Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Тема для медитації · с. 11сторінка оригіналу ↗

* * *

Слово Просвіти, №44 за 2005 рік

* * * Одірвались від днів слова, В’януть собі по книжках, а у днях — мов у темному лісі! Радість у мене нова: Дощ осінній по стрісі. Брешете ви, кому ясно усе! Перед мрією всі ми ниць! Дні! Який це музей Дрібниць! Євген ПЛУЖНИК * * * Навряд чи ще приїду. Перемерзлі крила навряд — через поріг — чи ще перетягну. Спасибі: двері відчинимі, хата говорима. Подякуєм невідгорілому вогню, який ще світить, і горить, зіниці гріє, пергу бджолину розсипа на килими. — Прощай чи здрастуй? — спроможусь я, недомріє. — Лиш не сахайся, справді. Я ж — не з Колими. Я сам із себе. Я свої льоди червоні із перемерзлих ламаних не обіб’ю, не напосліджу в золотім тихім домі, тим паче не збрешу щось на предмет: люблю. Пір’їни перестукаю свої промерзлі: хоч не щодня, а все ж літаю, не повзу. А що дзвінок у двері пізній, півотверзі — то шпак0електрострум зімітував той звук. Володимир ЗАТУЛИВІТЕР О Боже мій! Така мені печаль, І самота моя — така безмежна! Нема — Вітчизни! Око обережно Обмацує дорогу між проваль. Ото — мій шлях: повернення чи — не... Ото — мій шлях: світ за очі. Єдине. Прости мені, кохана Батьківщино. О матере, не проклени мене! Я — геть подався. Шалом. Навмання. Я — геть подався, стомлений од люті. Рожеві сопки, кригою окуті, А понад ними — чорне вороння. І сліпне вечір. Контур гір — немов З картону вирізаний — для декору І вся тобі дорога — вниз чи вгору. Пішов туди. Пішов туди. Пішов! Василь СТУС * * * Ти від вогню. Душа не вбралась в пір’я. Лише життя холоне на льоту.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин