Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ОЛЕКСАНДРА ЗАБАШТА: «Я ВЧИЛАСЯ ГРАТИ НА ТОМУ ФОРТЕПІАНО, З ЯКОГО ВПЕРШЕ ПРОЛУНАЛА «ПІСНЯ ПРО РУШНИК»

Слово Просвіти, №44 за 2005 рік

А чи давно ви, шановний читачу, були в опереті: у стихії музики, веселощів і танців? У феєрії дотепного сюжету-жарту, розкішних мелодій і яскравих костюмів?.. Якщо ні, то сподіваємося, що після бесіди з нашою гостею, солісткою Київського театру оперети Олександрою ЗАБАШТОЮ, ви обов’язково це зробите, адже вона, як і театр, уособлює молодість, красу, грацію і пластику. І, звичайно, чудовий голос. Співачка має відоме прізвище: її покійна бабуся — поетеса Любов Забашта. Олександра-Леся (Лесею нашу гостю звуть родичі і друзі) вчилася грати саме на тому фортепіано, на якому композитор Платон Майборода вперше демонстрував Андрієві Малишку пісні на його слова. Але Олександра Забашта цікава нам і як самодостатня творча особистість, вона торує свій нелегкий мистецький шлях, маючи колосальні духовні орієнтири. поставив цікавий режисер Яремків. Ця вистава мені дуже подобається. Моїм партнером є народний артист Олександр Кравченко, що грає Кальверо — чоловіка, в якого моя героїня Тері закохалася. Спочатку вона хворіє, зневірена. Від зневіри навіть перестає ходити, у неї починається параліч, але завдяки коханню і вірі в себе, яку в неї вселила кохана людина, до речі, набагато старша, Тері видужала, почала танцювати, а потім уже допомагає Кальверо. Мені дуже прикро, що ця щира психологічна вистава йде рідко. Це великий шмат роботи, мені ця роль дуже близька, бо я схожа на ту дівчину — чутливу й вразливу… — Нині репертуар Київського театру оперети дуже розмаїтий: є класика, модерн, мюзикли, казки… Як артистка, Ви, певно, відчуваєте публіку. Що нашим глядачам більше до душі? — Звісно, вистава — це товар, і його треба продати. Отже, що купують? Передусім усе ж таки класичну оперету, яка завжди популярна, бо цікава й актуальна. Мені, наприклад, дуже подобаються такі відомі оперети, як “Сільва” Кальмана, “Летюча миша” Штрауса, “Весела вдова” Легара, вони завжди йтимуть на “ура”. Звичайно, треба враховувати зміни в суспільстві, нові потреби, моду. Молодь охоче відвідує мюзикли. У нас у репертуарі є багато музичних казок, стилізованих під мюзикли, які цікаво дивитися не тільки дітям, а й дорослим. Природно, що кожна вистава несе позитив, адже театр не тільки розважає, він має виховну функцію, і про це завжди треба пам’ятати. — Оперета — дуже “хитрий” жанр: ніби опера і ніби естрада. Я знаю, Ви докладаєте таланту й зусиль у паралельних напрямах. — Мені подобається естрадний напрям, я здійснюю ідею класичного співу в сучасній обробці. На щастя, я зустріла чудову людину і гарного професіонала — композитора-аранжувальника Юрія Решетаря, який зацікавився цим. У його колоритно стилізованих композиціях класика органічно сполучається із сучасним звуком і ритмами. Розпочали ми з української народної пісні “Ой, вербо” і двох арій Генделя. Але чимдалі я в цьому річищі просувалася, тим більше розуміла, що людям цікаві, та й мені теж, демократичніші, іноді зовсім естрадні речі класичного походження. Тобто, щоб вони не були схожі на технічні арії з каденціями, форшлагами й іншими карколомними тонкощами. Володимир КОСКІН z На фото: Олександра Забашта. Сцена з оперети І. Кальмана “Ма0 ріца”; артистка з бабусею Лю0 бов’ю Забаштою.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин