Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство і ми · с. 3сторінка оригіналу ↗

ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ПРОСВІТНИЦТВА У КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКИХ ВПЛИВІВ

Слово Просвіти, №44 за 2005 рік

та орієнтирів, красиво сформульовано, щоб легше зробити це руками самих українців. Взяти хоча б ідею створення Народного руху за перебудову, яка відіграла величезну політизуючу роль у середовищі українства. На тлі величезної політичної ейфорії виявилися непомітними хитрі російські впливи. Політична платформа Руху формально перебрала естафету Товариства української мови, хоч організаційно ТУМ продовжувало діяти окремо, але на платформі Руху, як тоді говорили. Через поширене подвійне членство ТУМ—Рух і значну особову спільність керівництва встановилася певна політична підпорядкованість ТУМу Рухові. Прагнучи поширення та сприйняття ідеї української незалежності, Рух був спровокований до не зовсім потрібних, але, як здавалося, тимчасових компромісів у питанні функціонування державної мови у зросійщених областях України. Пам’ятаю гасло: “Буде українська держава — буде українська мова”. Це стримувало мовний радикалізм ТУМу, обмежувало його діяльність до роз’яснення Закону про мови, перевірок його дії, створення курсів української мови. ТУМу передало політичну ініціативу РУХові, залишивши за собою відповідальність за українську мову і культурне відродження. Відразу в ТУМу виникли дві проблеми: обмеження домагань радикального утвердження української мови викликали розчарування членів товариства, для яких пропаганди української мови видамов. Це остаточно поляризувало просвітницьку й політичну діяльність. Без сили політики зосереджена в просвітництві національна ідея не працювала. Політика почала шукати національну ідею там, де її не може бути — в похідних пріоритетах. Реформи втратили системність, бо здійснювалися в умовах неподоланого колоніального спадку і впливу, в першу чергу, зросійщення. Більше того, сучасна українська політика, яка називає себе нерідко правою і націонал-демократичною, вражена зросійщенням, бо терпить серед своїх членів таких, які послуговуються в партійній діяльності виключно російською мовою, або надають їй пріоритет. Деяким українським політикам навіть у голову не приходить, що будь-яка публічна політична діяльність в Україні повинна здійснюватися виключно українською мовою. Використання іншої мови обґрунтоване для місцевих осередків національних меншин і їхніх організацій. Навіть усеукраїнські організації національних меншин у публічній діяльності повинні користуватися державною мовою. Це означає, що будь-яка загальноукраїнська громадська чи політична організація повинна здійснювати свою діяльність державною мовою, коли вона виходить на контакт із громадськістю, й у внутрішній роботі, коли вона не є органом національної меншини. Використання в таких випадках російської мови — дискримінація громадян і членів цих організацій за національною ознакою — мовою. раїнську культуру через навмисне спотворення української мови і примітивізацію програм і різних шоу. Перераховувати не варто, це всім відомо. Надокучлива присутність російської мови створює ефект суспільного звикання. Ще трохи, і на часі буде ініціатива референдуму про державність російської мови. Справа зайшла настільки далеко, що є серйозна небезпека конституційного закріплення зросійщення як колонізуючого впливу Росії, і не тільки Росії. Дуже скоро й інші світові любителі визиску народів із перехідним укладом побачили в зросійщенні вигідне вкладення капіталу, щоб віддалити небажану для них національну державність в Україні. Адже між національними державами можливі тільки взаємовигідні стосунки, в яких надприбутками і не пахне, а першість має виключно інтерес власного громадянина. Отже, в питанні зросійщення України антиукраїнські і зискові сили єдині. На озброєнні в них сучасні інформаційні технології впливу на політичні процеси, і це може зробити з Україною те, чого не змогли зробити свого часу імперська Росія і її наступниця СРСР. Для того, щоб зрозуміти, як іде дезорієнтація громадської думки, наведу кілька прикладів. Ті ж самі політичні сили, що нас зросійщують, тут же таки голосно звинувачують демократів і “Просвіту” в неспроможності захистити рідну мову. Українським партіям дорікають у небажанні єднатися в одну партію, знаючи про глибину штучно створеної кризи української політики: говорять про захист української книги і водночас лобіюють протилежні інтереси, демонструючи безсилість українства захистити українську книгу. Але найбільша небезпека — намагання проросійських сил скерувати збаламучене українство на великий галас для захисту української мови й культури. Це для того, щоб ми завжди були в обороні й захищали рідну мову замість логічного радикального обмеження функціонування російської мови до меж самодостатності, зумовлених потребою російської національної меншини. Це для того, щоб ми не зрозуміли, що здійснювати будь-яку політичну діяльність в Україні російською мовою аморально і протиконституційно, що це — сучасний неоцинізм, як сказала Ліна Костенко. Це для того, щоб українська політика не повернулася в лоно процесу культурно-національного відродження і не стала справді єдиною і сильною. Це для того, щоб українець російського походження

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин