Тема для медитації · с. 11сторінка оригіналу ↗
ХАОС
Слово Просвіти, №44 за 2005 рік
Настійливо довшають ночі і коротшають сни. Живеш надією, що має щось збутися. А що має збутися? ...Не спиш, фантазуєш – і між трьох слів блудиш. ...Біжиш до вікна і повагом вертаєш у кімнату, обережно несучи листя, щоб не мерзло на підвіконні. ...Все це трішки дивне – вітри дикі, думки стрімкі, сни полохливі. ...І прокидаєшся злякано, що прогавив осені золоту гармонію...
Володимир ПІДПАЛИЙ
І ніхто вже не знайде мене — Із жахом замість очей, Із болем замість серця.
Навіть люди з Помпеї Не змогли до кінця померти, Бо ми їх знайшли, поселили в музеях І живили бодай цікавістю.
Але я вже помер навіки, Той, що вирощував квітники пісень, Що виносив дітям солодкий мед казок, Що й терплячи — радів світом
(Терпіння — без Батьківщини!)
Вже не можна навіть терпіти, Бо немає мене І немає світу — Тільки біла байдужа трава.
Леонід ПОЛТАВА
Ви, що вбили мене на льоту Й повернулись у вирій, Не судіте мою самоту. Не хитніться у вірі.
Ні повітря, ні сну, ні могил — Тільки мати навпроти. І дороги міжзоряний пил Із варяг до Голготи.
І нічого ніхто не лиша, Коли падає в небо. Тільки й того, що вільна душа — При тобі. Над тобою. Без тебе.
Павло ГІРНИК
Всю ніч ревіло хижим звіром, А вранці — тиша. Ясно і мороз. Ці дні так бігли! Бігли до знесили І — задихнулись.
Так, це їх — такі застиглі і прозорі очі, Село принишкло. Тільки до тинів Та до вишень прив’язані зловіще Осідланії коні.
Йде, ідуть посеред вулиці, заточуючись, п’яні, А біля школи, витягши шаблюку: “Ось кров петровських вільних козаків!”
Біжи ж, біжи, схвильований, додому! Та на леваді, в чистому снігу, Така нестерпна і червона рана —
Дні сціпенілі. Дні страшної тиші, Коли ні жаль, ні гнів ще не прийшли. І тільки жах — мов крижане повітря...
Олег ОЛЬЖИЧ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
