Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Оригінал українською · переклад оновлюється

ЧАС «СВІТЦЯ»

Слово Просвіти, №44 за 2005 рік

ОСЕРЕДОК Осередок Просвіти “Світець” Волинського краєзнавчого музею було створено на початку 1990 року. До складу осередку ввійшли працівники відділів етнографії та давньої історії, природи, фондів і реставраційної майстерні. Серед активістів-просвітян — знаний украї фольклорист, етнограф і краєзнавець, один із перших в Україні лауреат премії імені П. Чубинського Олекса Ошуркевич, відомий на Волині реставратор іконопису Анатолій Квасюк і його колега Леся Обухович, головний хранитель музею Наталія Пушкар, волинська художниця Галина Івашків та інші. Роботу “Світця” чітко планували. Передплатили “Літературну Криниця теж може слугувати стендом Україну”, “Слово”, “Старожитності”. Гуртом вивчили текст і мелодію Гімну України, старовинні колядки, стрілецькі й повстанські пісні. При музеї започаткували школу писанкарства, яка успішно функціонує і нині. На зустрічі запрошували учасників повстанських змагань (і це в 1990—1991 роках!). Саме члени осередку повернули волинянам ім’я великого Українця В’ячеслава Липинського. Ще однією вагомою справою музейних просвітян була співпраця з директором першої донецької української школи Леонідом Громовим. Для бібліотеки цього навчального закладу ми зібрали й відправили 180 цінних книг, фотовиставку про родину Косачів. Це, безумовно, далеко не все, що зробив осередок за 15-річну історію. Але основне — це те, що до нас потяглися музейники, працівники інших закладів культури й освіти. Ми і зараз продовжуємо чітко планувати роботу, ведемо щоденник обліку наших справ, звітуємося на зборах осередку, що проводяться раз на квартал. Маємо свій ЛИСТ ЧИТАЧА — ДО ДРУКУ! Я, Джерелюк Тамара Михайлівна, 1921 року народження, закінчивши українську десятирічку 1939 року в місті Сталіно (Донецьк), напівголодна, в ситцевому платтячку і гумових балетках приїхала в Київ і вступила в КДУ ім. Т. Шевченка на українське відділення філологічного факультету (1939—1947 рр.) Після закінчення університету вчителювала у центральних районах Києва, викладаючи рідну мову і зазнаючи зневаги й наруги. Нині я пенсіонерка, але з великим болем і гіркотою спостерігаю, як недруги України роздирають її на шматки, топчуть нашу гідність і почуваються господарями, вимагаючи другої державної або офіційної, тобто узаконити російську мову! Скільки разів мені доводилося чути: “Зачем мне она, ваша мова!” І це — у себе вдома, на своїй споконвіку землі. Днями почула, як інформаційний стенд, свою символіку, фото-, фоноі відеотеки. Займаємося просвітництвом серед різних категорій людей, намагаємось і самі духовно збагачуватися й пізнавати Україну. Для цього влаштовуємо екскурсії та зустрічі з іншими просвітянами. Так, нещодавно на запрошення “Просвіти” Сколівського району Львівської області з нагоди Дня Конституції України відвідали Карпати. Сколівщина зустріла нас гарною літньою погодою, розкішною красою Карпатських гір і щирістю сердець бойків. Ми зупинились у селі Підгородці в садибі Олександра Кушніра, який уже три десятиліття мешкає тут, плекаючи й охороняючи рослинність Національного парку “Сколівські бескиди”. Він — один з ініціаторів і фундаторів спорудження прекрасного православного храму в Підгородцях. Після короткого перепочинку з дороги ми вирушили до сусіднього села Урич, на околиці якого розташована одна з перлин давнього градобудівництва — наскельна фортеця Тустань часів Данила Галицького. Знайомство з історико-культурним заповідником розпочалося з музею, в якому цікаву екскурсію провів історик, великий ентузіаст краєзнавства, автор книг про заповідник, його директор Роман Щур. Численні експонати сільського музею здивували навіть досвідчених музейників. Вечір провели біля ватри над потічком, слухаючи легенди про тутешні печери опришків Олекси Довбуша, перекази про перебування Івана Франка у цій місцевості. Другий день