“Думайте, читайте”. Т. Шевченко · с. 6сторінка оригіналу ↗
ІСТОРІЯ РІДНОГО СЕЛА
Слово Просвіти, №44 за 2007 рік
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ, м. Ірпінь Київської обл.
Нещодавно івано-франківське видавництво “Нова зоря” випустило у світ книжку відомого письменника-краєзнавця Йосипа Кащишина “Над Сівкою — село моє Середнє”. Автор розглядає історію свого рідного села Середнього на Калущині Івано-Франківської області на тлі історичних подій, що розгорталися в Україні. Йосип Кащишин використав велику кількість першоджерел, зокрема, документи Львівського державного та Івано-Франківського обласного архівів, спогади багатьох жителів села. “Просвіту” в селі Середньому було засновано 5 березня 1899 року. Головою обрано священика о. Йосифа Любінецького, секретарем — учителя Валентина Шадурського, заступником голови — дяка Володимира Свириду. “Просвіта” заснувала в селі читальню і звернулася до Головного відділу товариства у Львові з проханням надіслати книжки, водночас виславши членські внески. Зі Львова надіслали добірку історичної, науково-популярної, художньої, релігієзнавчої та сільськогосподарської літератури. Також надіслали життєписи Тараса Шевченка та Івана Котляревського. Декого з активістів сільської “Просвіти” під час Першої світової війни мобілізували в армію, багато з них загинуло за інтереси Австро-Угорської імперії. 1927 року в Середньому було відновлено діяльність товариства “Просвіта”. Її активісти закликали: “Самоосвіта та самовиховання — справа дуже добра, але праця без книжки — це самообман. На книжку грошей не шкодувати. Дім, у якому нема книжки, подібний до чоловіка, який не має душі”. При читальні існував театральний гурток, який влаштовував вистави. Передплачували журнали “Батьківщина” і “Червона калина”. Щонеділі відбувалися читання для неписьменних вголос. У селі заснували кооперативну хліборобську спілку “Надія”, діяв хор, були музики. Організатор і режисер драматичного гуртка — Йосиф Свирида. Сільські аматори ставили “Мартина Борулю”, “Сто тисяч”, “Наймичку” І. Карпенка-Карого, “Дай серцю волю, заведе в неволю” М. Кропивницького, “Назара Стодолю” Т. Шевченка, “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці” М. Старицького тощо. Гуртківці їздили з виставами по навколишніх селах, а звідти театральні аматори приїздили в неділю у Середнє. Активісти сільської “Просвіти” щороку проводили загальносільські свята, так звані “фестини”, на які прибувало багато людей з навколишніх сіл. Співали хори, молодь декламувала вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Юрія Федьковича. У книжці розповідається і про відомого середнянського поета-стрільця Олеся Бабія, наведено зразки народної творчості цієї місцевості: пісні, коломийки, приказки, ладкання і весь весільний обряд. Книжка Йосипа Кащишина “Над Сівкою — село моє Середнє” буде цікавою всім, хто вивчає історію Галичини й усієї України.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
