Події, факти, коментарі · с. 2сторінка оригіналу ↗
ШАНОВНИЙ ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ УКРАЇНИ!
Слово Просвіти, №44 за 2005 рік
Мільйони людей, які вийшли на майдани України, щоб відстояти свій вибір, відчули себе народом, українською нацією, до якої Ви так любите звертатися. Дуже багато людей різних національностей, які ніколи не розмовляли українською, — почали нею розмовляти, бо повірили, що народжується справжня українська нація, про яку більше не говоритимуть “моя хата скраю!” Люди вірили, що Президент України Віктор Ющенко буде Народним Українським Президентом! І народ вийшов на Майдан, тому що з’явилася надія — Україна з Президентом Ющенком стане тією Україною, про яку мріяло багато поколінь, — українською. За Вас
СКАНДАЛ о парламентських виборів іще більше чотирьох місяців, а боротьба між політичними партіями вже розгорнулася на повну силу. Ще надто свіжими є спогади про тогорічні вибори президента, коли суперники не гребували жодними методами, аби лише перемогти. Але, незважаючи на гіркий досвід та певні “демократичні здобутки”, цього разу кампанія обіцяє бути не менш брудною. Маємо вже й перших “ластівок”. Минулого тижня кияни знайшли у своїх поштових скриньках листівки із запрошенням на святкування річниці Помаранчевої революції 31 жовтня. На тлі помаранчевих прапорів зображені Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко і Богдан Губський. А на звороті — план заходів із нагоди свята: святковий мітинг на Майдані
НА ЧАСІ ідколи існує українська нація, її національну пам’ять постійно знищували. Знищували її історію, знищували її культуру…” — такі висловлювання під час виступів на “круглому столі” “Український інститут національної пам’яті — головні завдання та проблеми створення”, що проходив 27 жовтня цього року, раз по раз підкреслювали болючість проблеми та необхідність її термінового вирішення. Серед тих, хто брав участь у роботі “круглого столу”, були відомі особистості, для яких слова “національна пам’ять” — не пустий звук. Це — Роман Круцик, Левко Лук’яненко, Володимир Сергійчук, Євген Пронюк, Василь Шендеровський, Євген Сверстюк та багато інших знаних в Україні постатей. Саме ж питання про створення державницького закладу — Українського інституту національної пам’яті — тягнеться, як зазначив у своєму виступі народний депутат України Павло Мовчан, зпочатку дев’яностих. Але зусилля ці справді були героїчними, бо ж за всі роки незалежності українська влада робила все, аби національна пам’ять так і полишалась у стані швидше національної амнезії. От і виходить, що українці досі не знають своєї історії. Не всі, звичайно, але частина нації продовжує жити перекрученими історичними поняттями, які за радянських часів методично втокмачували в голови народові, аби він забув, що він є народ, нація. Нація, яку нищили й не винищили, бо живуча й волелюбна. Як не згодитися з Ларисою Боднарук, науковим співробітником Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти й науки України, що вивчаючи досвід країн Європи, таких, як Польща, Литва та Латвія в діяльності їхніх інститутів національної пам’яті, зазначила у виступі: “У нас в Україні традиції боротьби за незалежність більші, ніж у будь-
РЕАКЦІЯ молилися в Українських церквах, може, тому Бог зберіг Вам життя! Що зараз відбувається? Тільки трохи оговталися після скандалів Вашого сумнозвісного оточення, з’явилася надія, що цих державницьких помилок більше не буде. І ось нове призначення — президент НТКУ. Не кажучи вже про інші характеристики, президент Національної телекомпанії не вміє або ще гірше — не хоче розмовляти українською мовою! Такого ляпаса ми від Вас не чекали! Прикро, якщо не сказати більше! З вірою в Україну —
Тетяна ЗЕЛЕНКО, м. Хмельницький
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
