Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Навіщо на території України терористичне чужинське військо?” · с. 3сторінка оригіналу ↗

ЛИСТИ З СЕВАСТОПОЛЯ

Слово Просвіти, №44 за 2007 рік

Лист сьомий ЧИ МОЖЕ ЧУЖИНСЬКЕ ВІЙСЬКО БУТИ ЗАХИСНИКОМ ПОНЕВОЛЕНОГО НАРОДУ? Інколи здається, що в Україні немає влади — чиєюсь злою волею її віддано на знищення. Біль несправедливості, наруги та кривди запікся в людських серцях. Можна зрозуміти, коли пограбовані, обдурені та знедолені люди чинять самосуд над кривдниками. Але деякі події в Севастополі, пов’язані з перебуванням Чорноморського флоту РФ, містять жахливі й криваві сторінки, в яких торжествує насильство над мирними громадянами України. Дивуємося нахабності дій колонізаторів, які можна пояснити тільки мовою судових вироків. Марно чекати, що ці люди покинуть територію України. Цього не станеться, бо окупант ніколи добровільно не йде із загарбаної землі. Українські політики вдають, що не помічають цієї імперської гри Росії, сподіваючись, що ситуація якось сама врегулюється. Побороти цей імперський синдром може насамперед народ України. Для цього потрібна рішучість політиків, а ще розуміння ситуації та твердість позиції українського суспільства. Марно говорити про культуру “оборонців сусідньої держави”, які по-варварськи апелюють до наших співгромадян, а їхнє командування покриває ці випади. Факт жорстокого хуліганства військовослужбовців флоту Російської Федерації відбувся у Севастополі 25 грудня 2005 року. Близько 16-ої години на автобусній зупинці біля будинку № 15 на вул. Курчатова шестеро моряків Чорноморського флоту Російської Федерації вимагали гроші у неповнолітніх українців Олександра Б., Антона Ч., Петра К., і Олексія П., після чого влаштували бійку, завдавши їм тілесних ушкоджень. Матеріали дослідчої перевірки містять достатньо фактів, що характеризують ознаки злочину, тому постановою слідчого Нахімовського РО УМВС України в м. Севастополі було порушено кримінальну справу. У кримінальній справі зазначено, що 25 грудня 2005 року шестеро осіб, одягнених у форму матросів Чорноморського флоту Російської Федерації, вийшли з маршрутки № 46 у стані алкогольного сп’яніння. Угледівши неповнолітніх севастопольців, матроси зайшли за автобусну зупинку, а один із них підійшов до хлопців і всіх покликав за зупинку. Військовослужбовці почали вимагати у хлопців гроші на спиртне та мобільні телефони, а коли ті відмовили, повалили підлітків на землю, били ногами по обличчю і голові й відбирали гроші та мобільні телефони. Поруч проходив громадянин Д., який заступився за хлопців, але його також жорстоко побили троє матросів. Чоловік зумів вирватися і побіг викликати міліцію. Коли він повернувся, злочинці зникли, а на землі лежали непритомні підлітки. Євгенія ЛЕЩУК, поетеса, член НСПУ, лауреат премії ім. В. Стуса, Міжнародної премії миру, голова ДГ Фонду “Богун” Іще в дитинстві у мене в душі зблиснула Україна, її національні герої. Так, іще з дитинства — Берестечко, Іван Богун, герої УПА… Я вірила в людей і сподівалася, що допоможуть у справі пошанування найвидатнішого героя України — Івана Богуна. З труднощами відкрито доброчинний фонд “Богун” — з надією на всенародні пожертви. Але це не здійснилось. Я написала сотні листів прохань у різні державні, бізнесові, приватні інстанції. Відповіді здебільшого були негативні, часто мені зовсім не відповідали. Деякі писали: “Нехай держава цим займається”. Усе це пригнічувало. З труднощами видано поезіо-фотоальбом “Вічність Івана Богуна”, календарі, комплекти листівок-буклетів. Все це розіслано по усій Україні з проханням сприяти у спорудженні пам’ятника Іванові Богуну. Відгуки були позитивні, особливо щодо книги, наголошувалось, що вона Як свідчила сестра одного з потерпілих, Тетяна Коваленко, яка відразу приїхала на місце події, її вразила картина побоїща. Її брат Петро лежав під дощем непритомний, весь у крові, брудний, у нього були вибиті зуби, порвані губи, і на обличчі — численні порізи і синці. Пізніше він не розумів, що з ним відбулося. Працівники міліції на місце події не прибули. Медики швидкої надали потерпілим необхідну допомогу. Пізніше батько Петра, Анатолій Коваленко, дізнавшись про бійку, побіг на зупинку, щоб знайти злочинців. Там їх уже не було. Тоді він поспішив на 14 