подорожі був найбільш насичений подіями. Зранку (це була неділя) за добрим християнським звичаєм ми пішли помолитися до сільського Святоволодимирського храму, а в обідню пору вирушили автобусом до міста Сколе, де на зустріч із нами чекали місцеві просвітяни. Молода й енергійна голова Сколівської районної організації “Просвіта” Галина Лесько познайомила зі своїми колегами. Про роботу осередку села Верхнє Синьовидне розповіла Стефанія Щур, гостей привітав заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань, голова товариства “Бойківщина” Теодор Вітвицький. У відповідь до сколівчан звернулися головна хранителька фондів Волинського краєзнавчого музею Наталя Пушкар, зав. відділу етнографії, голова “Світця” Наталя Гатальська, завідувач Музею В’ячеслава Липинського в Затурцях Віталій Кушнір. Ця тепла зустріч переросла у листування, обмін досвідом роботи, запозичення нових форм діяльності просвітянських осередків. У просторому фойє Палацу культури волиняни розгорнули кілька виставок. Великий інтерес відвідувачів викликали вишивані портрети українських подвижників роботи майстра народної творчості Юрія Савки, керамічні медалі працівника обласного науковометодичного центру культури Волині Володимира Винничука, волинське народне вбрання, реконструйоване художницею Галиною Івашків. Були привезені видання з публікаціями членів “Світця” Наталі Пушкар і Володимира Винничука, Тетяни Андрєєвої і Віталія Кушніра, Тетяни Хомової і Наталки Кузьмич, Людмили Мірошниченко і Наталі Гатальської, а також Молоді просвітянки Віра Кушнір і Наталка Кузьмич у волинських народних строях із заслуженою артисткою України Галиною Кажан після концерту наукові видання етнографа та краєзнавця Олекси Ошуркевича і знаного в Україні та Європі археолога, кандидата історичних наук Григорія Охріменка. Концертна програма — моновистава члена нашого осередку, заслуженої артистки України Галини Кажан за романом Ліни Костенко “Маруся Чурай” (1029-та у виконанні артистки), виступ лауреата Всеукраїнських фестивалів, тріо “Віра, Надія, Любов” товариства “Холмщина” у складі Надії Поліщук, Галини Савельєвої і Тамари Михалевич — вразила сколівчан. Щира подяка від органів місцевої влади і сколівчан окрилила нас на ще один концерт цього дня у сільському клубі гірського села Коростів. На пам’ять про зустріч — фото біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Під час цієї мандрівки ми знайшли оригінальну форму роботи просвітницького осередку — імпровізовані виставки й концерти просто неба (на подвір’ї селянської садиби, біля церкви). Адже третього дня мешканці Підгородець мали змогу ознайомитися з нашим мистецтвом просто на території садиби привітних господарів. Попереду у “Світця” нові літературно-мистецькі вечори, краєзнавчі дослідження і публікації, “круглі столи” з проблем функціонування української мови, створення театру народного співу, культурно-мистецькі подорожі по Україні. Наталя ГАТАЛЬСЬКА, голова осередку “Світець” Волинського краєзнавчого музею z знижуємо показники успішності нікому не потрібним предметом. То хіба не ті часи породили “двуязичіє”, хіба не громадяни “в квадраті” створили нинішню мовну атмосферу? Чому ніхто з тих, хто виступає за офіційну російську, не дбає про людяність і доброзичливість у ставленні до української мови, мови нашої держави? Можливо, настав час сказати їм рішуче “Годі!” і жити за світовими законами, згідно з якими у Франції панує французька, в Англії — англійська, і де подібним ініціаторам швидко сказали б “Зась!”. Тамара ДЖЕРЕЛЮК, м. Київ z Виставка вишиваного портрета Юрія Савки на стіні сільської хати Від редакції: Тамара Михайлівна Джерелюк подарувала бібліо3 теці просвітян книги, які збирала впродовж життя. Це зібрання творів Марка Вовчка, Івана Нечуя3Левицького, поезії Олексан3 дра Олеся, тритомник Михайла Коцюбинського та інші. Спасибі Вам, дорога людино, за щедрий дар! Колектив редакції

«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин