Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · с. 2сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ ЗАМІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ АМНЕЗІЇ…

Слово Просвіти, №44 за 2005 рік

якій європейській країні…” Чи, як зазначив професор В. Сергійчук: “Страшна історія України, але вона водночас героїчна. Боротьба за незалежність не припинялася ні на день…” На жаль, на сьогодні, незважаючи на президентський Указ №1087 від 11 липня 2005 року “Про додаткові заходи щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій та голодоморів в Україні”, зокрема щодо утворення цього року до Дня пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій Українського інституту національної пам’яті, ще майже нічого не зроблено. Завдання уряду — створити робочу групу, яка повинна була запрацювати ще з серпня, попередніми урядовцями з якихось причин не виконане. Отже, першим робочим засіданням справжньої групи, яка б опікувалася терміновою розробкою всіх положень, необхідних для створення та функціонування інституту, стала робота саме цього “круглого столу”. Напрочуд глибокі виступи науковців, громадських і політичних діячів, гострі, запальні дискусії стали тим необхідним підґрунтям, аби, як сказав П. Мовчан, вирішити, чим саме і як повинен займатися Український інститут національної пам’яті, щоб це не стало ще одним пустим проектом, а були вивчені найтрагічніші сторінки нашої історії, і були названі не лише жертви, а й кати. При цьому, неодноразово підкреслював Павло Мовчан, це повинен бути інститут саме української національної пам’яті, бо навіть національні меншини в Україні, які зазнали своїх болючих історичних моментів, більше робили і роблять для увічнення і вивчення своєї історії, ніж українці. А роботи, як відзначали всі учасники, непочатий край. Це дослідження причин і наслідків репресій проти українського народу, дослідження негативного впливу цих репресій на націю та вироблення рекомендацій щодо подолання цього впливу, який відчувається і досі. Розробка програми державної підтримки вшанування жертв тоталітаризму, а також порад щодо державної матеріальної підтримки осіб, що постраждали від репресій. Створення документальних відео-та кінострічок, музейних експозицій. Як зазначив академік Микола Жулинський, це повинна бути науково-дослідницька діяльність і діяльність пошукова. Майже всі учасники “круглого столу” погодилися з тим, що відділення інституту повинні бути в кожному обласному центрі України, у всіх реґіонах. На думку М. Жулинського, неабиякої уваги заслуговує і вивчення історії українців за кордоном, хоча б проблема лемків чи послідовне переслідування українців на Кубані. Проблема голодомору, окрема страшна проблема, яку досі не може вирішити Україна, щоб надати цій історичній сторінці статусу геноциду проти нації. Це при тому, що міжнародна спільнота бажає бачити Україну у форпості антикомуністичного руху, одним із організаторів Міжнародного трибуналу щодо злочинів комуністичного тоталітаризму проти людства. Про це у своїх виступах вели мову Євген Сверстюк, Лесь Танюк. Адже справді, ідеологія тих часів, яка сьогодні ще й тісно переплелася з новітнім капіталізмом, породжує такі факти, як, наприклад, те ж питання з передачею приміщення Жовтневого палацу для створюваного Українського інституту національної пам’яті. Ця “жахлива будівля”, як висловлювалася більшість із присутніх, — німий свідок колишніх репресій, де з 1934 року існувала катівня НКВД, і в якій було знищено тисячі українців, у тому числі й видатних представників української інтелігенції, на думку багатьох громадських організацій, які безпосередньо вивчають проблеми політичних репресій і голодоморів, є саме тим будинком, у якому треба розміщувати подібну інституцію. Адже це було б своєрідною моральною даниною жертвам репресій. Навіть із огляду на досвід Польщі, Угорщини, Литви, Латвії та Естонії, у яких такі інституції функціонують у столицях саме у приміщеннях колишніх каральних органів. Натомість в Україні в засобах масової інформації було розпочато справжню кампанію протистояння розташуванню інституту в цій будівлі. Мовляв, там зручно проводити розважальні заходи. Чи не яскравий приклад понівеченої моральності народу? Більше того, присутній на “круглому столі” начальник відділу Головного управління містобудування та архітектури Віктор Печерський зазначив, що як архітектор він підтверджує, що за своїми архітектурними параметрами ця будівля повністю підходить для розташування в ній саме такої установи, як інститут. Але з огляду на можливі май-ново-правові колізії він радить вирішувати це питання, можливо, через особисте втручання в проблему Президента України. Учасниками “круглого столу” було прийняте звернення до Президента України та Прем’єр-міністра з вимогою підтримати ініціативу “круглого столу” та проханням до Президента контролювати особисто виконання органами виконавчої влади вчасне й послідовне виконання Указу, і забезпечити особисто Прем’єр-міністром неухильне та вчасне виконання Указу Президента. z Радміла КОРЖ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин