селян, робітників, інтелігенцію, військових, студентів тощо). На словах здебільшого. Он і лідер Партії пенсіонерів (є й така в Україні) Петросян заявляє, що тільки його партія забезпечить спокійну й ситу старість, якщо, звичайно, більшість у парламенті становитимуть пенсіонери, тобто, коли Верховна Рада перетвориться у притулок для престарілих. Повернув очі до народу і предводитель есдеків(о) Медведчук: він відстоює право того народу, який обкрадала його партія, що була при владі, самому вирішувати важливі для суспільства питання, як, наприклад, визначати на референдумі, куди йти Україні: до Європи чи до Москви. Але ж цього права в народу ніхто не відбирав — то чи варто ломитись у відчинені двері. Цікаво, а як же сам народ реагує на таку зворушливу “турботу” про себе? Відповідь на це запитання дають численні соціологічні опитування, які з наближенням виборів також зарясніли. Ось деякі результати проведених у жовтні досліджень. За даними Українського інституту соціальних досліджень нині ладні проголосувати: за Партію реґіонів (Янукович) — 20 % опитаних; за Блок Юлії Тимошенко — 13,8 %; за Народний союз “Наша Україна” (почесний голова Ющенко) — 12,3 %; за Соціалістичну партію України (Мороз) — 8,9 %; за Комуністичну партію України (Симоненко) — 6,7 %; за Народний блок Литвина — 5,2 %; за Блок Наталії Вітренко — 3 %. Як бачимо, на першому місці за рейтингом партія Януковича. Того самого проФФесора, ім’я якого пов’язують із кримінальним минулим та зі зловживаннями на президентських перегонах. І це не тільки результат зомбованого електорату Сходу (опитування проводилося в усіх реґіонах), та, мабуть, не стільки підтримка самого Януковича, скільки протест проти нереалізованих очікувань від нової влади. І справді, майже половина громадян України, за свідченням Центру імені Разумкова, вважає, що за нової влади ситуація в країні не тільки не покращала, а стала ще гіршою. Тому й рівень підтримки владних інституцій різко знизився. Якщо у Президента в лютому він становив 46,7 %, то у жовтні — тільки 18,1 %. Знизився також рівень довіри до діяльності Верховної Ради — з 28 % у лютому до 7,4 % у жовтні. Так само меншою стала підтримка діяльності уряду — 36,4 % у лютому та 8,3 % у жовтні. А найменшу довіру громадян країни мають органи прокуратури. Їхню діяльність не підтримують 38,4 % опитаних. До речі, лідерами народної прихильності є Збройні Сили — 59 % довіри; радіо й телебачення — відповідно 54 % і 59 % (промовистий факт порівняно з минулим); Організації Об’єднаних Націй — 44 % (дані Центру “Соціальний моніторинг” та Українського інституту соціальних досліджень). Які причини такого становища, видно неозброєним оком — життя не стало кращим. Соціологічні опитування цю тезу конкретизують. За результатами Центру імені Разумкова, 53,3 % громадян України визнають, що загалом економічне становище країни погіршилося. Не дивно, що 59 % респондентів не впевнені в завтрашньому дні. Висновок простий: усупереч сподіванням політиків, які все більше “народніють”, сам народ усе більше зневірюється. Тому, панове “народники”, врахуйте: усе це може вилитися в результатах голосування під час обрання парламенту. Хоч більшість опитаних (58 %) і переконана, що ці результати будуть сфальшовані, однак Помаранчева революція вже довела, що народ навчився відстоювати свої права і свободи. Отож пора робити поправки й уникати чорного піару, бруду й зловживань.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин