“Література є душею народного життя”. М. Костомаров · с. 5сторінка оригіналу ↗
ЗАРАДИ КРАЩОГО ПОРОЗУМІННЯ
Слово Просвіти, №44 за 2007 рік
Юрій ЗАВГОРОДНІЙ, поет, перекладач, м. Київ
Латиський поет Імантс Зієдоніс одного свого вірша розпочав так: “Я не можу самотнім йти до цього дому і дорогу питати”. Справді, важко сьогодні бути відлюдником-анахоретом, навіть супергеніальним… Нині існує багато різних літературних міжнародних організацій, постійно відбуваються різноманітні зустрічі, на яких обмінюються літературними шедеврами письменники з усього світу. Я щороку буваю на двох-трьох таких зібраннях за межами України. На співзвучний з нами за назвою поетичний фестиваль у польських Судетах “Поети без кордонів” регулярно запрошують німців, чехів, українців. На поетичному бієнале у бельгійському Льєжі збираються поети з кількох десятків країн. Звідусіль продовжує збирати літераторів Белград. Щороку в іншому форматі щодо гостей відбуваються Дні поезії в Ризі — столиці Латвії. Періодично проводять “круглі столи” поетів Європи. У латвійському місті Вентспілс протягом кількох років приймає гостей з різних країн Міжнародний дім письменників і перекладачів — щойно звідти повернувся до Києва наш колега Олександр Ірванець. Там він підготував до видання нову книжку. Та є велике “але” — майже всі ці імпрези мають індивідуальний характер, тобто там беруть участь не письменницькі організації, а літератори з різних країн. На мою думку, це не є чимось негативним, проте слід мати водночас і щось інше — саме те, для чого ми зібралися в Києві. Співдружність письменницьких організацій, спілок, угруповань має бути координатором організації міжнародних контактів не лише для спілкування окремих талантів, бо є ширші проблеми — варто розвивати контакти на вищому рівні. Агітувати присутніх за дружбу між народами не варто, бо ж зібралися ми саме заради неї. Тому висловлю кілька пропозицій. В умовах глобалізаційних процесів треба боротися за збереження нашого яскравого різноманіття. Знайомитися один з одним не через короткі резюме англійською мовою, а через прямі переклади з мови оригіналу. Для цього необхідно відновити практику навчання молодих перекладачів художньої літератури в національних університетах. Держава, яка себе поважає, має за власний кошт запрошувати до себе на навчання перспективних літераторів-початківців. Виявити і делегувати таких на навчання спроможні саме письменницькі організації. Це може бути і створення цілих груп студентів з різних країн, й обмін між університетами окремими студентами. Але не з кожного студента “виросте” вправний перекладач. Колись, років з двадцять тому, у Латвійському університеті сформували групу студентів — вихідців з усіх тодішніх республік Радянського Союзу, але з трьох посланців України лише один довчився до кінця і сьогодні професійно перекладає художню літературу. Це Юрко Садловський — він присутній на нашому зібранні як член правління Спілки письменників Латвії. Новостворена асоціація повинна мати позаполітичний статус, але вона не може байдуже спостерігати за утисками свободи слова, переконань, творчих пошуків письменницьких організацій та окремих літераторів. Її голос має бути вагомим, дієвим, чесним. І ми вже сьогодні висловлюємо солідарність з письменниками Білорусі та Грузії, які потерпають від свавілля влади. Варто створити спільний сайт “Слово без кордонів”, де подати матеріали різними мовами в перекладі англійською. Маємо знайомити не лише один одного, а всіх зацікавлених у культурних міжнародних зв’язках з новинами з різних країн. Обов’язково подавати анонси мистецьких заходів та умов, за якими в них можна взяти участь. Слід проводити обмін письменницькими делегаціями, організовувати виступи літераторів, передусім у навчальних закладах. Нехай перша наша зустріч не така вже й масова, лише 17 країн відгукнулися на запрошення України, а 15 було представлено. Але вона має набути розголосу в засобах масової інформації всіх країн-учасниць і за їхніми межами, аби наступний Форум залучив нових учасників, набув більшого міжнародного резонансу не заради галасу, а заради кращого порозуміння між різними культурами, збереження, примноження духовних цінностей кожного народу.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