причал, аби викликати керівництво військових частин для встановлення осіб і притягнення винних до відповідальності. Біля контрольно-пропускного пункту він побачив шістьох матросів, одягнених у форму ЧФ РФ, які голосно розмовляли, були надзвичайно збуджені. Анатолій запитав, чи не вони були учасниками бійки на зупинці. Матроси відповіли: “Ми” і побігли до Анатолія, погрожуючи. Зрозумівши, що їхні наміри ворожі, чоловік побіг до контрольно-пропускного пункту, вигукуючи: “Днювальний! Черговий!” Анатолій виразно бачив у кабінці контрольного пункту чергового. Наздогнавши Анатолія, матроси били його руками і ногами, стягнули верхній одяг, порвали штани та сорочку, витягли з кишені гроші й документи. Анатолій кликав чергового на допомогу, а матроси ще жорстокіше били його ногами, а коли він знепритомнів, вкинули у крижану воду бухти. А. Коваленко опритомнів і ледь живий вибрався на берег. Судово-медичний огляд виявив у потерпілого зламане ребро, безліч синців і рваних рубців на тілі, під очима набряки, праве око запливло сукровицею. Усе це відбувалося за десять метрів від контрольно-пропускного пункту військової частини Російської Федерації. Жоден із військовиків не припинив цього звірства. Сусід Анатолія, Федір Т., військовослужбовець Російської Федерації, знайшов Коваленка непритомним біля контрольно-пропускного пункту. Він просив чергового викликати швидку допомогу, але безрезультатно. Коли потерпілий на короткий час прийшов до тями, Федір довів його додому. В той час удома лікарі швидкої надавали допомогу синові, а потім допомогли і батькові. Розшукуючи чоловіка, Ірина Коваленко зустріла на зупинці військовий патруль з червоними пов’язками і попрохала затримати злочинців. Військовики відмовилися допомогти і повідомили, що зустрічали мат-ми особами України і Росії. Про те, що трапилося, було відомо міністрові оборони України, міністрові оборони Російської Федерації, командувачеві ЧФ РФ у Севастополі і його помічникові, генеральним прокурорам України і Російської Федерації, військовим прокурорам України і Російської Федерації, прокуророві міста Севастополя, військовому комендантові Чорноморського флоту РФ в місті Севастополі, командирам російських військових частин. Кримінальні справи були “на контролі” начальника Управління УМВС України в місті Севастополі. Виконання окремих доручень взяла на контроль Головна військова прокуратура Російської Федерації. Листи відсилали навіть до Президентів України і Росії. Проте всі військовики ЧФ РФ на допитах говорили майже одне і те саме. Протоколи їхніх допитів не доповнюють, а повторюють один одного. 2 травня 2006 року Нахімовська районна прокуратура у своєму листі повідомила потерпілого Коваленка: слідство встановило особи громадян Російської Федерації, що вчинили злочин, і прокуратура дала вказівку про підготовку відповідного доручення про міжнародно-правову допомогу. На той час від дня скоєння злочину минуло п’ять місяців. А прокуратура довідалась тільки про те, що розслідування злочинів, скоєних на території України громадянами інших держав, мають свою, встановлену міжнародними договорами і протоколами, процедуру. Насамперед це Мінська конвенція “Про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах”, угода “Про співпрацю держав-учасників Співдружності незалежшівського гранітного кар’єру Володимира Вернера підготувати чотири меморіальні дошки з портретом Івана Богуна та фраґментами моїх віршів. У цей нелегкий час подаємо їх як закличні гасла до єднання у боротьбі за справжню Україну. І в тій напруженій атмосфері невдач, надій, протистоянь раптом стається диво — до нас вертається Богун у сріблі. Національний банк України видав срібну монету з портретом Івана Богуна. Я висловлюю велику подяку директору Національного банку України — п. Володимирові Стельмаху, завідувачу відділу нумізматики Тамарі Лошмановій, художникам, скульпторам та всім, хто брав участь у створенні монети. Монету виготовлено зі срібла найвищої проби 925, діаметр — 38 мм, вартість близько 200 грн. Але й до цього успіху вела складна і довга дорога. Ще 2002 р., коли я вперше зверталася до дирекції Нацбанку України, мені відповіли, що видання монет із зображеннями героїв козацької доби завершено. Аж 2005-го пові-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин