Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Кожен з нас живе у віках, бо ми перш за все — ідеї”. М. Куліш · с. 8сторінка оригіналу ↗

ПОСТАТІ

Слово Просвіти, №44 за 2007 рік

Віталій КУШНІР, завідувач Затурцівського музею В’ячеслава Липинського, просвітянин Заглиблюючись у вивчення і дослідження спадщини нашого видатного земляка В’ячеслава Липинського, кожен дослідник відкриває нові горизонти. Ця велична постать притягує до себе доступністю і простотою. Тут нема й натяку на лукавство, пусте самозвеличення. Думки виважені, прямі й точні. Усе своє життя він підпорядкував глибоко усвідомленому синівському обов’язку перед народом, серед якого жив, та честі. Його глибоко непокоїли утиски національних прав українців. Коли на Наддніпрянщині прокидався дух козаччини, розбурханий Тарасом Шевченком, то серед населення Волині рівень національного самоусвідомлення був дуже низьким. На формування переконань юного В’ячеслава Липинського найбільший вплив мали його мати Клара Ліпінська (“Дорога Мама завжди допомагала мені в моїй праці для української ідеї”) та її рідний брат Адам Рокицький. Вони посіяли в юну душу В’ячеслава зерна українства, які проросли такими пишними сходами. Окрім членів родини, великий вплив мала київська інтелігенція під час його навчання в Першій київській гімназії. Паралельно з лекціями Володимира Антоновича юнак відвідував вечори у домі Марії Требінської, де центральними постатями було двоє істориків: Микола Василенко та Василь Доманицький. Здобувши вищу освіту у Краківському та Женевському університетах, молодий Липинський поринає в наукову і громадську роботу. Він доходить висновку: потрібно поширювати просвіту не лише серед простолюду, а й у шляхетсько-польському середовищі землевласників, аби “…сполучити себе і верству, до якої належав, в одну з цим народом українську націю та витворити спільну з ним одну Українську державу”. В. Липинський тісно співпрацював з ініціаторами створення київської “Просвіти”, зокрема першим її головою Борисом Грінченком, Сергієм Єфремовим, а також представниками української інтелігенції за межами царської Росії: Василем Доманицьким, Михайлом Грушевським та іншими. Ці ділові контакти якнайяскравіше передають листи, які писав В. Липинський ще до Першої світової війни. Великий пласт листування пов’язаний із рідним селом ученого Затурцями на Волині. Це період з 1907 до серпня 1913 року. Питання просвітництва, організація видавництв, видання популярних книжок, проблеми створення друкованої періодики, фінансове забезпечення цієї справи займають більшу частину його епістолярії. У листі до М. Грушевського від 18.VII. 1908 р., відісланому із Затурець, Липинський укотре торкається проблеми створення газети, яка б, виходячи польською мовою, формувала зі спольщеної людності краю патріотів української землі. Він писав, що має намір виступити на рільничому з’їзді в Україні й промовлятиме “…як представник тої групи людей, що, належачи походженням своїм до спольщеного шляхетсько-українського

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин